Анатолій Матвієнко: Одні несуть відповідальність, інші – займаються популізмом

Найбільшою проблемою та перепоною на шляху розвитку для Прикарпаття є дороги. Вірніше, їх відсутність. І так вважають не тільки мешканці нашого краю, а гості. Туристів не заманиш у гори, якщо до них треба цілу вічність товктися розбитим шляхом. Стають на заваді пошматовані дороги й перед вливанням інвестицій.

Народний депутат України багатьох скликань Анатолій Матвієнко одним із першим підняв проблемне питання на рівні парламенту. Народний обранець вважає, що після анексії Криму Прикарпаття має всі шанси перейняти весь туристичний потенціал на себе. Політик часто буває на Івано-Франківщині, адже має тут родинні зв’язки: дружина Ольга родом з села Тишківці, що на Городенківщині. Народний депутат активно спілкується з громадою, вивчає і знає  її проблеми.  Тож як ніхто розуміє, що стоїть на заваді активного розвитку та процвітання нашого краю. І саме завдяки Анатолію Матвієнку та координації дій з іншими прикарпатськими обранцями, область цьогоріч отримала рекордну кількість грошей на ремонт доріг.

До слова, Матвієнко також є одним із ініціаторів створення проекту «ЄвроКарпатська ініціатива», що має на меті підвищити добробут прикарпатців та модернізувати економіку Івано-Франківщини.

Кореспондент Бліц-Інфо мав нагоду поспілкуватись з народним депутатом під час його візиту до Івано-Франківська. Розмова торкнулась міцності коаліції, змін до Конституції,  політичного популізму,  ремонту доріг,  корупційної складової тендерів та місцевих виборів.

- Анатолій Сергійович, останнім часом в парламенті багато галасу та емоцій. Ще й місцеві вибори не відбулись, а політологи вже говорять про дострокові парламентські. Яке ваше бачення політичної ситуації в країні зараз?

- Найбільше галасу в українській політиці сьогодні робить наближеність виборів до місцевих рад. У парламенті немає ідеологічних партій.  Є партії лідерів. Між лідерами завжди є конфлікт.  Коаліція на платформі лідерських партій ніколи в світі не давала стабільності. І ніколи не викликала в мене особисто ентузіазму і оптимізму. Все, що зараз відбувається - було прогнозованим. Був прагматизм, який є основою для лідерських партій. Вожді, на одному етапі – попутчики, на іншому – вже противники.  Безперечно, цинізм Радикальної партії в мене викликав відразу стурбованість, що це добром не завершиться.  Зрештою , як і Юлія Тимошенко, яка їде з нами в одному вагоні, і вийде на своїй станції, не питаючи нікого. Вона працює на свій рейтинг та майбутні вибори. І тому виходить, що одні несуть відповідальність, а другі – займаються популізмом. І оскільки малим партіям треба популізму, бо вони хочуть зростати,  ми це зараз і бачимо.

- Тобто, коаліція таки тріщить по швах? Причина розбіжностей ховається тільки у наближеності виборів чи все ж таки ваші колеги не згідні з прийняттям певних законодавчих ініціатив?

- Ви запитуєте, чи стоїть Верховна рада перед проблемою переформатування? Очевидно, стоїть. Якщо національні інтереси потребуватимуть дострокових виборів до парламенту, то на це треба йти. Бо вибори – це демократичний спосіб знаття напруги в суспільстві.  Адже якщо формат коаліції зміниться, то напруга тільки зросте. І якщо б ще хтось з політичних лідерів думав про країну, то популізму було б менше. Але розхитування ситуації продовжується. Незважаючи на те, що ніяких історичних рішень в парламенті останнім часом не приймалось. Це зокрема стосується й розкритикованих змін до конституції.  Адже це тільки перше схвалення, ще має бути висновок Конституційної комісії і тільки після цього законопроект має набрати не менше 300 голосів у парламенті, щоб набрати чинності.  Текст, який направлений до Конституційного суду триста голосів не має. І парламент сьогодні стоїть перед проблемою , як набрати триста голосів. Якщо хтось думає, що це можна зробити через коліно, переслідування і залякування, то він помиляться. Тому що я сам за цей текст не буду голосувати. Бо він створює дуже багато протиріч, які можуть стати великими проблемами. 

- То все ж таки, чому нардеп Анатолій Матвієнко віддав свій голос за такий сумнівний законопроект?

