Сланцевий промисел на Прикарпатті: особливості, ризики, застереження
Насамперед на екологічній безпеці втручання в земні надра на будь-якому етапі — чи то ще геологорозвідувальному, чи вже промисловому — акцентувала міжнародна науково-технічна конференція «Нафтогазова енергетика-2013», яка відбулася в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
Власне, форум, у якому взяли участь не лише науковці з Росії, Польщі, Швеції, Алжиру та різних регіонів України, а й представники профільних виробничих структур і об’єднань з Івано-Франківська, Львова, Полтави, Києва, тривав упродовж усього цього тижня — з понеділка по п’ятницю. Тим-то розглянув широкий діапазон енергетичних питань, актуальних не лише для України, а й для всього світу.
А йшлося на його пленарному й секційному засіданнях як про наукові аспекти випробувань новітніх технологій поглибленого нафтовидобутку, перспективи використання альтернативних природних джерел енергії у промисловості, так і про шляхи запобігання деградації матеріалів газового устаткування на об’єктах тривалої експлуатації. Та оскільки на Прикарпатті і в деяких інших західних областях готуються до видобутку нетрадиційного палива — газу зі сланців на багатій цими покладами Олеській площі, чимало часу вчені вділили саме екологічним ризикам та технічним особливостям такого промислу, цілком нового для вітчизняної енергетичної галузі.
— Позаяк наш університет визнали базовим у розробці тих родовищ, виконуємо основну місію, яку поставили перед нами держава і громадськість, — не допустити, щоби це завдало шкоди людям і довкіллю, — прокоментував журналістам подію ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, член-кореспондент Національної академії наук України професор Євстахій КРИЖАНІВСЬКИЙ. — Виробити такі гарантії — основна мета нашої конференції, яку ми традиційно проводимо що два роки вже багато літ поспіль. Цей форум у підсумку завше ефективний, оскільки повсякчас народжує нові ідеї, задуми, рішення. Власне, щоразу за його результатами формується той чи інший авторський колектив, який виконує певну наукову роботу й отримує за неї державну премію, що підтверджує економічну й соціальну значущість цього постійного вченого дійства.
Думаю, так буде й тепер, оскільки перед нами й нашими колегами з інших ВНЗ — українських та закордонних, яких ми залучаємо до спільних досліджень, стоїть двоєдине завдання — забезпечити наукове підррунтя для зміцнення енергетичного потенціалу нашої держави через розробку сланцевих родовищ і водночас гарантувати екологічну безпеку промислу. Це відповідальне покликання. і відрадно, що під час кількох зустрічей в ІФНТУНГ на рівні посла США в Україні керівники області авторитетно заявили, що без санкції науковців не буде зроблено жодного кроку на території як нашого регіону, так і сусідніх в освоєнні Олеського родовища.
Широкий загал українців, зокрема галичан, по-різному сприймають перспективу видобутку сланцевого газу. Природно, що в людей виникає чимало запитань з цього приводу. І ми, зрештою, й працюємо не лише над тим, аби в Україні з упевненістю реалізовували нові технології, спрямовані на підвищення енергетичного потенціалу держави, а й щоб через вичерпні відповіді на всі запитання розвіювати різні сумніви й побоювання в суспільстві. і вже нині можемо сказати: так, звісно, якщо братися за розробку сланців бездумно й неправильно, то є небезпека виникнення загроз. Та якщо перед тим усе досконало вивчити, аби знати, що і як робити, й хотіти правильно все виконувати, суворо дотримуючись технологічних норм та екологічних вимог, то процес перебуватиме під належним контролем. За такого підходу цей промисел — абсолютно безпечний.
Заявляю це з таким переконанням, бо ми в іФНТУНГ взялися було за «сланцеві» досліди ще задовго перед тим, як в Україні почали предметні розмови про можливість газовидобутку з цих вуглеводнів. Більше того, ми вже думаємо про те, щоб в історії зі сланцевим промислом на Прикарпатті не допустити тих «маленьких» недопрацювань, які мали місце в Україні та в інших колишніх республіках екс-СРСР. А тоді, а також і ще раніше не вділяли, наприклад, жодної уваги тому, що ж буде з проектом видобутку нафти або газу чи розробки інших родовищ, коли тамтешні запаси корисних копалини вичерпаються. Ніхто не замислювався над тим, як виводити свердловини з експлуатації правильно. А таке упущення, як свідчить наш нинішній досвід, призводить до великих проблем. ілюстрація того — Калуш з навколишніми селами став зоною екологічного лиха лише тому, що на кінцевій стадії експлуатації тамтешніх надр не до кінця продумали методику завершення проекту. Або візьмімо теперішні проблеми м. Борислава на Львівщині, в якому ще на початку минулого століття добували природний газ. Через те, що родовища просто покинули, вибравши їхній вміст, з тамтешніх енергоджерел, які мають властивість з часом самовідновлюватися, блакитне паливо вивітрюється в довкілля, спричинюючи високу ступінь забруднення міської атмосфери...
За словами Є. Крижанівського, попередні експерименти показують, що родовища сланців після «випомпування» звідти газу потрібно буде виводити з експлуатації за цілковито іншою методикою, ніж свердловини в місцях видобутку природного блакитного палива, — щоб не повторити помилок міста Борислава.
