Агробізнес на Прикарпатті : Історії з економічного фронту

На Івано-Франківщині сільгосппідприємства працюють, розвиваються і допомагають тим, хто постраждав через російське вторгнення

Прикарпаття - це не лише мальовничі краєвиди, популярні гірськолижні курорти, унікальні храми та гуцульська кераміка. Івано-Франківська область має кілька рівнинних районів, де успішно розвивається сільськогосподарське виробництво. Один із них – Рогатинщина, де фермери і аграрії попри усі труднощі нині тримають економічний фронт.

Нещодавно саме сюди познайомитися з успішними практиками в агробізнесі приїхали господарники з 9 областей України. У кожного з них – своя справа та історія війни. У фермерів з Чернігівщини - розбиті корівники, знищена худоба  та заміновані поля, у господарників з Харківщини - потреба залучення нових технологій для вирощування овочів, у сироварів з Краматорська – релокація підприємства та пошук сировини на новому місці. Проблеми у всіх різні, але бажання одне – не зупинятись і розвивати свій бізнес навіть під час війни, а для цього знаходити нові ринки збуту, ідеї та вибудовувати нову логістику.

Укрінформ пропонує історії п’яти кращих агропідприємств Прикарпаття, які сьогодні готові ділитися досвідом та підтримувати тих, чиї мрії та успіхи розбивають російські ракети.

ХУДОБУ З ДОНЕЧЧИНИ ВИВОЗИЛИ ПІВТОРА МІСЯЦІ

Створив підприємство не завдяки чомусь, а попри все - так про своє господарство «Персей – Агро» розповідає Володимир Слободян. Пригадує, вперше сів за трактор в 11 років. Коли стало питання "ким бути?", то інших варіантів, крім як продовжити шлях батька і працювати на землі, не розглядав.

Першим його наділом стали 150 га на рідній Рогатинщині. І це у час, коли половину земель тут зовсім не обробляли.

«Я почав із зернових культур – традиційні ріпак та пшениця, і щороку примножував площі: зі 150 га переходив на 300, потім на 450... І так дійшов до 2007 року, коли на Прикарпаття зайшли агрохолдинги. Ось вони швидко позабирали вільні землі, і мій розвиток зупинився», - розповідає Слободян.

Аби продовжити аграрний бізнес, потрібно було викупити корпоративні права на чинні агропідприємства. Слободян ризикнув, і в його власності з’явилися ще 1 тис. га землі та перші сто корів. Відтоді звичне життя із відпочинком на морських та гірськолижних курортах закінчилось.

«Відколи у мене з’явилось тваринництво, в усі дні - морозяні, літні, вихідні, шквальні - я перебував на фермі. Тому що тоді не було кому качати гній, а це була найнеобхідіша робота, і так я розвивався», - пригадує Володимир Слободян.

Вже за кілька років на його фермі стояли 800 корів, кожна з яких давала в середньому по 25 л молока на день. Доярок не вистачало, бо жінки з села виїжджали на заробітки за кордон. Молокопереробний завод все частіше знижував закупівельні ціни. Тоді, надивившись по закордонах на передові технології і практики, фермер звів власний молокозавод. З часом підприємство стало переробляти 5 т молока на добу і випускати 18 видів продукції.

Але промислове виробництво вимагало нових підходів, і Володимир Слободян затіяв  будівництво комплексу на 2 тис. корів. Нові ідеї виявились неабияким випробуванням. Довелося пережити відмову у кредитуванні, суди та блокування рахунків, вдатись до позичок та дотацій. Жодних бізнес-нянь, про яких чув із телевізора, фермер не дочекався.

А щойно оговтався від важкого періоду - прийшла повномасштабна війна. У перші її дні ферма Слободяна взяла під опіку 70 переселенців. Згодом довелось рятувати  худобу зі сходу.

«Через Асоціацію виробників молока до мене подзвонили, що у Волноваському районі Донецької області підприємство, яке має племінний статус, готове переїхати. Йшлося про те, щоб їх прийняти. А коли переїжджали, проблемою стало забрати звідти поголів’я, бо жоден водій не хотів їхати в зону бойових дій. Доходило до того, що вартість перевезення машиною зростала у 3-4 рази від реальної», - каже Слободян.

Худобу зі сходу вивозили півтора місяці. Щоб забрати 680 голів, задіяли 18 скотовозів. Усі доїхали щасливо.

Шлях до покупця фермер зі своєю натуральною продукцією проклав, відкривши невеличкі магазини, які і стали його локомотивом. У великі супермаркети, каже, самотужки пробитись неможливо.

«Хто мене підтримує? Люди, які попри все купують нашу продукцію. Моя місія – робити натуральний і екологічно чистий продукт. В рослинництві все простіше, а в тваринництві за це треба боротись», - запевняє Слободян.

Більше читайте за посиланням.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!