- Так склалось, що недосвідчені парламентарі, наївна наша уява була зафіксована у «Міських угодах», де було сказано про те, що нам потрібно «Особливий порядок здійснення місцевого самоврядування на частині території Донецької та Луганської області». Більше того, попередній парламент прийняв зовсім недолугий закон стосовно права органів влади впливати на формування прокуратури, силових структур, фіскальних структур. Той закон діє два роки. Залишилось вже менше року. Очевидно, що до внесення змін до Конституції,  треба привести в порядок всю законодавчу базу, включаючи відміни, або серйозні зміни в прийнятому законі. Але ми вже залежні від «Міських угод». І я в тому числі, як політик. Що просить сьогодні від нас світова громадськість? Бути послідовними. Бо тільки послідовність нашої політики дає їм можливість тиснути на Росію, збільшувати санкції, ставити її на місце. І уявіть собі, якби не проголосували у першому читанні той закон. Ми б дали Росії суттєве право кричати на всіх перехрестях, що Україна не виконує «Мінські угоди» і тому й вона має право їх не виконувати. І вона їх ніколи не виконає . Але це вже дає підстави світовому товариству тиснути на Росію. Що це дає Україні? Створює можливість передишки, дає змогу провести реформи та зміцнити армію. Зупинена, здавалось невідворотна перспектива руху ворожих військ на Київ і далі. Ця передишка була необхідною.  Тому я, розуміючи, що Конституція далеко не досконала, віддав свій голос, щоб отримати ще 4, 5 місяці перепочинку та права світової громадськості тиснути на Росію. Адже сьогодні коньюктура світу змінюється . На жаль. І не в силу того, що в України поменшало проблем, а через більшу проблему для Європи - Сирію.  Росія теж  переключилась  на сирійський конфлікт і на два фронти рухатись не може.  З одного боку для України - це певна можливість перепочинку. Але з іншого - це можливе пом’якшення ситуації у відносинах з сильними світу. Чи буде вона? Я зараз не беруся говорити. Але принаймні перші симптоми я бачив. І тому, якиби ми не прийняли ще цього рішення, то ми могли б взагалі залишитись наодинці з ворогом. Світ прагматичний, кожен дивиться перш за все на проблеми своєї держави, а потім – вже на інших.

- Повернемось до менш масштабних проблем. Найбільшою проблемою на Прикарпатті є ремонт доріг.  Ви теж про це неодноразового говорили. Цьогоріч, завдяки і Вашій роботі як депутата, на це була виділена значна сума. Як  оцінюєте проведення дорожніх робіт?

- Думаю, темпи не задовольняють нікого.  Ми витратили багато часу на боротьбі  з українською «традицією»  - красти.  Я ніколи не думав, що це так важко. От як побороти корупцію?  Я сам не знаю. Здавалося б зібрали людей, сказали, що ми в цьому році заведемо 500 млн.  Завели більше 600 млн. бюджетних коштів. І ще  з місцевого  295 млн. Уявляєте цифру виділених грошей на дороги?  В минулому році на капітальний ремонт доріг було виділено всього 3 млн. Це була правильна позиція  - об’єднатись з депутатами та витиснути  700 млн. для Карпатського регіону тільки на магістралі. З них - 425 попало на Прикарпаття. Мав надію, що це так окрилить всю еліту Прикарпаття, що ми відмобілізуємо ще мінімум 10%. Тим більше, у нас була домовленість , що на кожну гривню з бюджету вони додають 10 копійок на ремонт магістральних доріг. Для цього ми провели закон, який дає право на співфінансування. Як ви думаєте з 600 млн, які ми зараз маємо, скільки ми зібрали на співфінансування?  Шість мільйонів. А мали 60 зібрати.  Допомагають тому, хто сам щось робить. І якщо ми цьогоріч не зробимо обіцяного, то на наступний рік не виб’ємо нічого.

- То проблема з ремонтом прикарпатських доріг ховається на місцях?

- І на місцях теж. Готові кинути вибиті гроші на ремонт місцевих доріг, а не магістралей. Навіть міжвуличних доріг у селі. Але якщо немає магістральної дороги, то нащо дорога у селі?  Якщо я магістраллю з Києва приїхав до повороту на село, то вже якихось 15 хвилин поганою дорогою якось доїду. Але коли я буду їхати замість двох годин 4 або 5, то нащо мені та дорога до села?  Тому оця політика причетності, периферійності мислення є проблемою №1. А другою є злодійство. От ніхто собі не може допустити, як не вкрасти при такій великій сумі. Як заключити угоди, не заклавши відкат. Коли заключаєш тендер на ремонт однієї цілої дороги, то це залучення серйозного інвестора. А якщо роздрібнити тендер по два кілометри, то хіба прийде правильний підрядник? Ні, звісно. Чого йому тягнути техніку на два кілометри. Зате приходить жулик, який немає техніки, але знає як вкрасти. Тому я боровся за те, щоб вся дорога була одним тендером. А мені казали, що треба подрібнити. Мовляв треба, щоб було 10-12 тендерів на дорозі Львів-Івано-Франківськ.  Я переконував, що треба один, аби прийшов  серйозний інвестор, адже оптом купують дешевше ніж в роздріб. А мені кажуть в Києві, в Автодорі – «ні, краще подрібнити». Бо цей ланцюжок сидить зверху до низу. Тому й пізно почали, бо я ламав цю систему, як міг.

