Відомі українці про події в країні

«Репортер» вирішив запитати відомих людей (не політиків), що вони думають про те, що зараз відбувається в Україні? Як би вони хотіли, аби це все закінчилося і що для цього треба зробити?

Іван Малкович, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:

Усе нанівець губить відсутність сильного національного лідера, який був би готовий до самопожертви. Такого лідера немає, особ­ливо зараз, після засідання Верховної Ради. Я щойно прийшов з-під ВР, по людях видно апатію.

Я би хотів, аби це робилося мирно, але як це робити мирно? Треба краще готуватися до засідань, як у шахістів, бачити, принаймні, на сім-вісім ходів наперед. Якщо так, то так, а не так, то отак. Зараз цього не видно.

Але я захоплююся всіма людьми, які тут стоять і готові стояти. Це ветерани, афганці, ті, що служили у силових військах, але зараз у відставці. Вони сильні, стоять з людьми і готові їх охороняти.

Є надія тільки на людей. Лідери не досягають рівня духу людей. Ось у чому велика проблема. А історію рухають лідери.

Антін Мухарський, музикант, телеведучий, шоумен:

Якщо раніше уряд, президента, і взагалі цю владу люди просто недолюблювали, то зараз її ненавидять. Реально. Несприйняття переросло в ненависть до того режиму, який проявив себе дійсно як режим. Стало ясно, що він, по-перше, агресивний і такий, що множить навколо себе насильство. По-друге, брехливий. По-третє, корумпований.

І хто б що не казав, люди стали прокидатися. Вони хочуть змінити цей уряд і своє життя. Найкраще, щоб це відбувалось мирним шляхом, але щоб уряд і Янукович зрозуміли – їх ненавидять і не хочуть.

Звичайна практика нормальних європейських країн – коли влада перестає контролювати ситуацію, а її дії не відповідають прагненням більшості, то вона йде у відставку. Але про демократію в Україні вже не йдеться. Тому що народ радикалізувався. Я бачу ці настрої. Люди киплять від злоби та гніву, які накопичувалися і зараз знаходять свій вихід.

Передусім треба не дати «зам’яти» цю ситуацію, треба далі виходити на вулиці. Блокувати урядовий квартал та адміністративні будівлі. Примушувати рахуватися з думкою народу. Вони думають народ розійдеться – не розійдеться. Тому що народ оскаженів, це накопичувалось давно – Харківські угоди, мовний закон, Врадіївка, всі ці облудні заяви Чечетова, Табачника, Колесніченка, «руки Москви» та радянсько-совкова, шовіністська риторика. Терпіти це вже немає сил, людська гідність переможе у будь-якому разі.

Тарас Прохасько, письменник:

Усе йде до переговорів, до дискусії, до, грубо кажучи, круглого столу. І в цьому є свої переваги, тому що це шлях цивілізований, і, власне, європейський, за який ми виступаємо. Але, з іншого боку, в тому є свої недоліки. Тому що, скажімо, це означає знову легітимізацію Януковича як повноцінного й легітимного лідера країни. Але видно, що треба йти цим шляхом. І в такому разі єдина користь, єдина потреба перебування людей на Майдані – це такий собі аргумент, козир для частини переговорників, які виступають з боку опозиції.

Уже тепер я би хотів, аби найбільшим уроком були все ж таки правильні вибори і правильний вибір. Я навіть хотів би, аби можна було розійтися Майдану з впевненістю, з готовністю, що можна буде мобілізуватися і зібратися ще раз і ще раз. Тобто, аби досягнути такого рівня свідомості, що в принципі не є нереальним, щоби можна було, скажімо, зараз припинити майдан, але в будь-який момент бути готовим до того, аби знов продемонструвати оцю солідарність, єдність і незгоду.

"Репортер"