Генеральний злочин
З понеділка військові експерти на всі лади висловлюють своє здивування думками Президента Петра Порошенка про причини Іловайської трагедії сил АТО, які він висловив на своїй недільній прес-конференції для журналістів окремих ЗМІ.
Нагадаємо, що він назвав серед таких чинників – утечу з місць виконання бойового завдання деяких військових підрозділів та запізнення на три дні ударного тактичного угруповання, яке нібито квапилося на допомогу оточеним у названому місті бійцям переважно добровольчих батальйонів.
Це просто страшно, стверджують знавці військової справи, що верховний головнокомандувач так плоско оцінює обставини, які призвели до бійні, в якій винищили багатьох із найкращих та найбільш мотивованих захисників вітчизни. Це все скидається на злочин, свідомо спланований і скоєний Генштабом, – до такого переконання схиляються громадські активісти.
Як ілюстрація таких висновків – свідчення Михайло Пєдченко зі Здолбунова, що на Рівненщині,солдата 51 ОМБР, підрозділи якої теж разом із добровольцями виривалися з «іловайського котла» й яку, про що повідомив глава держави, нині розформовують. «Усе було – як на сповільненій кіноплівці. Кулі сипалисяградом. Їх було стільки – як крапель у найсильнішу зливу. Усе навколо розлітається вщент. На кущах висять людські кишки і шлунки. Хаос, паніка. Автомобіль об`їжджає одну людину, а наїжджає на іншу. Між тобою й товаришем, який поруч за кілька сантиметрів, пролітає зі свистом куля: якби не припіднявся в ту мить, вже б був покійником. Пластикові окуляри розлетілися вщент. На тобі кров – твоя чи чиясь, не встигаєш зрозуміти».
У виникненні цього пекла він звинувачує вище військове керівництво держави: «29 серпня загинуло, мабуть, більше наших військових, ніж за весь період АТО. Ми не могли ні відступити, ні здатися. Врешті, росіяни прислали до нас переговорників. Мовляв, здавайтеся, бо шансів у вас все одно нема. А так виведемо через «зелений коридор» і поранених зможете з собою забрати.Але, як потім стало відомо, наше керівництво не той шлях «коридору» погодило, що пропонували росіяни, а значно довший – 60 км до безпечного місця і де були суцільні засади. Ми були для ворога — як ціль у тирі. Після обстрілів з колони у понад 1000 вояків більше половини полягло. Там було 14 «КАМАЗів» тіл вояків різних бригад, а не 100 загиблих, як звітували у Генштабі та РНБО. Сепаратисти потім, коли ми потрапили в полон, розказували: «По зеленому коридору мали проїхати ваші два генерали, п’ять чи шість полковників, а решту нам було наказано не випускати».
Не дивно, що після таких наших свідчень бригаду розформовують, а тих її бійців, котрі вижили, «називають дезертирами й намагаються виставити нас як душевнохворих, неадекватних, зі зрушеною психікою», – заявив М. Пєдченко.
– Чесно кажучи, це все більше скидається на зраду, хоча й чинник бардака не варто відкидати, – підтверджує слова рядового генерал-лейтенант у відставці Микола МЕЛЬНИК, творець Національної гвардії України «першого призову», себто створеної ще всередині 90-х минулого століття. – Як же так вийшло, що під Іловайськом чи Савур-Могилою в оточенні опинилися навіть корпусні генерали? Може, тому що не використали всі сили, не сконцентрували в потрібному місці резерви, бо поїхали 24 серпня святкувати щойно отримані з рук Президента зірки, замість того, щоб займатися ліквідацією прориву російських військ? Чому в ЗСУ не було другого ешелону, чому Генштаб дозволив собі проводити бодай якісь операції без формування стратегічного резерву? Чому настільки невдало організували прикривання кордону? Невже не видно було, що росіяни вдарять саме там, де вони вдарили? Чому мовчали наші артилерія та авіація, чому не надійшов наказ стріляти? Чому за вісім днів не було сформоване нормальне угруповання військ для розблокування підрозділів під Іловайськом? Та за добу можна навіть із-під Мукачевого й людські, й технічні резерви перекинути, які чомусь там стояли, на західному кордоні, а не на східному. Може, це ми так від «агресивного блоку НАТО» обороняємося? Єдиний висновок, який можу зробити: навіть не оперативно-стратегічний, оперативно-тактичний рівень підготовки нинішнього керівництва Генштабу виявився слабким.
Втім, я на 100 відсотків упевнений, що наш Генштаб набитий прямою ворожою агентурою на всіх рівнях. До екс-керівника СБУ Євгена Марчука по-різному можна ставитися, але він іще в березні криком кричав на нардепів: «Міняйте Генштаб! Там аж кишить ефесбешниками». Але на владному Олімпі його й досі не почули.
Як можна йти захищати Україну на «східному фронті», коли нашим військом командують якщо не нездари, то ворожі розвідники?
Максим Відун, Анонс-Контракт
