Полювання на «кротів». Як крадуть гравій із річок Франківщини

Більше року коломийські активісти та місцева міліція боролися з нелегальним вивезенням гравію з Пруту й Пістиньки. Врешті, менш ідейні навіть робили спроби домовитись, а принциповіші таки поїхали воювати. Дорога на Воскресінецьку гору за зиму перетворилась на суцільний кар’єр, а береги Пістиньки помітно розтяглися. Цікаво й те, що чоловік, який мешкає у небезпечній близькості до ріки, сам зав’яз у гравійному бізнесі та навіть організував у лісі автопарк.

 Проста арифметика

Днями коломийський фотограф і журналіст Євген Гапич зафіксував на відео роботу «кротів».

«Одна машина піщано-гравійної суміші коштує близько 1000 грн., – каже він. – За дві години завантажили 10 автомобілів. Один водій за день робить десь 3-4 ходки, а найбільш підприємливі і по 5-6. Денний заробіток екскаваторника – від 6 тис. грн., власника вантажівки – від 1200. За місяць набігає доволі пристойна сума. Усі «шутровики» в один голос говорять, що їм треба годувати родини. Але, на 10 чи то й 30 тис. грн. на місяць можна не лише годувати…».

Масштаби кар’єру вражають, а шкода, яку завдали екології, вражає ще більше.

Бажання припинити бардак із вивезенням шутру, каже Гапич, з’явилося в нього більше року тому – у квітні 2014-го, коли біля Коломийської єпархії вони з активістами перехопили машину з гравієм. Щоправда, даішники тоді відмовилися прийняти машину на штрафмайданчик.

Тільки після втручання самооборони Коломийщини ДАІ почало працювати. Але тоді був непевний час і на місці події зібралися поплічники шутровика – приблизно 50 людей. Справа «замнулась». Але Євген Гапич, каже, пообіцяв собі й попередив «кротів», що більше вони гравій не возитимуть.

На відео, яке журналіст виклав на своїй сторінці у соцмережі Facebook, помітно, що він уникає прямого конфлікту з гравійниками, знімає приховано.

«Якби мене виявили в тих хащах, то був би битий – точно знаю, – говорить Гапич. – Погрози лунали не раз. Зокрема, минулої весни гравійники вдалися до прямої агресії: вихоплювали мобільний телефон, репетували й тому подібне».

Операцію з виявлення нелегального вивозу гравію Євген готував разом із активістами громадської організації «Коломия-Центр». Намагались не розголошувати, адже чим більше народу знає, тим важче контролювати процес.

«Хоча й тут не обійшлося без палиць у колесах, – розповідає Гапич. – Коли я знімав на відео шутровиків за роботою, хлопців з «Коломия Центру» таки виявили, тож довелося змінити локацію і від’єднатись від команди. І ще один цікавий момент: після фільмування я одразу ж подзвонив начальнику міліції. Правда, вони приїхали оперативно. Але! Вже за кілька хвилин після мого дзвінка горе-добувачі скрутили роботу та й поїхали. Підозрюю, що їх попередив хтось із рядових місцевого відділку МВС. Головний міліціонер Коломиї вже з цим розбирається».

Далі так не можна

«Наразі проти двох осіб, які без належних документів вивозили гравійно-піщану суміш, порушено кримінальні справи за статтею 240 ККУ (порушення правил охорони надр – Ред.), – каже начальник Коломийського міськвідділу УМВС Остап Білейчук. – За це їм світить штраф і вилучення техніки. У Верхньому Вербіжі з берега ріки знімали ґрунтовий шар для будівництва стадіону у Великому Ключеві. Голови сільських рад, очевидно, домовились між собою, не взявши дозвіл у відповідних служб. Справа благородна, але закон порушувати не варто. Втрутились місцеві мешканці, адже саме вони в першу чергу потрап­ляють під загрозу затоплення».

Другий факт, за словами Білейчука, це заслуга того ж Євгена Гапича. Адже він з власної ініціативи зібрав доказову базу і передав її особисто.

«Це близько сотні фото- і відеоматеріалів, – говорить голов­ний міліціонер Коломиї. – Зараз призначена експертиза, чи є надрами самовільно вириті кар’єри, опрацьовуємо докази і готуємось накласти арешт на трактор, який там був задіяний. Встановлено також два автомобілі КамАЗ. До справи залучені працівники управління з протидії економічній злочинності. Знаю, що це не єдиний такий випадок, тому звертаюся до місцевих журналістів із пропозицією разом провести масштабну операцію. Будучи заступником начальника міськвідділу, я не раз збирав гравійників і наголошував, що так далі тривати не може. А вони ще й пліткували, буцімто міліція покриває їхню діяльність. Тому звертаюся через пресу і до них: якщо хтось із міліції брав хабара за вивезення шутру, то вкажіть хто й коли – ці люди понесуть відповідальність».

Ріка жадоби не пробачить

«Щоб читач міг уявити нас­лідки такого бездумного розривання русел рік, хочу навести сухі факти науки, – коментує ситуацію Михайло Чорній, начальник відділу земельних ресурсів обласної Держекоінспекції. – На місці, де зловмисники самовільно забирають гравійно-піщану суміш, ріка з часом забирає втричі більше ґрунтів і каменю. Наслідки – постійна зміна русла, підтоплення, зсуви берегів, повалені опори мостів, дамби, розмивання сільськогосподарських угідь, залізничних і автошляхів, комунікацій, мережі… Тобто це фактична техногенна катастрофа! Згадайте повені 2008-го та 2010-го років».

Як каже Чорній, що глибше копають гравій, то більшу площу забирають потоки рік. За скромними підрахунками – втричі більшу. А на відновлення надр залежно від масштабів збитків ідуть десятиліття…

Після повені 2008-го минуло тільки сім років. Тоді гірські річки розмивали цвинтарі, забирали господарства й людські життя. Одразу згадалися вирубані ліси, розриті русла, відмиті гроші на укріплення берегів і марні обіцянки влади відновити, запобігти, убезпечити. Загинуло 30 осіб, з них – шестеро дітей.

Загальні збитки по Україні оцінили у 3-4 млрд. грн. Для ліквідації наслідків повені з держбюд­жету виділили 5 млрд. грн. Та поки одні відбудовували хати та оплакували загиблих, інші продовжували заробляти – тракторами розривати русла.

У 2010 році в зоні стихійного лиха опинилися десятки сіл Івано-Франківщини. Трагедія повторилася. В окремих районах Прикарпаття лихо перевищувало збитки 2008-го. У 81 населеному пункті було затоплено 450 житлових будинків, 666 підвалів, 1277 дворів, 1511 присадибних ділянок, 989 криниць та 288,8 га сільськогосподарських угідь. Припинилося автомобільне сполучення з селами Верховинського та Галицького районів. Без електро- й водопостачання залишились верховинські, калуські, коломийські села. На Коломийщині тоді найбільше дісталось якраз Нижньому та Верхньому Вербіжу, адже їх перетинають аж чотири гірських річки. Лише в Коломийському районі було підтоплено 716 присадибних ділянок. Декому з постраждалих селян так і не вдалось сповна відновити власне господарство і житло.

Отже, гроші не пахнуть, а совість мовчить. Як розповіли «Репортеру» активісти, у Коломиї є понад 150 вантажівок, які постійно курсують із шутром. Уявляєте масштаби?

Епіцентр цього театру абсурду розташований біля села Вос­кресінці Коломийського району. Нехай не всі «шутровики» працюють одночасно, але аж ніяк не віриться, що сільський голова Воскресінців не в курсі. Наразі ж чекаємо закінчення слідства. А ну ж раптом?