Асоціація фермерів: бути чи не бути?

На драматичній ноті пройшла звітна конференція обласної організації Асоціації фермерів та приватних землевласників (АФЗ) України. Як зізнався її голова Володимир Слободян, звітувати особливо немає про що.

Звичайно, організація прикарпатських фермерів несогірше позиціонувала себе як регіональна філія чи дочірня структура всеукраїнської АФЗ в тих чи інших заходах на столичному рівні. Зокрема взяла участь у проведенні національної виставки досягнень виробників сільськогосподарської продукції «Фермер України-2013», що відбулася в Києві в жовтні, за підсумками якої делегація Прикарпаття отримала нагороду за виявлену під час цього заходу активність. Однак у регіоні, за словами її чільника, не вдалося зробити практично нічого.

Причина цього, як переконує В. Слободян, насамперед у тій ситуації в державі, що складалась упродовж останніх років, за якої, власне, по лінії суто громадського об’єднання неможливо щось здійснити, тобто змінити на краще, чи то в самому АПК, чи в аграрній політиці владного Олімпу. А показовим у цій тенденції став 2013-й, коли ціни на зернові необррунтовано «впали» замалим не нижче рівня їхньої собівартості, що попри доволі гарний врожай завдало значних збитків аграріям. Приміром, Аграрний фонд як цілковито державна структура закуповував збіжжя по 1420–1480 грн./т, тоді як ще 2012-го платив у півтора раза більше. 

Що справді не все гаразд із цим в українському домі, свідчить і такий наведений на фермерському форумі факт. Коли торік збирали ріпак, його насіння можна було продати лише по 3 200 грн./т. Та коли рільники переважно і збули ту сировину за такою ціною, її вартість зросла майже до 4 000, а через три тижні знову різко впала. Хто провокує такі цінові стрибки на сільгосппродукцію в аграрній державі? Кому це вигідно? 
Втім, хоч як, а за результатами торішнього господарювання на землі очевидно, що яку культуру не взяти — приміром, ті ж зернові чи цукрові буряки, вирощування кожної — річ збиткова. Ще один такий рік, вважає пан Володимир, — і фермерів істотно порідшає. Власне, вже й нині цих господарів ніби й немає. і не лише тому складається таке враження, що, мовляв, вони вже ніде не заявляють ні про себе, ні про проблеми галузі. А й через те, що за звітний період до обласної організації АФЗУ не надійшло жодної гривні членських внесків. 

Тобто організація фермерів начебто й існує, але її члени належать до неї формально. В. Слободян утримує асоціацію на плаву коштом «Рідної землі» — власного господарства — зокрема забезпечує надходження до Києва планової суми членських внесків та оплачує роботу юриста, котрий надає консультації всім, хто за цим звертається до ОО АФЗУ. «Чи доцільно й надалі штучно підтримувати життя обласної організації фермерів?» — запитує її керівник та фундатор в одній особі, хоча й заявляє, що шкода було б загубити асоціацію, якій уже понад 20 років і яка за належної участі в ній господарів могла б бути впливовою суспільною силою, з якою влада мусила б рахуватись. Але чи потрібна фермерам своя громадська структура?..

Все ж конференція знайшла в собі потуги прийняти належні рішення щодо внесків та  інших проблем життєдіяльності організації з тим, аби вона отримала друге дихання. А також фермери обговорили за сприяння гостей з головного управління Міністерства доходів та зборів в області, державної сільгоспінспекції тощо проблеми агровиробництва, які постали з набуттям на початку 2014-го деяких поправок до земельного законодавства, і з’ясували для себе, як мають діяти в цих нових несприятливих обставинах.    

Галичина