Переселенці бувають різні. Як працює пункт допомоги в Івано-Франківську
В івано-франківській «Просвіті» вже понад рік працює пункт з допомоги переселенцям. Тут вони можуть отримати харчі, одяг, засоби гігієни, тут же фахівці консультують їх з різних питань.
Та нерідко від переселенців можна почути нарікання на роботу регіонального штабу – мовляв, щось комусь не дають, не справедливо ділять допомогу й таке інше. Як насправді працюють у пункті допомоги, «Репортер» вирішив пересвідчитися на власні очі.
Головне – знайти роботу
Регіональний штаб розташований на другому поверсі «Просвіти». Одразу при вході бачиш дитячі ходунки. Далі на кріслах – футболки, шорти, в’єтнамки. На підвіконнях – купа дитячих іграшок. Біля столів – пакети з підготовленими продуктовими наборами. В куті – мішки з борошном, їх передали угорці.
На столах лежать заявки переселенців на гуманітарну допомогу, вони просять харчі, засоби гігієни. В одному журналі реєструють видачу одягу, в іншому – продуктів харчування.
Лілія Томанова з Донецька обирає з чотирирічним сином літнє взуття. Малий Тимур міряє в’єтнамки. Родина у Франківську вже рік. Жінка каже, як тільки приїхали, то часто сюди зверталися, бо потрібне було майже все, а зараз вже легше, бо чоловік знайшов роботу.
Чотирирічний Тимур із Донецька разом із мамою обирає собі в’єтнамки
Оксана Щерб’як із Горлівки прийшла писати заявку на продукти. Хоче знайти роботу, та поки що не вдається.
«Не можу знайти такого, аби допізна не працювати, бо живу зараз у Клузеві та ввечері не матиму, чим доїхати, – каже жінка. – А в Горлівці я 10 років пропрацювала на кондитерській фабриці, зараз її розбомбили. Я звідти так і не розрахувалася…».
Далі Оксана йде вибирати одяг. Балкон на другому поверсі завалений речами. Тут є все – і дитяче, і доросле, але вживане.
«Зараз найбільше питають взуття, хочуть шорти, купальники, панамки», – говорить соціальний працівник Ірина Перхулин.
Оксана Щерб’як обирає собі сарафан, каже, весь літній одяг лишився в Горлівці. І вже за відсутності працівників центру жаліється. За її словами, нещодавно прийшла допомога з Угорщини, роздавали продуктові набори в ящиках, але їй нічого не дісталося. Показує на сусідній балкон:
«Он, дивіться, скільки продуктів, я олію вже 10 разів просила, а не дають. От напишу заявку, так через три тижні можуть дати».
Не вистачає посуду
За видачу гуманітарної допомоги переселенцям відповідає волонтер Юлія Кміта-Ференц. Переселенці її добре знають. Це вона складає продуктові набори та все решту. Юлія відкриває приміщення з харчами. Тут макарони, рис, гречка, цукор, сіль, тушонка, борошно, трав’яний чай. Каже, цього вистачить на тиждень-два, заявок на харчі дуже багато.
Волонтера Юлію Кміту-Ференц добре знають переселенці. Саме вона складає харчові набори та все решту.
«Продукти постійно міняються, сьогодні є макарони, завтра може не бути, тому ми не можемо скласти продуктовий набір для всіх однаковий. Якщо, наприклад, олії мало, то ми намагаємось дати тим, у кого є діти, – розповідає Юлія. – Є такі, які щотижня приходять і просять одні й ті самі харчові набори, а на всіх не вистачає. Є люди, які маніпулюють тим, що вони переселенці. Є, що скандалять, вимагають, ніби ми їм повинні допомагати. Переселенці є різні, як і різні франківці».
У приміщенні з засобами гігієни – мило, миючі засоби, памперси, шампунь, зубна паста, зубні щітки. Усе, що тут є, – це гуманітарна допомога з-за кордону, а також від франківських підприємців і простих мешканців. Кажуть, допомагають і самі переселенці – наприклад, віддають дитячий одяг, з якого їхні діти вже виросли.
Не вистачає каструль, сковорідок, ложок, прасок. Та найбільше, як рік тому, так і зараз, людям потрібні житло та робота. З квартирами у Франківську допомогти не можуть, пропонують сільську місцевість, якщо відмовляються, то варіантом можуть бути соціальні заклади, але то лише для пенсіонерів, інвалідів та дітей-сиріт. Щодо роботи до працівника обласного центру зайнятості звертаються не часто, більше шукають самі.
Телефонують і вночі
Є тут і фахівець міграційної служби. Адже люди часто приїжджають без паспортів, без жодних документів. Міграційна служба видала вже 128 паспортів, переважна більшість – це мешканці Донбасу, але є і з Криму.
«Місяці три тому приїхав чоловік з Донецької області, без паспорта, поховав там дружину, її завалило під будинком, коли туди влучив снаряд, – розповідає Василь Гультайчук, головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю управління державної міграційної служби. – Є такі, що приходять з довідкою від ДНР, що такий-от втратив паспорт. Бодай щось має, адже як би то не було, а він – громадянин України».
Є й підозрілі особи, про таких повідомляють СБУ.
Цілодобово працює гаряча лінія координаційного центру. Відповідальний за її роботу Андрій Букартик каже, що телефонують і в першій годині ночі, прямо зі Сходу, питають, де тут можна поселитися.
Окрім обурень, у координаційному центрі часто чують і слова вдячності.
«Люди просто дякують за те, що ми є і від цього аж сльози на очі навертаються. І коли бачимо, що людина тішиться елементарним речам, дякує, це дуже приємно», – говорить Людмила Грисяк, фахівець відділу роботи з особовим складом обласного управління Державної службу України з надзвичайних ситуацій.
Зараз координаційний центр буде концентрувати роботу на районах Прикарпаття, бо звідти скарги, що допомога до них не доходить.
Сухі цифри
На сьогодні Прикарпаття прийняло 3531 переселенця. З них 3194 з Луганської та Донецької областей і 337 кримчан. 621 чоловік, 1332 жінки, 1086 дітей, 492 інваліда та пенсіонера. 52 особи повернулися в Луганську область, 202 – в Донецьку.
Телефони гарячої лінії: 099 311 25 15, 067 341 11 60.
