Лохотрон з озоритом, або Як "розводять" довірливих прикарпатських пенсіонерів


Cпочатку процитуємо лист, який надійшов до редакції «Галичини» з Калуша:

«Пише вам пенсіонер, учасник війни. Почув я по радіо рекламу новітнього «чудо-препарату» для лікування зору — озориту й зателефонував на вказаний номер «медичного центру» 044-593-73-23. Диспетчер покликала до телефону «спеціаліста». Той почав розпитувати мене, хто я і звідки, в яких умовах живу, про мою «медичну проблему» й вихваляти розрекламований препарат. Для встановлення повної довіри між нами навіть відрекомендувався на ім’я — тепер я переконаний, вигадане. Назвав чималу суму за упаковку озориту та дві упаковки спазмофлерону, який теж порекомендував мені приймати, разом з терміновою доставкою цих препаратів і проведенням необхідних мені аналізів — вісім тисяч гривень. Та я погодився її заплатити, бо чоловік так переконливо говорив мені, що не можна ні на день відкладати лікування, що «спеціалісти» їхнього «центру» значно поліпшать мій зір.

Івже вранці наступного дня мені привезли з Івано-Франківська ліки додому. Кур’єр залишив товарний чек, який додаю до свого листа. На жаль, я зразу не додивився, що в ньому не вказано, хто відпустив товар, а печатку поставлено лише наполовину — так, що не довідаєшся, яка конкретно фізична особа-підприємець реалізує ці препарати.

Кур’єр узяв від мене гроші, а також, вибачайте, 50 грамів сечі та кілька волосин для аналізу, який, за його словами, мав зробити якийсь Філіп Ігорович.

Через два дні зателефонував цей «лікар» й приголомшив, ледь не вбивчими для мене результатами аналізу: у мене підозрюють ще кілька серйозних захворювань. Але точніше, мовляв, може діагностувати мої недуги «світило медицини» Альбертович за допомогою так званого дистанційного аналізу якимось високочастотним приладом. Альбертович говорив по телефону з литовським акцентом і звелів мені для проведення аналізу постійно тримати трубку біля вуха й виконувати всі його вказівки, а насамперед я мавѕ набрати в рот теплої води й усамітнитися в кімнаті. Отак на відстані «спеціаліст» виявив хворобу, яка, застеріг, загрожує мені крововиливом у мозок. Сказав, що препарат для лікування її коштує 14 тисяч гривень і мені його також можуть терміново доставити. Але я на ту пропозицію не пристав, зрозумівши, що це чистої води обман, як і з озоритом — після курсу приймання його ефект нульовий. Аби не «обпектися» вдруге, я більше не відповідаю на телефонні дзвінки шарлатанів із «медичного центру». А за те, що першого разу таки попався їм на гачок, мені, людині поважного віку і з великим життєвим досвідом, соромно й досі, тож прошу не підписувати цього листа в газеті моїм прізвищем. Нехай він буде засторогою для інших, хто ще сприймає на віру рекламу нібито чудодійних препаратів від різних недуг, котру можна почути по радіо й телебаченню».

Якби ж то лише пан Степан, назвемо його так, став жертвою згадуваного київського «медичного центру», або «консультативного центру», або «центру передових медичних технологій», як ще ця фірма називає себе. Обдурених тими, хто маскується під лікарів-офтальмологів, нині є вже чимало по всій Україні. Набираю слово «озорит» і знаходжу в Google низку історій про те, як аферисти втираються в довіру до літніх людей і продають їм за казкові ціни під маркою суперефективних фармакологічних «ноу-хау» звичайнісінькі  БАДи. Такою банальною біологічно активною добавкою, а не ліками у прямому розумінні цього слова, є й озорит. У складі цього препарату найбільше за вмістом екстракту чорниці, ще він містить лютеїн, вітаміни А, С, В, E. Упаковка із 36 капсулами коштує три з половиною американських долара. Тож має рацію автор коментаря до розміщеної на сайті одного з інтернет-магазинів інформації стосовно продажу озориту, що й ціна 110 грн. за упаковку як мінімум утроє завищена. А тут «кидають» дідусів і бабусь на тисячі гривень!

Чому «консультативний центр» узявся «розводити» на гроші передовсім громадян цієї категорії? Річ у тім, що ставку роблять на їхні психологічні особливості. Стареньку людину, як дитину, можна поманити цукеркою «хорошого зору», «поліпшення здоров’я», «довгого життя». А ще коли вона почує від «спеціалістів» встановлений шляхом «дистанційного аналізу» по телефону страшний діагноз захворювання і, відповідно, невтішний прогноз її майбутнього, то готова вхопитися за рятівну соломину у вигляді препаратів, які тут же порекомендує їй «світило медицини». «Спеціалісти» того «центру передових медичних технологій» добре володіють техніками нейролінгвістичного програмування, вміло застосовують методики впливу на ослаблену психіку літніх людей: спершу викликають довіру до себе й видурюють у них великі суми грошей за насправді дешеві препарати, які допомагають як мертвому припарки, а після того, пов’язавши відсутність лікувального ефекту з наявністю «серйознішої проблеми зі здоров’ям» і необхідністю поглибленого «сканування» організму свого клієнта (це на відстані — по телефону!) вже погрозами вимагають оплатити здійснений навіть без його відома «дистанційний аналіз», купити не просто втридорога, а за астрономічними цінами пропоновані «центром» препарати й від інших захворювань.

