Садиба Гриневичів: Зруйнувати не можна зберегти

Франківська громада та архітектори-члени містобудівельної ради просять забудівника не руйнувати старовинну садибу родини Гриневичів, розташовану на куті вулиць Василіянок та Богунської. Забудівник переконує: зберігати там нічого. Будинку майже 200 років, ще трохи, і він цілковито розвалиться.

Ситуацію довкола садиби Гриневичів, що не є пам’яткою архітектури, можна вважати унікальною. Громада міста вкрай рідко виявляє  інтерес до збереження старих будинків, ще рідше цей інтерес підтримує влада, а забудівники – майже ніколи. Цього разу забудівник готовий піти на певні поступки, але хоче знести будинок і зробити імітацію старовини з сучасних матеріалів, пише Галицький кореспондент. З’являється проблема: як саме зберігати старі будинки? У Франківську досі був лише досвід успішного руйнування старовини. Чи стане відновлення садиби Гриневичів позитивним прецедентом у збереженні історичної спадщини старого Станиславова, чи черговим архітектурним рагулізмом?

Історія зі збереженням родинної садиби Гриневичів (Василіянок, 52 або Богунська, 1) розпочалася понад два роки тому. Музей родини Гриневичів, який заснував і яким опікувався «Союз українок», у 2012 році закрили через аварійність споруди, а експонати вивезли. Тоді учасники ініціативи «Збережи старий Івано-Франківськ» разом з пластунами та іншими активними франківцями прибрали територію закинутої садиби і вперше публічно порушили питання про її збереження та відновлення музею. «ГК» писав про це у статті «Музей, що вмирає». Заступник головного архітектора Олег Баран тоді зауважив, що будинок, в принципі, можна реставрувати, але на це необхідні чималі кошти, а також його потрібно внести у реєстр пам’яток архітектури місцевого значення.

Начальник відділу захисту культурної спадщини Ігор Панчишин наголосив, що ця садиба за радянських часів вже була пам’яткою архітектури, але чомусь зникла зі списку з десятком інших будиночків. З’ясувалося, що одна половина будинку, де працював музей, перебувала у власності «Союзу українок», а власник іншої половини вже давно живе в Америці і контакту з ним немає. Без згоди іншого власника союзянки не мали права нічого робити з будинком.

Співвласника садиби в Америці знайшов потенційний забудівник – Дмитро Сіреджук, представник компанії «ВД груп». Він каже, що союзянки самі звернулися до нього з проханням допомогти їм, адже утримувати аварійну будівлю старші жінки, яким, за їх словами, ніхто не хоче допомогти, вже не в стані. «Союз українок» уклав з Дмитром Сіреджуком договір про співпрацю, згідно з яким вони дають згоду на знесення будинку Гриневичів, а він на цьому місці будує новобудову і виділяє союзянкам 150 метрів квадратних на першому поверсі для їх потреб.

На містобудівній раді союзянки запевняли, що хочуть відродити в новобудові музей Гриневичів. 150 квадратних метрів – це вдвічі більше, ніж площа садиби, якої володіли союзянки. Саме це й визначило забудівника. «Були й інші, які хотіли там будувати, але вони давали нам мало квадратів. Тому ми вирішили бути у спілці з цими», - сказала лідер міської організації «Союзу українок» Раїса Романюк.

На першій містобудівній раді проектанта Назара Чулупа зобов’язали розглянути варіанти збереження автентичної садиби Гриневичів, адже ця стара хатка є унікальною для Івано-Франківська. Проектант погодився, але згодом представив проект 8-поверхового житлового будинку, згідно з яким кам’яницю руйнують цілком, а у фасаді новобудови попросту вставлені елементи, які імітують фасад старої садиби. Ці елементи планувалося зробити з сучасних матеріалів. Вхід до музею, який раніше був з вулиці Василіянок, проектант чомусь переніс на вулицю Богунську. Бажання союзянок та забудівника чимшвидше зруйнувати родинну садибу здивувало громаду та архітекторів.

Будинок Гриневичів збудовано майже 200 років тому. Він демонструє типову міщанську архітектуру Станиславова до Мармулядової пожежі 1868 року. Оскільки тоді центр міста вигорів включно із ратушею, садиба Гриневичів сьогодні є унікальним явищем давньої містової архітектури, такого типу будинків у Франківську більше немає.

Кільканадцять громадських організацій Франківська надіслали звернення міському голові та головному архітектору з проханням не руйнувати цілком садибу Гриневичів. «Нищення будинку і зведення на його місці багатоповерхівки з «елементами» колишньої кам’яниці буде неприпустимою втратою, яка назавжди унеможливить гідне вшанування пам’яті родини Гриневичів.

 Переносити музей родини Гриневичів у нове приміщення в багатоповерхівці буде абсурдом, якщо при цьому цілком знищать родинну кам’яницю, адже саме кам’яниця є найважливішим експонатом музею. Вона зберігає атмосферу, в якій жила родина, та є частиною міської історії. Якщо можна зберегти для Івано-Франківська цінну історичну споруду – руйнувати її та будувати якусь імітацію на її місці ганебно», - пояснили активісти. Бажання громади підтримали архітектори і попросили проектанта доопрацювати проект і розглянути варіанти реставрації автентичної будівлі.

24 липня містобудівна рада зібралася обговорити оновлений проект. Звернення громади та наполягання архітекторів знервували забудівника: «Будинок вже років 20 стоїть, розсипається, нікому до нього не було діла взагалі, ніхто навіть там нічого не прочищував. А тепер знайшлися добрі люди, які хочуть разом з «Союзом українок» зробити добру справу, і зразу всім стало цікаво і починають палки в колеса пхати. Ми ж не просто будуємо будинок з ціллю комерції, а робимо нормальний підхід, передбачили музей. На даний час немає ні музею, ні будинку - нічого. Одна руїна. Ми все робимо законно. Купили приміщення, земля у нашій власності, ми просто хочемо порадитись, як краще це зробити», - сказав Дмитро Сіреджук.

