Чверть століття прикарпатській родині перешкоджають виборсатися з СРСР


Хтозна, чи є ще хтось на Прикарпатті, а в Івано-Франківську — й поготів, хто бодай би по телевізору за десятки років хоч раз не бачив цих пікетувальників під стінами «білого дому», а віднедавна — і у залах під час пленарних сесійних засідань міськради й облради. Чиновництво і громадськість спочатку звикли до них, відтак почали пікетувальників не помічати, а згодом і до їхніх проблем збайдужіли.

Василь, Ірина, Ігор та Володимир Гриньківи. Вони фізично ніби й є, а офіційно цих людей нема, тому що батьки й досі залишаються громадянами неіснуючої держави СРСР, а їхні діти — суспільними сиротами в Україні, бо не можуть набути громадянства, пише Галичина. Без прописки їм не видають паспорти, а без паспортів — нема прописки. Майже 40 років бюрократичної тяганини, з яких чверть століття — вже у незалежній Україні. 

Глава родини Василь Гриньків (родом із села Колінців на Тлумаччині) і його дружина Ірина (Андрійчук у дівоцтві — з села Марківців на Тлумаччині) ті бюрократичні знущання і приниження, які довелося їм пережити за часів радянщини і які відчувають й досі, називають бюрократичним геноцидом. За 36 років пошуків правди — з 1970-го, коли Василь Гриньків ще працював слюсарем-складальником, а його майбутня дружина Ірина Андрійчук — інженером-технологом на заводі «Промприлад», вже й їхні діти Володимир та Ігор виросли. Утиски під час роботи на ВАТ «Промприлад», адміністративне гоніння, суди, примусове виселення з гуртожитку з малолітніми дітьми без надання іншого житла, погрози, шантаж, втрата прописки, житла, роботи, неможливість одержати паспорти громадян України, афера з їхнім житлом, безстрокова публічна акція протесту, наради, комісії, обіцянки, оббивання чиновницьких порогів від Івано-Франківська до Москви і вже чверть століття — до Києва, участь у подіях Революції гідності 2013-2014 років у столиці, осібні зустрічі родини Гриньківих з Президентом України і з Головою Верховної Ради України 2015 року в Івано-Франківську... Загалом родина направила майже дві тисячі різноманітних звернень у всі державні органи влади. А порухів — катма. 
Та попри все, як кажуть Гриньківи, віра їх не покидає, що «з часом стіна бюрократії таки рухне»: найстарші нарешті «виберуться» з СРСР, а їхні діти й онуки перестануть бути привидами в Україні.

Володимир ГРИНЬКІВ (син):
— Ми з батьками щомісяця направляємо в Київ чимало звернень у різні державні інстанції, і посадовці підтверджують, що є порушення наших конституційних прав. А відтак наші листи знову перенаправляють в область — голові облдержадміністрації Олегу Гончаруку. Ми звертаємося із клопотанням до голів комітетів Верховної Ради України, а ті переадресовують то голові Національної поліції України, то Генеральному прокурору України, які, своєю чергою, пересилають у Кабмін, з Кабміну — в Державну міграційну службу Україниѕ А ті нам цитують закони, які стосуються громадян за звичайних обставин і не враховують, що наша ситуація не типова: у нас відсутні правові стосунки з державою через чиновницьке свавілля: у батьків — паспорти ще СРСР, а у нас — жодних. Де-факто ми є, а де-юре не існуємо.

Торік було чотири засідання міжвідомчої комісії облдержадміністрації за головування першого заступника голови ОДА Сергія Басараба, але й тут не враховують, що ми позбавлені правових відносин з державою, — нас юридично нема. Лише Президент України може прийняти політичне рішення у нашій справі. Ми двічі минулого року  зустрічалися з Президентом України Петром Порошенком в Івано-Франківську й особисто передали йому документи. Чи є реагування? Всі матеріали вкотре перенаправляють голові облдержадміністрації Олегу Гончаруку, який вже тричі звертався з нашим питанням в Адміністрацію Президента України, а також, своєю чергою, зверталися і чільник обласної ради Олександр Сич та міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. Бо ж тут, на місці, про що ми неодноразово наголошували, наше питання вирішити неможливо — лише на рівні керівництва держави.

...Під час останньої зустрічі родини Гриньківих з головою обласної ради Олександром Сичем у справі, що тягнеться чверть століття, на думку Володимира Гриньківа, дещо почало розвиднятися. Зокрема чільник облради пообіцяв, що депутати підтримають проект рішення, підготовлений і поданий облдержадміністрацією.