Інтерв‘ю з Лесею Фафлей. Волонтерство у Богородчанській ТГ: виклики та мотивація громади
— Пані Лесю, розкажіть про себе та свою діяльність.
— Мене звати Леся Фафлей, мені 32 і понад 10 років я працюю вчителькою історії. Я — сучасна українська вчителька, яка вважає себе учнем. Адже розвиток — це найбільший дар для кожного. І тільки коли ми інвестуємо в кращу версію себе, можемо приносити користь іншим. Оскільки професія — це служіння суспільству і країні, то я постійно змінююся і розвиваюся. Професію обрала невипадково, адже історія допомагає людині стати мудрішою, виховує любов до Батьківщини. Знання історії допомагає по-новому поглянути на світ, вплинути на майбутнє країни. Загалом основна перевага історії в тому, що вона дає можливість вчитися на чужих помилках. Особливо зараз, у такий важкий для України час, ми повинні гуртуватися та наближати перемогу. Вважаю, що саме знання — це наша головна зброя на всіх фронтах.
— Розкажіть, коли розпочали свій шлях у волонтерстві? Чи продовжуєте займатись волонтерством зараз?
— Особисто моя волонтерська діяльність почалася влітку 2022 року, під час повномасштабного вторгнення росії. Мій дядько є професійним військовим понад 20 років, тому потрібно було підшукати авто для його підрозділу. Я зініціювала збір, координувала та реалізувала покупку авто, на власних соціальних сторінках розміщувала, поширювала та звітувала про надходження коштів. І буквально за місяць часу, завдяки добрим людям, авто відправили на фронт. Воно і досі допомагає нашим захисникам.
Також я є головою Молодіжної ради Богородчанської селищної ради, де основна наша діяльність побудована на волонтерстві. Нам вдалося за допомогою різних ініціатив та співпраці з органами місцевого самоврядування допомагати тим, хто цього потребує. Ми провели низку пізнавальних виїзних та піших екскурсій мальовничими місцями громади для ВПО, благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. Організували та провели Молодіжний форум на батьківщині Блаженного Симеона Лукача, який об’єднав учнівську молодь громади задля обміну досвідом, спілкування, цікавого та змістовного дозвілля та, звісно ж, задля спільної молитви за наших Героїв. Також організували онлайн-аукціон «Купи зустріч – подаруй дитині свято!», за результатами якого ми влаштували екскурсійну поїздку для 50 дітей, батьки яких захищають України. Ми започаткували перегляди кінофільмів «Кіносеанси з Молодіжною радою». Проводимо різноманітні майстеркласи, творчі та тематичні вечори, онлайн-флешмоби, челенджі. Тож я волонтерю завжди та всюди, коли є вільний час і можливість. Оскільки працюю в школі, то і молодь мотивую до добрих справ.
— Як ви зустріли ранок 24 лютого 2022 року? Як швидко стали до волонтерської діяльності?
— О 6 ранку я зрозуміла, що почалась справжня війна. Злочин та геноцид проти українського народу. Як історик розуміла, що росіяни ніяк не можуть «відпустити» наші території та змиритися з тим, що ми незалежний, вільний народ. Активізувалася та залучила всіх знайомих, близьких та рідних. Прийняли та розмістили у своєму домі семеро людей із зони активних бойових дій. Протягом трьох місяців ми жили, як одна дружня родина.
— З якими проблемами у волонтерстві ви найчастіше зустрічались? Як вважаєте, чи існують шляхи їх вирішення?
— Проблеми з якими стикаються волонтери під час збору коштів, — непомірно високі податки, здирники, правова незахищеність та низька мотивація людей. Вирішити ці проблеми можна, якщо кожен з нас буде думати про інших. Маємо чим поділитися — то допоможімо.
Волонтерство в Україні набуло нечуваних масштабів – здається, немає людини, яка б так чи інакше не була задіяна у допомозі армії, біженцям, лікарням або тим, хто не може сам про себе подбати. Українці перераховують кошти, організовують волонтерські спільноти та волонтерять за фахом безкоштовно. Кожна допомога важлива, кожна людина потрібна.
— Що для вас особисто означає волонтерство? Розкажіть як про позитивний, так і про негативний досвід.
— З одного боку, волонтерство не має бути професією, хоча і стає нею для багатьох. З іншого боку, волонтерство – це елемент громадянського суспільства, волевиявлення дією. І це дуже важливо. Наслідки для держави і суспільства залежатимуть від самих волонтерів і еволюції волонтерства як явища. Якщо ми хочемо мати незалежність, та ще й з таким сусідом, то ми маємо бути готовими до озброєного захисту та активної дії завжди. Мій позитивний досвід — це щасливі та вдячні обличчя тих, хто потребує допомоги. Негативний – це низька активність та безініціативність людей.
— Як ви бачите майбутнє волонтерства після перемоги? Чи зміниться воно?
— Майбутнє буде квітучим. Та треба розуміти, що після перемоги настане етап відродження та відбудови держави. Економічно буде важко, багато людей не витримають та шукатимуть «кращої долі». Я не маю права засуджувати ні тих, ні інших. Та особисто я хочу працювати на благо держави. А волонтерство було і буде всюди, адже ми всі допомагаємо в міру своїх можливостей.
Проєкт «Волонтерство for everyone» організовано ГО «Ти Зміни» у межах Програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Думки, викладені у цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!