Мельпомена у приймах або Коли ж івано-франківський драмтеатр відремонтують

Є така сучасна приказка: в українців усе добре до слова «але»... Після нього — все навпаки.

Саме так сталося з  ремонтом Івано-Франківського академічного облмуздрамтеатру ім. І. Франка напередодні його ювілею. 

Приємні клопоти
Так називали початок реставраційних робіт у театрі його працівники. Адже з 80-х років минулого століття, відколи театр переїхав у нове приміщення, тутфактично нічого не робили. Власне, пересічний глядач не мав жодних претензій до умов, хіба що одну: холодно навесні й восени. Зате більшість із них готова була мерзнути, аби лише потрапити на знакові постановки, кількість котрих зростала щосезону.

А те, що в приміщенні театру критично протікає дах, застарілі звукове і освітлювальне обладнання та стільці в глядацькій залі, втратив парадний вигляд фасад будівлі, та  й приміщення «малої» сцени перебуває у стані перманентного ремонту, завсідників театру не надто хвилювало. 
Ще на початку осені минулого року в обласному департаменті будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури  журналістів запевнили, що «все буде робитися максимально чітко і точно. Вже до 14 жовтня можна буде сподіватися завершення запланованої частини ремонтних робіт». Нагадаємо нашим читачам, що серед «запланованого» були і ремонт глядацької зали, розміщення ряду з місцями для людей з особливими потребами і спорудження для них ліфта, зведення дахової котельні та встановлення індивідуального опалення, бо роками в театрі, незважаючи на астрономічні рахунки за обігрів, тепло не трималося. А також — частковий ремонт фасаду. Нині вже минув Йордан, але, як побачили журналісти, до завершення робіт ще далеко. 

«Загалом роботи зроблено багато, та залишається ще більше, — каже  директор театру Ростислав Держипільський. — Ми спеціально скоротили минулий театральний сезон, аби дати можливість підрядникам приступити до ремонту. Та від квітня до серпня цього так ніхто й не робив. Тепер є причина для деяких недоброзичливців голосно заявити, що Держипільський не може впоратися із ремонтом приміщення. Скажу вам відверто: наскільки мені відомо, ще на початку ремонтно-реставраційних робіт підприємство-підрядник брало кредит для того, аби запустити процес...»

Відпрацювали і... законсервували
І хоч тепер у театрі немає крісел у глядацькій залі, повністю відключено опалення, вишукані люстри загорнуті в поліетилен  та чекають кращих часів на підлозі у фойє, він працює у звичному режимі. Маю на увазі творчий процес. Наприклад, у листопаді на різних сценах, передусім — на власній «малій», котру попри обіцяний владою ремонт, відремонтували власними силами і відкрили ще в червні, актори зіграли 21 виставу. Це цілком нормальний показник для театру, що працює в ідеальних умовах. Гастролювали і по області. На початку грудня торік актори театру побували в польському Ольштені на театральному фестивалі, де представляли українське сучасне театральне мистецтво і показали три свої  вистави: «Солодку Дарусю» і «Націю» — за творами Марії Матіос та «Натусь» — за драмою Володимира Винниченка, слава про котрі шириться вже за межами України.
Попри тотальний холод, актори грають на «малій» сцені для свого відданого глядача та готують нові вистави. Здають їх і потім консервують, так тут жартують. Бо вже з осені змушені бути у приймах, хоча театр живе. Актори  і просять, і вимагають лиш одного: повернути глядача. Сьогодні театр має три нові постановки — історичну оперету Ярослава Барнича «Шаріка» в постановці Ростислава Держипільського, виставу «У неділю рано зілля копала» за повістю Ольги Кобилянської роботи режисера театру Ореста Пастуха та дитячу казку в режисурі Ростислава Держипільського за п’єсою Анатолія Шияна «Котигорошко», котру єдину, на щастя, тричі вдалося показати дітям на сцені «Арена-центру». 
2014-й у театрі оголосили Роком українського репертуару, і на березень планують здачу «Назара Стодолі» за Шевченком. і немає підстав сумніватися, що вони цього не зроблять. Бо інакше не вміють, а рідний театр в 2014-му зустріне 75-літній ювілей. Маємо надію, що і 200-ліття Шевченка, і 75-й день народження театру, і природнє бажання акторів повернути свого глядача на рідну сцену стануть для влади вагомим аргументом.

Приховані смисли
Бездощова осінь, зима без морозів і снігів — усе, здається, сприяє тому, аби довершити роботи і відкрити театр. Цього чекають не лише театрали, бо не секрет, що сцена муздрамтеатру — найбільший сценічний майданчик Прикарпаття, і тому заїжджі зірки також фінансово втрачаютьѕ Та сьогодні за парканом, котрим обгородили театр, ми побачили готовий пандус для інвалідів з боку театральної каси. Обіцяного ліфта ще немає. А всередині — пустка, котра найбільше вражає  в залі.  Працівники театру гріються електроприладами, бо навіть так званий план «Б», яким тут охрестили повернення до централізованого опалення хоча б залаштункової частини, нині ввести неможливо. А котельня на даху чекає обладнання. За ремонт даху ніхто ще й не брався, хоч це чи не найголовніше, бо хто ж робить ремонт всередині, коли дах тече...

P. S. Тут мав бути коментар управління капітального будівництва, котре є замовником робіт із реконструкції театру ім. Івана Франка. На сайті Івано-Франківської ОДА наведено три номери телефонів цього підрозділу, однак протягом трьох днів на жоден із них нам не вдалося додзвонитися. Наразі можемо навести тільки коментар директора театру Ростислава Держипільського, котрий висловив упевненість, що влада знає про ситуацію, а в театрі вірять, що вона всіляко сприятиме якнайшвидшому завершенню реставраційних робіт. Тому ми надіслали офіційний запит заступникові директора департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури начальникові управління капітального будівництва Р. ПАЦАКУ. 

Галичина
І чекаємо відповіді в установлений законом термін.