- Думаєте, що зламали?

- Я зупинив ремонт  у Більшівцях, а їде якийсь чоловік і каже, «Що ви тут чудите? Як-небудь, але хай роблять». Але ж у нас немає грошей зробити як-небудь, бо за рік треба буде переробляти! Давайте так зробимо ці  120 км до Львова, щоб у Львові заснув, а в Франківську прокинувся.  Якщо з Франківська до Львова буде 1,5 год. їзди, то він отримає всіх львівських туристів . От поки ми добивались цього, поки міняли цих злодіїв, які сидять і чекають, втратили час і тепер ми маємо надолужувати. І от як це побороти? А ми ж хочемо вибити наступного року  гроші на трасу Коломия-Тернопіль , що відкриває на Прикарпаття найближчу з  Центральної України дорогу до гірських регіонів. Треба ще побудувати дорогу Івано-Франківськ - Рахів. Крім того,  хочемо побудувати Мамалигу-Стрий . Цю дорогу треба відремонтувати, як альтернативу виходу на Польщу і на Чоп і на Європу.  З Коломиї до Франківська теж маємо вбиту дорогу.

- Ви не бачите вирішення цієї проблеми  у законодавчих змінах?

- Ініціюю з колегою проект про гарантії, де за порушення гарантійної безпеки буде кримінальна відповідальність. Тобто, тендер оголошується під термін гарантії і у разі якщо він не буде дотриманим, доведеться  відповідати у кримінальному порядку. Безперечно,  тут проблема не така проста, бо є ще експлуатація дороги, адже все може бути і аварія і лихо, форс-мажори.  Але вони мають бути враховані.  Така кримінальна відповідальність буде ділитися на тих, хто будує дорогу і тих, хто її обслуговує. 

- А як же відповідальність Автодорів?

- Така інституція як «Автодори»  має бути ліквідована. Вони не можуть будувати дороги, бо в них немає ні техніки, ні новітніх технологій. Все що вони можуть - це дерибанити гроші, яке називають «освоєнням». А в нас стоїть завдання не освоювання коштів ,а ремонт доріг. Це до речі, ще одна українська проблема. Я не хочу освоєння 600 млн. грн., освоїти їх і дурень може.  Я хочу  якісних доріг. Я хочу відповідати перед краянами , що я їжджу по цих дорогах як і ви, бо ми разом забезпечили цю якість. Якщо ми це зробимо, то ми маємо на наступний рік можливість будувати інші дороги.  А якщо ні,  то ми будемо тільки те і робити що ремонтувати дороги.  Це безперспективно. Як білка,  яка бігає в колесі . Толку з того ніякого немає,  навіть енергії не дає. Тож закон про гарантії потрібний. Окрім того вважаю, що нам потрібно відновити дорожній фонд. Не може бути, щоб дорожній збір, йшов в загальний фонд і нічого не йшло на будівництво доріг. Він має розщеплюватися і щось залишатися на місцевому рівні, на регіональному і на державному.  Окрім того, почав вивчати питання можливої концесійної дороги, але на жаль, економічний розвиток краю такий, що ця дорога не рентабельна. Я вже думав, як нам залучити приватне і державне партнерство в цю концесію, щоб збудувати від Тернополя до Франківська залізницю. Бо Прикарпаттю потрібні  комунікації ,а люди самі принесуть інвестиції. У нас сьогодні головна проблема - це комунікації: дороги, аеропорт і залізниця. Бо якщо ми це вирішимо, то вирішимо проблему розвитку краю.

- Яка ваша участь у цих місцевих виборах?

- Я є керівником виборчої кампанії за дорученням партії «Солідарність» в Івано-Франківській області. Все. Не треба людей обманювати. Хтось каже поставити мене першим номером у списку і я поведу людей до щасливого майбутнього. Ну по-перше, немає незамінних людей. По-друге, наша земля дуже талановита і потрібно давати можливість обиратися більшій кількості порядних людей. І третє - не можна обманювати людей, а потрібно вести з ними відкритий і чесний діалог. 

І якщо ми це зробимо, якщо ми не завалимося в популізм , то нам все вдасться. Не треба обирати за популізм. Мають прийти не люди, які обіцяють тобі рибу,  а ті, які дадуть тобі вудку і створять умови, коли ти сам її зловиш.  Але люди в нас хочуть тих хто дає рибу і це окрема тема.