Остання надія на адмінреформу

Першу в Україні об'єднану територіальну громаду в межах адміністративно-територіальної реформи створили на Івано-Франківщині. Селище зі славною історією — Печеніжин Коломийського району — об'єднало довкола себе 8 населених пунктів, а це понад 18 тисяч населення.

Йдеться про села Слобода, Рунгури, Марківка, Молодятин, Сопів, Кийданч, Княждвір, Малий Ключів, пише Збруч

Нагадаємо, що Івано-Франківська обласна рада щойно 24 липня і щойно з четвертої спроби ухвалила перспективний план об'єднання територіальних громад і стала в масштабах всієї країни у цьому процесі другою з хвоста. А от практичні речі тут, у закутині, як бачимо, просуваються швидше, ніж в інших областях.

Селищний голова Печеніжина Ігор Довірак визнає, що в їхній громаді обговорення теж було дуже непростим. «Люди хочуть якісного життя. А як ми можемо його дати, якщо немає фінансового ресурсу. Моїм арґументом були конкретні фінансові розрахунки: що одержить моя територіальна громада. А це як мінімум 6 мільйонів гривень. Водночас адміністративні послуги будуть надаватися ближче до територіальної громади. Через вибори люди обиратимуть тих, хто буде ефективними менеджерами. Ми не будемо чекати, що прийде чиновник з Києва чи Івано-Франківська», — стверджує, якщо вдатись до нових, запроваджуваних адмінреформою термінів, староста Печеніжина.

Церква у Печеніжені

Приєднатися до Печеніжина згодилися громади восьми довколишніх населених пунктів. У Печеніжинській об'єднаній громаді вже розрахували свої фінансові перспективи. Ні шкіл, ні медичних установ у селах закривати не будуть.

«Ми фактично почали обговорювання у громаді цього питання ще в січні місяці, — розповідає голова села Марківка Михайло Стефанюк, — після прийняття нових Бюджетного та Податкового кодексів. Оскільки ми бачили, що там іде зміна фінансування і вже не було такої норми, як дотація вирівнювання. На жаль, більшість наших сіл є дотаційні. В основному кошти ми отримували тільки на забезпечення заробітної плати. Тобто ніякого розвитку не було — тільки латання дір… Проаналізувавши наш бюджет, який мав бути  на 2015 рік, ми розуміли, що жодного розвитку знову не буде. Якщо так буде продовжуватись деякий час, декілька років, територія просто здеґрадує».

Крім того, громада Марківки спокійніше почувається від того, що село матиме старосту як представника місцевої влади, до якого можна буде звернутись, а не їхати до адміністративного центру ОТГ, а також обіцяне державою наближення послуг до населення. «Людям відпадає потреба їздити до районного центру, який знаходиться від нас на відстані 17 кілометрів, а будуть їздити до селища Печеніжин, яке знаходиться на відстані 4 кілометрів», — додає сільський голова.

Дорога до Печеніжина

Якщо бюджетний кодекс 2016 року справді визначить пріоритетним напрямок підтримки новостворених громад, то Печеніжинська громада почне якісніше надавати своєму населенню принаймні 19 послуг. Серед них — розвиток місцевої інфраструктури, житлово-комунальне господарство, соціальні послуги (медицина, освіта, соцзабез), служби екстреного реагування тощо.

Керівник Офісу реформ Івано-Франківської області Дмитро Дзвінчук вважає це великим досягненням. «Через Фонд підтримки нових територіальних громад, а закладатимуть ці кошти в бюджеті з 2016 року, окрім тих ресурсів, що їх вони матимуть з відрахування податків, ще й дістануть додатковий фінансовий ресурс на інфраструктурні зміни. У них будуть прямі бюджетні відносини з Міністерством фінансів, яке, виходячи з потреб і можливостей, буде підтримувати такі територіальні громади», — перелічує переваги пан Дзвінчук.

Околиці Печеніжина

Тим часом на Івано-Франківщині залишається 199 населених пунктів — трохи менше третини від загальної кількості, — які не бачать себе у складі тієї чи іншої об'єднаної громади. Сподіваємося, що бодай тепер обмін думками і позиціями між самими громадами зможе підштовхнути там цей процес.

ДЛЯ ДОВІДКИ

Печеніжин — одне з найдавніших поселень, відоме від часів Київської Русі. В XIV ст. користу­вався маґдебурзьким правом, мав міську ратушу, а в стародавньому замку місти­лася королівська адміністрація, що здійснювала нагляд за численними солевар­нями й гутами.

Коли восени 1648 року козацько-селянське військо Богдана Хмель­ницького вступило до Галичини, на Покутті виникла ціла повстанська армія під проводом Семена Височана.

Антифеодальну боротьбу опришків наприкінці 30-х — в першій половині 40-х років XVIII ст. очолив Олекса Довбуш, син пастуха-комірника Василя Довбуша з Печеніжина. 1738 року опришки розправилися з печеніжинським орендарем Тишківським, а згодом — з багатіями в Чорних Ославах і Лючках. Восени 1739 року Олекса Довбуш організував загін із 30 осіб, з яким почав діяти далеко за межами Покуття.

1882 року в Печеніжині збудовано нафтопереробний завод, на якому працювало близько 500 робітників і службовців. У другій половині 80-х років підприємство було одним з найбільших в Австро-Угор­щині.