Vivat, Ukraine! або Українські пам’ятні місця у Західній Європі
Перебуваючи за кордоном, ми завжди щиро радіємо, коли бачимо щось українське: вулицю, названу в честь земляка, пам’ятник, меморіальну дошку чи хоча б ресторан української кухні. В нас виникає почуття, неначе ми зустріли старого друга в чужій країні.
Де ж знаходяться найцікавіші «українські місця» в Західній Європі?
Відень, Австрія: на згадку про козаків
У 1683 р. величезна армія Османської імперії два місяці тримала в облозі Відень. 11 вересня відбулася вирішальна битва, що завершилася нищівною поразкою турків і перемогою християнського світу. Важливу роль у цій битві зіграли українські козаки. На їх честь у Відні було споруджено аж два пам’ятники. 15 вересня 2003 р. у парку, де колись були укріплення проти турків (Turkenschanzpark), урочисто відкрито пам’ятник у вигляді козака, що у задумі сидить на камені й курить люльку.
В рамках святкування днів Києва, що є містом-побратимом Відня, 23 квітня 2013 р. у парку 19-го району Відня було встановлено ще один монумент козакам-героям. Кошти на його спорудження пожертвував український меценат, який проживає й працює в австрійській столиці, проте патронував проект особисто мер Відня Міхаель Гойпль. Пам’ятник зображує трьох озброєних козаків, що напружено вдивляються у далечінь, неначе очікуючи ворога. До речі, з його спорудженням пов'язаний своєрідний «жарт історії» – постамент до пам’ятника встановлювали… турки.
Лісабон, Португалія: площа України
В Португалії, де на заробітках так багато наших земляків, є площа України (Avenida da Ucrania). Площа знаходиться у Четвертому кварталі м. Лісабона, поблизу станції метрополітену «Бела-Вішта». Так португальці висловили свою вдячність українцям за їхню працелюбність та вагомий вклад у розбудову міста й країни. Площу урочисто відкрив тодішній Президент України Віктор Ющенко 23 червня 2008 р. На жаль, в Україні немає жодної вулиці чи площі, яку б назвали на честь українців, яких скрута виштовхнула з рідної домівки на роботу за кордон.
Франкфурт-на-Майні, Німеччина: пам’ять українських полонених
У Франкфурті-на-Майнi є площа, названа на честь двох українців – Адама Голуба та Георгія Лебеденка, в’язнів концтабору. За кілька метрів від цієї площі знаходився завод «Адлерверке», де виробляли зброю та військову техніку для вермахту. На території підприємства знаходився концтабір «Катцбах». На початку березня 1945 р. серед в'язнів почали поширюватися чутки, що незабаром нацисти їх усіх розстріляють. Двоє військовополонених вирішили тікати. Це були українці Адам Голуб та Георгiй Лебеденко, зовсім молоді хлопці, один родом з Дніпропетровська, другий – з Києва. Рано-вранці 14 березня вони вирвалися з концтабору. Проте незабаром наглядач помітив, що в'язні зникли, і їм навздогін кинулися есесiвцi. Георгія Лебеденка застрелили прямо на площі, Адаму Голубу вдалося сховатися в одному з пiдвалiв, але і його невдовзі знайшли. На пам'ять про те, що цей фашистський злочин не забутий, 14 березня 1998 р. площу, на якій загинули українські в’язні, було названо дещо незвично для німців – Golub-Lebedenko Platz.
Варшава, Польща: Тарас Шевченко і його вірш «Полякам»
Як свідчать соціологічні опитування, більшість українців вважає поляків дружнім народом. В тому, що українці й поляки повинні жити в дружбі й мирі, був переконаний і Великий Кобзар. У своєму вірші «Полякам» він виражав глибокий жаль, що шляхта й ксьондзи сіють розбрат між двома народами. Поет закликав поляків «подати руку козакові» й відновити добрі стосунки. Уривок цього вірша можна прочитати на постаменті пам’ятника Тарасу Шевченку у Варшаві, що заходиться в однойменному сквері (Skwer Tarasa Szewczenki) на перетині вулиць Спацерової, Ґоворка і Хотинської. Монумент був відкритий 13 березня 2002 р. за участю міністрів закордонних справ України й Польщі. Автор скульптури, що зображує молодого поета, – український майстер Анатолій Кущ, а п’єдестал був створений польським архітектором Балтазаром Брукальським. Очевидці розповідають, що особливо ошатно пам’ятник виглядав у часи Помаранчевої революції. Українці, що проживають у Варшаві, прикрасили Тараса Григоровича помаранчевими стрічками.
