«ЄВРО-3» пропонують ще пожити

Міненерговугілля підготувало проект постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», якою пропонує узаконити продаж низькоякісного пального стандарту «Євро-3» до 31 грудня 2015 року.

Найперше нагадаємо, що ще в серпні 2006 року Віктор Янукович, який очолював тоді уряд, підписав з представниками нафтових компаній меморандум, що передбачав таке: з 1 січня 2008 року Україна переходить на використання пального стандарту не нижче «Євро-3», а з 1 січня 2010 р. — на «Євро-4». і в грудні 2009 року уряд заборонив продаж низькоякісних бензинів та дизпалива. Проте у березні того ж року Львівський окружний адмінсуд за позовом Надвірнянського НПЗ це рішення Кабінету Міністрів скасував.

Торік у липні в Україні почали діяти стандарти «Євро-4» та «Євро-5» і водночас до 1 липня ц. р. було дозволено продавати на АЕС та використовувати для виробничих потреб пальне стандартів «Євро-2» та «Євро-3». Але тепер Міненерговугілля пропонує дозволити й надалі торгувати на АЗС країни пальним стандарту «Євро-3».

У країнах Євросоюзу їздити на пальному стандарту «Євро-3», не кажучи вже про «Євро-2», заборонено. В Україні ж за те, аби заправки продавали високоякісні бензин і дизпаливо, активно «воюють» автовласники та водії автопарків, промислових підприємств й установ та організацій. Бо низькопробне пальне найперше «гробить» двигуни машин, скорочуючи час їхнього життя, а по-друге, змушує витрачати гроші й час на ремонти. До того ж авто «бігають» поволі, а бензину згорає більше, а це знову ж таки гроші, бо він в Україні недешевий.

Ті ж, хто, так би мовити, не входить до «автоклубу», а також депутати місцевих рад та професійні спільноти, насамперед медична, наукова та освітянська, проблемами стандартів, схоже, взагалі не переймаються. Хоча низькоякісні бензин і дизпаливо, що додають проблем автомобілістам, до того ж зачіпають всіх інших, особливо жителів міст, завдаючи шкоди здоров’ю та довкіллю. Адже якщо в кілограмі пального стандарту «Євро-5» вміст сірки не перевищує 10 міліграмів, а в «Євро-4» — 50, то за стандартом «Євро-3» її допустимий вміст у бензині становить 150, а у дизпаливі — аж 350 міліграмів. Це те, чим усі ми дихаємо, крокуючи закоркованими вулицями Івано-Франківська чи центром Коломиї, Долини або Калуша, де рух транспорту теж достатньо інтенсивний.

Ми спробували з’ясувати, чим обумовлена власне ініціатива Міненерговугілля вкотре відкласти переведення автотранспорту на більш безпечне пальне стандарту «Євро-4». У пояснювальній записці, яку підписав заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України Сергій Чех, це рішення мотивують таким дивним чином: «Необхідність прийняття проекту постанови зумовлена нагальною потребою поліпшення якості моторних, суднових та котельних палив. Затвердження проекту акта сприятиме захисту прав споживачів таких палив, як суб’єктів господарювання, так і окремих громадян, скоротить технічні бар’єри в торгівлі і забезпечить вільне переміщення палива, що є в обігу на території країн споживачів і виробників таких продуктів, сприятиме поліпшенню стану навколишнього природного середовища, зокрема через зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, і, відповідно, захисту здоров’я населення».

Як мовиться, без коментарів... Зауважимо лише, що ці та інші аргументи авторів пояснювальної записки, так би мовити, не стикуються з оприлюдненим газетою «Комерсант Україна» коментарем члена наглядової ради НАК «Нафтогаз України» Костянтина Бородіна. За його словами, реалізацію «Євро-3» на АЗС продовжили, аби не закривати Шебелінський газопереробний завод (ГПЗ), на модернізацію якого у «Нафтогазу» немає коштів. «Зупинка цього підприємства вкрай небажана, якщо взяти до уваги те, що отримуваний ним прибуток використовується для субсидіювання населення, яке споживає газ за ціною, що не покриває собівартості його добування», — зазначив він.

Але й у коментарі К. Бородіна криються певні суперечності. Бо вироблені на Шебелінському ГПЗ нафтопродукти використовують на бурових станціях та постачають у держрезерв. і лише незначну їх частину продають на оптовому ринку. А у поданому міністерством на затвердження уряду «Технічному регламентіѕ» в пункті 1.2 чорним по білому написано, що його вимоги не поширюються на пальне, яке постачають у держрезерв, а також на пальне для бурових та нафтогазодобувних платформ. Тобто виходить, що «життя» «Євро-3» продовжили на два з половиною роки лише заради того, аби Шебелінський ГПЗ міг продавати на ринку власне оцю, невелику кількість бензину й дизпалива стандарту «Євро-3»? Додамо, що ініційоване Міненерговугілля відтермінування залишає відчиненими двері на роздрібний ринок Дрогобицькому НПЗ і Надвірнянському НПЗ, які належать групі «Приват» і власники яких так і не зуміли модернізувати виробництва. Проте важко сказати, чи скористаються цим нафтопереробники Галичини, бо завод  у Надвірні, наприклад, вже й так тривалий час простоює. Тож схоже на те, що найбільше зароблять на цьому так само немодернізовані російські нафтопереробні заводи та компанії — наші і зарубіжні, які оптом ввозять із Росії в Україну пальне, яке за нашим західним кордоном уже не продадуть.

Розроблений Міненерговугілля проект постанови Кабінету Міністрів, зауважимо, суперечить офіційній позиції уряду. Нагадаємо, ще раніше прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив першому віце-прем’єру Сергієві Арбузову та міністру доходів і зборів Олександрові Клименку забезпечити належний контроль якості імпортних нафтопродуктів.

Та в цьому, образно кажучи, чемодані є ще й подвійне дно. «Навіть низькі стандарти сьогодні не витримуються, на заправках продається очевидна «бодяга», — так прокоментував найголовнішу біду автомобілістів України генеральний директор консалтингової компанії «А-95» Сергій Куюн газеті «Комерсант Україна». — Замість того, щоб перевіряти АЗС і наводити на них порядок, уряд наказує контролювати імпортерів, створюючи ще один важіль тиску на бізнес».

До речі, під час рейдових перевірок на АЗС Прикарпаття, які десь рік тому активно проводили співробітники управління Держслужби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в області, засвідчили, що попри велику кількість заправок і начебто гостру конкуренцію за покупця насправді порушення на них не є рідкістю. Від простих, коли під виглядом найдоброякіснішого і, відповідно, найдорожчого бензину в баки заливають менш якісний і дешевший, й аж до продажу низькосортного і «лівого» пального. За результатами цих перевірок окремі АЗС було навіть, так би мовити, прикрито. Але проблема полягає в тому, що ця важлива робота в області ведеться фактично від часу до часу. Це як повінь — перевірки прокотились, наче хвилі, когось покарали, а далі все вляглося і повернулося  на круги своя.

Микола ПЕТРИЧУК, "Галичина"