Кути — карпатське селище на річці Черемош
Кути – селище не тільки з пістрявою культурою, але й населенням – на його території проживають не тільки українці, а й росіяни, поляки, вірмени, білоруси.
Відстань до районного центру Косів – 10 км, до найближчої залізничної станції у Вижниці – трохи більше кілометра, пише karpaty.love.
Історія села Кути
Перші згадки про поселення
Вперше Кути згадуються на письмі в 1448 році. Власник села на той час Войнилівський шляхтич – Міхал. За іншими версіями село утворилося період 1427-1442 рр.
Чого саме назва села Кути? Та тому, що розміщене поселення у так званому куті між Карпатами та річкою Черемош. Дану територію заселяли люди, котрі втікали від панського гніту. Також територія була придатною для ведення сільськогосподарської діяльності, зокрема скотарства.
Виникнення поселення також пов'язують з промислом солеваріння. Адже такий вид діяльності укріпив Галицько-Волинське князівство в економічному плані.
Кути в середні віки
В середні віки, а саме в 1565 році, Кути стали частиною Снятинського староства Галицьких земель Руського воєводства Польського Королівства. Село процвітало за рахунок солеваріння, млинарства та великої кількості домашньої худоби.
У 1648 році Кути стали частиною Національно-визвольної війни. Селянсько-козацьке військо отримало підтримку косівчан та кутчан та зуміло розгромити маєтки польського шляхтича Шанявського.
З приходом ХVІІІ ст. населення Кутів значно зросло. Все сталося через вигідне розташування села на кордоні Молдовського князівства та Речі Посполитої. Сприятливий клімат та перетин торгових шляхів вплинули на основне поселення, яке в основному почало складатися з польської шляхти, колоністів та урядовців.
Втікаючи від Османського гніту в окупованій Молдові, в Кутах почали масово селитися вірмени. Основними промислами нових мешканців було розведення худоби, торгівля м'ясом та сіллю, виготовлення шкіряного одягу та взуття. Чимало вірмен займалося городництвом та садівництвом.
Трохи згодом вірмен витісняють євреї. Єврейська громада швидко розросталася. Основним її заняттям була торгівля та лихварство.
В 1715 році Кути отримають магдебурзьке право, а заодно свій герб та привілеї. Сам представник знаменитого роду Потоцьких Юрій посприяв видачі магдебурзького права для Кутів. На гербі містечка був зображений мурований замок з двома вежами, що свідчило про бойове минуле поселення.
Кути було чималим торговим містечком, в якому три рази на рік відбувався ярмарок та два рази в тиждень – місцеві торги. Податки з виручених коштів спрямовувалися на будівництво доріг, каналізації, публічних споруджень, адміністративних будівель.
Опришківський рух та Коліївщина
30-60-ті рр. ХVІІІ ст. – славний період в житті Кутів, саме тоді в самому містечку та його околицях діяв легендарний опришківський рух. Опришківські загони Верби довгий час не давали спокою тодішній еліті Кутів. Не оминула Кути повстанська хвиля Коліївщини. У 1739 році загін козаків під проводом сотника Верлана розгромив багатих кутських шляхтичів.
1738-1755 рр. повстання опришків під проводом Олекси Довбуша. Хоча і славився Довбуш міццю та силою, не зумів увійти в неприступні Кути.
Повстання опришків та Коліїївщина загалом знесилили польську владу на українських землях. На допомогу полякам прийшли австрійці, що згодом потягнуло за собою розподіл Польщі у 1772 році.
Після того, як прикарпатські землі перейшли до влади австрійців, територію Кут почали масово заселяти німці. Цьому сприяли імператорські патенти, які надавали право на звільнення від військової служби, земельні наділи, шестирічне звільнення від земельних податків. Щоправда німці не зуміли повністю колонізувати Кути, які на той час вже були перенаповнені місцевим населенням.
Період двох Світових воєн
В період Першої Світової війни Кути стали лінією бойових дій між росіянами та австрійцями. Через тривалі бої більша частина населення змушена була покинути рідні домівки. Чоловіків примусово забирали до австрійської армії чи до легіону УСС.
В міжвоєнний період Кути знову приєдналися до складу Польщі. Задля боротьби проти польського гніту були утворені загони УПА. Згідно угоди, Польща мала надати автономію Галичині, та поляки не тільки не виконали умови договору, а й посилили політику полонізації та почали масово утискати українську економіку.
А завершилося все доволі банально. Польський уряд не мав змоги оголосити війну СРСР за напад на Західноукраїнські землі, а просто-напросто втік до сусідньої Румунії. Позиції в містечку зайняли угорці – головні союзники німців. Кути стали власністю німців, які під час окупації знищили чи не все єврейське населення містечка. Весна 1944 року принесла нові бойові дії та проблеми. Так нова радянська влада влаштовувала засідки на чоловіків і відправляла їх на фронт. Кути позбавляються статусу міста.
Під час посиленої боротьби радянської влади з повстанцями УПА посеред села відбулася публічна страта трьох героїв: Кричуна Михайла, Рудака Василя та Лазорика Михайла. За незалежної України на місці страти установили кам'яний хрест, який став символом боротьби Кутів проти радянського поневолення.
Пам'ятки архітектури та туристичні принади в селі
Протягом чималої та нелегкої історії село не тільки не зникло з лиця землі, але й успішно процвітає. Також в Кутах з любов'ю та шаною ставляться до архітектурних пам'яток, яких тут чимало: городище X—XIII століття, знайдене під час розкопок 1930-х рр., костел, Покровська церква (1882 р.), Преображенська церква та дзвіниця (1865 р.), вірменська церква, Кутська ратуша, хрест у пам'ять про скасування панщини (1848 р.), пам'ятник Т. Шевченкові (1961 р.), могила воїнів, полеглих за Україну, братська могила радянських офіцерів та солдатів, меморіальна дошка-барельєф на згадку про перебування І. Франка у селі.
Серед туристичних атракцій, окрім архітектурних пам'яток, можна виділити соляні криниці – джерело багатства Кутів протягом багатьох століть. На південно-східному схилі вершини Овид знаходяться унікальні вапняні виходи та пісковикові відслонення в урочищі Каменецьке та лівому березі річки Черемош. Не менш цікавим для пішохідних маршрутів стануть хребет Хоминський (879 м) та гора Овидова (729 м). Саме невелика висота робить вершини привабливим та доступним відпочинок усією сім'єю.
Кути, як і багато інших карпатських курортів, можуть запропонувати весь спектр туристичних послуг, та все-таки село не схоже на всі інші. І щоб це зрозуміти, необхідно приїхати в Кути в будь-яку пору року. Кожна по-особливому зможе вразити найвибагливішого туриста.
Місцеві знаменитості та відомі гості села
Серед знаменитих уродженців села можна виділити: Миколу Лазорика — українського футболіста. Левка Дутківського — відомого українського музиканта та композитора, Віру Вовк — письменницю, яка мешкає у Бразилії, а також артистку Л. Коротницьку, яка мешкає та працює хормейстером в США.
На початку ХХ ст. село відвідали Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич. Всі вони були гостями громадського діяча та адвоката Д. Кулика, згодом репресованого радянською владою. На будинку адвоката в наш час знаходиться пам'ятна дошка, на якій відзначено момент гостювання Івана Франка.