Копенгаген, Данія: перший Кобзар у Скандинавії
Цікавим і навіть унікальним є ще один пам’ятник великому поетові. Адже він перший і поки що єдиний у Скандинавії. У вересні 2010 р. було урочисто відкрито погруддя Тараса Шевченка у Копенгагені. Місце для нього вибрали у центральній частині міста, в мальовничому парку Естре Анлег, який чимось нагадує горбисті дніпровські береги поблизу Канева. Основним ініціатором встановлення пам’ятника стало українське посольство у Данії. Кошти на нього пожертвували колишній посол України Павло Рябикін, найстаріший ветеран УПА в Скандинавії Петро Балицький та Івана Нестер, голова тутешнього дансько-українського товариства. Автор монумента — український скульптор Сергій Богуславський, що мешкає в Копенгагені. З відкриттям цього пам’ятника у данській столиці утворився куточок із виразним українським колоритом. Адже неподалік знаходиться будинок, у якому колись працювала дипломатична місія УНР, про що свідчить меморіальна табличка. А простора паркова галявина чудово підходить для зборів місцевої української громади.
Санлі, Франція: місто Анни Ярославни
Невеличке містечко Санлі, що знаходиться за 45 км від Парижа, дбайливо зберігає пам'ять про доньку київського князя Ярослава Мудрого – Анну Ярославну. Адже тут знаходилася її резиденція. В 1051 р. вона вийшла заміж за французького короля Генріха І й переїхала з Києва до Франції. Життя Анни досліджують французькі історики, про неї пишуть наукові праці й художні романи, зняли кінофільм. При вході до абатства в Санлі стоїть пам’ятник Ярославні, відкритий у 2005 р. за участі Віктора Ющенка, тоді Президента України. Іменем Ярославни названа й школа в Санлі. Існує традиція влаштовувати на честь королеви щорічний обід для вдів, адже чоловік Анни, король Генріх І, помер значно раніше за неї. Щороку 5 вересня, у день смерті Ярославни, в місцевому монастирі відправляється богослужіння за її душу. Існує легенда, що на так званому Реймському Євангелії слов'янською мовою, яке Анна Ярославна привезла з собою з Києва, до революції 1793 р. присягали на вірність французькі королі.
Лондон, Великобританія: статуя Володимира Великого
Пам’ятник київському князю знаходиться в українському куточку британської столиці – неподалік від посольства України та Українського Клубу, близько від станції метро «Holland Park». Автор монумента – канадський скульптор українського походження Лео Мола (або Леонід Молодожанин). Скульптура була встановлена місцевою українською общиною 29 травня 1988 р. з нагоди 1000-ліття Хрещення Русі.
Галац, Румунія: вшанування Івана Мазепи
У 1709 р., після поразки шведів у Полтавській битві та жорстокого зруйнування російськими військами Батурина, Іван Мазепа знайшов притулок у Молдавії, яка тоді належала Османській імперії. Тут, у селі Варниця неподалік міста Бендери, 21 вересня 1709 року він помер. Прах гетьмана було перевезено до міста Галац і поховано в кафедральному храмі Святого Юрія.
6 травня 2004 року за підтримки румунського уряду та посольства України в Румунії у місті Галац було урочисто відкрито пам'ятник видатному українському діячеві. Монумент був створений скульптором Георге Тенасе на замовлення Міністерства культури і мистецтв Румунії.
У нашому місті, та й у всій Україні, вже нікого не шокує те, що історичні й культурні пам’ятки безжально руйнуються чи знаходяться в аварійному стані. Тому особливо захоплює й дивує, як бережно ставляться жителі інших країн не лише до своєї, а й до чужої історії й культури. Є над чим замислитися і з кого брати приклад. І, звичайно ж, є нові ідеї, що цікавого і такого рідного можна побачити, мандруючи Західною Європою.