Проектант Назар Чулуп зізнався, що від попереднього проекту новий відрізняється лише тим, що вхід до майбутнього музею він передбачає з вулиці Василіянок. «Реставрувати там нічого!» - заявив Назар Чулуп і сказав, що питання реставрації він взагалі не розглядав, бо забудівника це не цікавило. «Ми зробили акт обстеження – будинок аварійний. Це буде імітація, а не реставрація. Все збережеться, просто буде наново відбудоване.

Акт аварійності – не той документ, який дає підстави аналізувати можливість реставрації, наголосив Ігор Панчишин, начальник відділу охорони культурної спадщини міськвиконкому. Він порадив забудівнику звернутися в «Укразахідпроектреставрацію» за актом втрати первісного стану. «Теоретично з 90% втрат все одно можна реставрувати споруду, нарощувати, тим більше дерев’яні конструкції». Архітектори визнають, що акт втрати первісного стану – дорогий документ і змусити забудівника його виробити, якщо будинок – не пам’ятка архітектури, неможливо.

«Якщо буде все повністю таке саме, яка різниця, чи реставрувати чи відбудовувати?» - запитував проектант. Панчишин наполягає: різниця є і вона суттєва. «Одне діло – автентичний, а інше діло – точно так само зроблений. Краще зберегти трохи менше, але щось автентичне, ніж багато, але скопійоване. Можна було би якось переполовинити фасад, але щоб було видно збереження пропорцій».

Цей будинок цінний не лише портиком з колонами, а наметовим дахом, своєю пропорцією до даху та до порожньої території довкола, каже Панчишин. «Залишити тільки фасад не буде найбільшою цінністю. При зникненні того даху можна розглянути принаймні трасування даху, якогось малюнка – щоб був образ самого будиночка, характер такої станиславівської споруди. Коли вертають якусь частинку, тим більше копію, дуже сумніваюсь, що можна бавитись у старовину і відновити ту «ветхість», ті речі, які називають автентикою», - вважає він.

Будинок хоч і внесений у список нововиявлених пам’яток архітектури, але необхідну процедуру пройти не встиг.Втім це не означає, що його можна валити. Позицію громади та архітекторів щодо збереження садиби Гриневичів узагальнює підприємець Ярослав Яцишин: «Навряд чи з розвитком міста залишиться одноповерхова забудова в центрі, якщо це не національна пам’ятка. Але яким буде "обличчя міста", залежить від нас зараз».

Враховуючи теперішню ситуацію, більшість членів містобудівної ради включно з Панчишиним погодились: якщо автентичні елементи будуть зняті зі старого будинку і в якийсь спосіб вкладені в нову кладку, це справді вихід зі становища, адже, за законом, ніхто не може змусити забудівника реставрувати його. Залишилось умовити забудівника та проектанта не робити ніяких копій чи імітацій, які в сучасному архітектурному світі вважаються виявом несмаку і рагулізмом.

Проект 8-поверхової новобудови архітектори розкритикували. Члени містобудівної ради зробили проектанту низку зауважень і попросили дотримуватись законодавства. «Будівельні норми ніхто не скасовував, – сказав Гайдар. – Навіть якщо робите добру справу, робіть її законно. Потрібно провести чіткі розрахунки відповідно до ДБН: протипожежні розриви, інсоляція, дитячі майданчики». Кількість поверхів проектанту доведеться знизити до пʼяти, а кількість квартир - з 42 до 25, інакше проект не пройде робочу експертизу. У скоригованому генплані тут не можна будувати багатоповерхівки, дозволена лише садибна забудова.

Також Назару Чулупу порадили витримати лінію забудови - відсунути будинок подалі від краю дороги, та отримати висновок екологів щодо рідкісного дерева гінкго, яке росте напроти садиби. Вікове гінкго є пам’яткою природи і охороняється законом. Будівництво підземного паркінгу біля новобудови може призвести до загибелі дерева. «Ми не видамо містобудівні умови й обмеження, якщо будівництво не відповідатиме нормам», – підсумував Володимир Гайдар.

Після завершення містобудівної ради Дмитро Сіреджук запевнив кореспондента «ГК»: «Ми не просто залишимо деякі старі елементи, а при можливості 100% усіх старих елементів, які вдасться зберегти, збережемо і поставимо на місці нового будинку. Де вони були, там вони і будуть. Ніхто не говорить про те, щоб їх зняти і викинути. Колони, пілястри - ми будемо максимально використовувати старі елементи у новій будові». Хто здійснюватиме нагляд за цим процесом і консультуватиме процес збереження? Такого проекту в Івано-Франківську ніколи не було. Якщо забудівник дотримає слова, місто матиме архітектурну родзинку, якою можна буде пишатися.

«Лишається тільки чекати підпалу, як це сталося зі схожим будинком на Василіянок, 15» – каже пан Віктор, мешканець сусіднього будинку. Він помітив, що журналісти фотографують садибу Гриневичів, і запитав, чи є ще шанс, що її збережуть. Але сам у збереження не вірить. «Подивіться, на Василіянок зараз на місці трьох старих одноповерхових будиночків вже будівельний паркан. Куди наша влада дивиться? Гарні старі будинки спалюють, руйнують, а на їх місці будують якісь одоробла. Якби ще хоч щось гарне будували, щоб можна було глянути і ахнути. Але немає в тих новобудовах ніякого архітектурного кайфу. А в цьому будиночку, де був музей, – є кайф!».