Те «сканування» відбувається ще й у той спосіб, що, скажімо, одному дідусеві «винахідник озориту професор Шереметьєв» по телефону наказав вимкнути в кімнаті всі електронні пристрої, вигнати з кімнати на час «обстеження» кицьку і песика, які, мовляв, теж могли завадити отриманню його достовірних результатів, роздягнутися до трусів, лягти на дивані й ретельно виконувати всі вказівки: поміряти собі термометром температуру спершу під пахвами рук, потім — під колінами й повідомити ці дані. 

Вражений дідусь чув у слухавку, як «професор» водночас давав вказівки і своїм «асистенткам»: «Покажіть мені також його печінку, нирки, судини! О, таж у пацієнта тромби» — і наївно повірив у реальність «дистанційного аналізу».

Киянку 1928 р. н. — учасницю війни, заслужену вчительку, героя соцпраці — тероризували щодня погрозами по телефону й через двері (фірма ж у столиці!), щоб розплатилася за «супутникову томографію» вартістю 23 тис. грн., на проведення якої жінка не давала згоди, але її буцімто узявся «лікувати на відстані, як уже лікував космонавтів» інший «професор», котрий прибув з ізраїлю. Стареньку змушували в рахунок «боргів» відписати квартиру на групу осіб.

Жінка до цього вже віддала «центрові передових медичних технологій» усі свої відкладені на «чорний день» і на похорон заощадження: п’ять тис. грн. за упаковку озориту і 16 тис. — за перший сеанс «супутникової томографії». З усього видно, її ввели, не без певного гіпнотичного впливу, в психологічний ступор. Врятував стареньку від непоправного — доведена до відчаю, хотіла вже перерізати собі вени — тільки приїзд дочки. Та підійшла сама до апарата, коли знову зателефонували, і на тому кінці проводу, почувши, що то голос не літньої жінки, кинули слухавку...

Звичайно ж, я набрав вказаний у листі калуського пенсіонера номер столичного «консультативного центру» 044-593-73-23. Мені відповіли по-російськи:

— Чекайте протягом півгодини — наш спеціаліст  зараз зайнятий, але він вам зателефонує і докладно поговорите з ним про свої проблеми зі здоров’ям. 
— Але ж я хочу довідатися лише одне: по чому продаєте озорит? Ця інформація потрібна мені, івано-франківському газетяреві, оскільки проводжу журналістське розслідування за листом пенсіонера до нашої редакції. 

Тут же «диспетчерка», буркнувши, що цін на препарати вона не знає, обірвала нашу розмову — у слухавці почулися короткі гудки... І «спеціаліст» на зафіксований у «центрі» мій номер не відгукнувся, щоби бодай для годиться поцікавитися, що ж написав читач регіональної газети про своє лікування їхніми «світилами медицини» з допомогою препарату, який вони рекламують і продають.

Зазначу, що фірма практикує диференційований підхід, відпускаючи озорит різним замовникам за різною ціною. «Спеціаліст» не випадково проводить по телефону тривалу розмову з кожною літньою людиною, розпитує не тільки про недуги, а й про те, чи живе старенька сама, чи з рідними, — з відповідей на непрямі свої запитання з’ясовує для себе, наскільки перспективна його співрозмовниця як майбутня їхня жертва і об’єкт для «доїння».

Тож коли одна бабуся скрушно сказала, що таких грошей — 7200 грн. за упаковку «чудо-препарату» — у неї ніколи не водилося, то її розчулили розіграною «в слухавку» сентиментальною сценкою, коли розмову старенької зі «спеціалістом» випадково почув «директор фірми» й тут же з іншого апарата зателефонувавѕ заступникові міністра охорони здоров’я за дозволом на 50-відсоткову знижку для небагатої бабусі, котрій озорит допоміг би без операції позбутися її проблеми»...

Для сучасних аферистів і кидал немає нічого святого, совість у них не ворухнеться, коли задля власного збагачення видурюють гроші навіть у 80- і 90-літніх стареньких. Не одного з ветеранів війни і праці вони «видоїли» до останку. Прочитав в інтернеті, що описану вище схему шахрайства ще кілька років тому було відпрацьовано в Росії. Тепер ця пошесть поширилась і в Україну.

Звісна річ, навряд чи варто будь-кому з нас, у тому числі й літнім людям, беззастережно довіряти рекламі будь-чого, а особливо медичних препаратів. і навіть якщо ви вже зателефонували на вказаний у рекламному оголошенні номер фірми і «віртуальний спеціаліст» надав вам додаткову інформацію про достоїнства препарату, не поспішайте його замовляти, не порадившись зі справжнім спеціалістом — у цьому випадку з лікарем. Та все ж як не погодитися з користувачем інтернету, що обстеження зору в пацієнтів «докторами-офтальмологами» на відстані, по телефону, — це стовідсотковий лохотрон і час уже до таких, з дозволу сказати, фірм, які будують свій бізнес на обмані й горі стареньких, добратися компетентним органам.

Галичина