При виборі постаменту митрополиту Шептицькому голос івано-франківської громади не врахують?
В Івано-Франківську підходить до завершення конкурс проектів пам’ятника митрополитові Андрею Шептицькому. Сім фігур протягом двох тижнів було виставлено в Музеї мистецтв Прикарпаття для загального огляду і голосування.
На сьогодні лідером серед запропонованих скульпторами зі Львова, Калуша та Івано-Франківська є макет під номером чотири, що зібрав 92 голоси, а також сьомий та другий, за котрі віддали свої симпатії 34 та 29 підписантів. Встановити пам’ятник планують на майдані Шептицького поблизу колегіати, а обиратимуть найкращий проект спільно громада, Церква та фахівці — архітектори.
«Він справляв незабутнє враження»
Митрополит Андрей Шептицький очолював УГКЦ в 1901—1944 роках, а протягом півтора року, починаючи з 24 вересня 1899-го, був єпископом Станіславським. Під його керівництвом Церква пережила дві світові війни та зміну політичних режимів: австрійського, польського, російського, німецького і радянського.
Антін Цегельський, священичий син і міністр внутрішніх справ ЗУНР так написав про Шептицького: «Граф Роман (ім’я митрополита Андрея у світському житті) народився 29 липня 1865 року. За часів старої Польщі побожний рід Шептицьких дав Українській Греко-Католицькій Церкві аж чотирьох славних владик та ще кількох василіянських архімандритів. Саме брати митрополита, львівські владики Атанасій та Лев, будували величний храм Св. Юра в місті Львові. Граф Роман Шептицький навчався у гімназії. Здобув університетську юридичну освіту. У 1888 році отримав ступінь доктора права. Боже покликання пробудилося в його душі навесні 1886 року. Молодий граф Роман поїхав до Риму. Оглядав старі храми, музеї, слухав лекції славних теологів, познайомився з різними вченими, достойниками і кардиналами. 9 травня 1886 року був на Службі Божій, котру правив сам Папа, славний Лев ХIII, відтак був представлений до папського благословення. Після повернення додому молодий граф Роман повідомив родичів про свій намір перейти на східний обряд — вступити до василіянського чину та посвятити себе службі народу і Церкві своїх предків. Зрозуміло, що вони зажурилися, але дали згоду на вступ у монастир. 28 травня 1988 року родичі відвезли його до монастиря отців василіян у Добромилі. 1895 року монах Андрей став ігуменом і почав розвивати невсипущу місійну проповідницьку діяльність в Галичині. А 24 вересня 1899 року Андрей Шептицький став владикою в Станиславові. Старше духівництво тоді було переважно москвофільського духу, а на Покутті молоді радикали і соціалісти поширювали безбожність. Новому владиці докоряли польським походженням. Та він побував на всьому Покутті, зустрівся з гуцулами у Верховині, на Буковині. Тоді загал побачив, що з’явився ще один великий владика зі давнього славного роду Шептицьких.
Всього півтора року був Андрей Шептицький владикою у Станіславові. Та за той короткий час лишив по собі вдячну пам’ять... Розпочав будівництво окремої духовної семінарії, заснував дієцезальну бібліотеку, подарував для неї 4000 книг та зобов’язався давати щороку 1200 крон на її утримання і примноження. Та вже в січні 1901 року Андрея Шептицького покликано на Львівську митрополію...
Митрополит Андрей був і на вид величавий. Високий, могутньої статури, з довгою бородою, високим чолом, з проникливими і безмежно добрими синіми очима під густими бровами, приязний та привітний у спілкуванні. На кожного, хто мав честь і щастя його зустрічати, він справляв незабутнє враження».
Право обирати
Ні для кого не секрет, що в Івано-Франківську вдалих пам’ятників, таких, котрі б задовольняли всіх, небагато. Більше того, сам процес встановлення нового пам’ятника ще на стадії вибору завжди викликає гарячі дискусії. З-поміж семи боцетто (зменшених зразків скульптур) майбутнього пам’ятника Шептицькому мене найбільше вразив сьомий варіант. Його автор — Степан Федорин. Він подає Шептицького як монаха, котрий за руки веде дітей. Стриманий, витончений і водночас дуже цікавий проект. Автор макета подає слова митрополита «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну».
Макети під номерами 2, 4, 5 і 6, навпаки, дуже схожі і зображають Андрея Шептицького як митрополита — він або стоїть з посохом, або ж сидить. Юрій Хом’як, автор макета під номером чотири, лідер симпатій, розповідає, що у Львові конкурс був таємним, а в Івано-Франківську скульптори свої проекти представляли на комісії особисто.
«Як на мене, у Львові обрали не найкращий варіант з усіх запропонованих, а от місце поблизу собору Святого Юра — вдале. Проект я готував у якомусь цейтноті і майстерні власної наразі не маю, але я над цим працюю. Макет також потребує доопрацювання, треба виправити деякі огріхи в канонічності», - каже Юрій.
Автор проекту під номером два — Данило Книшук розповів, що про конкурс довідався від свого батька, знаного скульптора.
«Я був на Майдані, а батько каже, що в Івано-Франківську розпочали конкурс пам’ятників Шептицькому. Тож я в Києві і почав робити макет. Нещодавно в Києві поблизу храму Святого Василія Великого встановили пам’ятник Шептицькому — і там його увічнено не як громадського діяча, дипломата, а як митрополита, людину, котра присвятила своє життя служінню Божому. Тому я розмовляв з деякими священиками, і вони також казали, що бачать його передовсім як митрополита. Як на мене, це найважливіше — показати в пам’ятнику оцю його велич. Я використав іконографічний жест благословення, що існує два тисячоліття, саме так зображають духовних лідерів і священиків такого рівня. А як у цій вже відомій схемі показати саме Андрея Шептицького — то, власне, і було моє завдання,» — розповів Данило.
Юрій Хом’як, івано-франківський скульптор, випускник Львівської національної академії мистецтв на конкурс запропонував проект під номером чотири, котрий зібрав найбільше прихильників серед звичайних людей.
«Серед конкурентів — тільки молоді, ще не відомі широкому загалові скульптори. Мені про конкурс розповів мій одногрупник Володимир Федорин, автор проекту №7», — каже митець.
Т. в. о начальника міської архітектури Володимир Гайдар зізнається, що перед тим, як виставити макети на загальний огляд та громадське голосування в Музеї мистецтв Прикарпаття, конкурсне журі вже обрало тільки три найкращі макети.
Це проекти, де митрополита зображено з дітьми, де він молодий монах, та шостий — із білого каменю, що зображає Шептицького митрополитом, котрий сидить у кріслі і не має атрибутів церковної влади. Тобто голосування громадськості, виходить, не матиме впливу на остаточний вибір переможця — автора пам’ятника митрополитові Шептицькому в Івано-Франківську.
Гайдар наголошує, що однозначно обиратиме переможця експертна рада, склад котрої вельми поважний і входять туди представники громади, Церкви та спеціалісти. На щастя, дискусії щодо місця встановлення пам’ятника Андрею Шептицькому цього разу вдалося уникнути — він прикрасить майдан його імені. Як зазначив Володимир Гайдар, не стоятиме спиною ні до катедри, ні до колегіати, а найімовірніше, пам’ятник повернуть спиною до дзвіниці.
Орієнтовна кошторисна вартість пам’ятника — 300 тисяч, міська рада забезпечила наразі 100 тисяч гривень. Коли саме почнуться роботи, наразі не береться сказати ніхто. Найближчим часом конкурсне журі назве переможця.