Гірські школи Прикарпаття потребують державної підтримки

У рамках ХХI Міжнародного гуцульського фестивалю в Путилі Чернівецької області відбулося зібрання Гуцульської освітянської ради (ГОР). Його лейтмотивом було питання освіти в гірській місцевості.

На Гуцульщині працює понад 300 навчальних закладів. У ГОР підготовлено й видано багате навчально-методичне забезпечення з гуцульщинознавства, що має допомогти поширенню знань з історії Гуцульщини, природи, господарства, народного мистецтва, фольклору, звичаїв, традицій. Попри позитивні напрацювання в гірських школах гуцульського регіону є чимало проблем, які потрібно розв’язувати швидко і комплексно, пише "Галичина". 

Від яких найгостріших проблем потерпають нині такі школи і як їх можна викоренити з української системи освіти, розповідають провідні педагоги України.
Петро ЛОСЮК, голова ГОР, завідувач науково-дослідної лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство», член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук, народний вчитель України:

— Нищення трудового навчання розпочалося при міністрові Вакарчуку й триває досі. Один урок на тиждень — це майже ніщо. Склалося таке становище, що учні 10-11-х класів сільських однокомплектних шкіл (на селі їх більшість) позбавлені як профільного навчання, так і трудової підготовки. Тож чим займуться випускники, вийшовши за шкільний поріг? Відповідь вони дають самі: «У школі нас вчили того, що непотрібне в житті». З метою розв’язання цієї проблеми ми розробили дидактико-методичну систему поєднання профільного навчання з допрофесійною підготовкою учнів 10-11-х класів однокомплектних сільських шкіл.

Про поділ 10-11-х класів однокомплектних сільських шкіл на групи в кількості не менше п’яти учнів ми зверталися в різні найвищі інстанції, але отримували одну й ту ж відповідь з МОН України: «Мінфін не дає згоди на оплату додаткових годин. Вирішуйте місцевим бюджетом». А місцеві бюджети дотаційні, в них ледь вистачає коштів на зарплату. Тому просимо прем’єр-міністра України Миколу Азарова закласти до Державного бюджету на 2014 рік необхідну суму, щоб починаючи з 2014/2015 навчального року проводити поділ 10-11-х класів сільських однокомплектних шкіл на групи в кількості не менше п’яти осіб для профільного навчання. Щоб узаконити такий поділ, просимо голову Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілію Гриневич внести до Верховної Ради законопроект і домогтися його прийняття з таким доповненням до пункту 3 статті 14 Закону України «Про загальну середню освіту»: «У 10-11-х класах сільських однокомплектних загальноосвітніх навчальних закладів у групах для профільного навчання, допрофесійної підготовки кількість учнів повинна становити не менше як п’ять осіб».
Проект нової Концепції профільного навчання — справді реформаторський документ. Але тут про сільську школу забули. У віддалених гірських та й степових, поліських місцевостях немає можливостей скористатися пропонованими багатопрофільними школами, опорними школами освітніх округів, районними ресурсними центрами, міжшкільними навчально-виробничими комбінатами, закладами позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти. Якщо в 10-11-х класах міських шкіл через п’ять років буде шість предметів, то в школах сільської глибинки залишають 19 предметів. і таке знущання ще й називають універсальним профілем! Виходить, що в сільську школу ходять одні Ломоносови і їм якраз під силу таке навантаження...

Володимир ГРЕБЕНЩИКОВ, начальник відділу освіти Путильської РДА Чернівецької області:

— Нині рівний доступ до доброякісної освіти в гірській місцевості забезпечують пришкільні інтернати, в яких живуть діти з віддалених присілків, що не мають транспортного сполучення.  У понеділок вранці учні йдуть з дому до школи, у п’ятницю після уроків на суботу-неділю повертаються додому. На жаль, в останні два десятиліття про пришкільні інтернати почали забувати. А тому вони не мають цільового фінансування. За які ж кошти їх утримувати? За той мізер, який виділяють від загальноосвітніх шкіл? Однак цього недостатньо. Як тут бути із придбанням твердого і м’якого інвентарю? Де взяти гроші на телевізор, комп’ютер, на створення необхідного затишку, щоб діти почувалися, як у рідній домівці?

Запитань багато, а відповідей — жодної. У цій ситуації думка про будівництво типових приміщень для пришкільних інтернатів виглядає утопією. Діти переважно проживають у пристосованих приміщеннях. Нас, горян, обнадіює те, що Президент України Віктор Янукович закликав розробити державну програму «Студентський та учнівський гуртожитки». Можливо, з її реалізацією щось зміниться...

Михайло ВИННИК, начальник відділу освіти Надвірнянської райдержадміністрації:

— Ландшафтні особливості гірської місцевості унеможливлюють підвезення до школи частини учнів, бо немає транспортного сполучення з віддаленими присілками. Дітям доводиться ходити пішки по 5-9 кілометрів. Туди можна добратися транспортом підвищеної прохідності. Щиро вдячні прем’єр-міністру України Миколі Азарову за такий щедрий подарунок до 1 вересня — 438 автобусів і просимо при дальшій реалізації державної програми «Шкільний автобус» замовляти транспорт підвищеної прохідності для гірської місцевостіѕ
На своєму зібранні Гуцульська освітянська рада виокремила найважливіші та найгостріші проблеми гірських та сільських шкіл. З пропозиціями удосконалення навчального процесу освітяни звернулися до високопосадовців — прем’єр-міністра Миколи Азарова та міністра освіти і науки Дмитра Табачника. Вони сподіваються, що їх цього разу таки почують.