Хутір Майданівський
Воно, звичайно, не все за що стояв Майдан в Києві, втілено в життя. Але й нічого і ніде не робилося в стислі терміни. Україна і так вже здолала чималий шлях за останні півроку. Виперли овоча в Ростов, обрали нового Президента, нового мера столиці. Якби не агресія Московії, зробили б набагато більше.
А табір в центрі Києва все ще стоїть, хоча обіцяли знятися після виборів. І не просто стоїть, а незрозумілі люди, які там зараз оселилися, стверджують, що вони звідти вже не підуть НІКОЛИ. А що, городик вже завели, птицю там різну. Скоро поросят завезуть, корівок. Будуть ганяти стадо пастися до найближчого парку.
Насправді, все це виглядає як профанація самого Майдану. Як зневага до них, хто загинув на Грушевського. Та й невідомо, чи були ті люди, котрі зараз оселилися в наметах на Майдані в спекотну зиму 2013-2014 року.
Бо ось думки тих, хто на Майдані таки був.
Письменниця Світлана Поваляєва, котра була на Майдані від самого початку і головне була там в ту, найстрашнішу ніч, коли «беркут» пішов штурмом, коли лунали постріли й рвалися гранати, а вона, тендітна, але сильна, обламуючи нігті на руках, подавала оборонцям уламки бруківки, задихалася від сльозогінного газу й глохнучи від вибухів:
«Пам'ятаєте "вазмущьонних кієвлян" взимку - ну, ті пара торчків і кілька скажених колорадських баб (при чому жодне з них не мало київської прописки), котрим "заважали нармальна жиць" наші барикади? Так от: здається час обурених киян скоро проб'є - абсолютно безкоштовно і - як завжди у випадку дійсно киян - спонтанно і самоорганізовано. Ті, що зараз культивують пародію на Майдан в центрі міста, фейсбук, мабуть, не читають, а варто було б. Ну, щоби орієнтуватися в настроях не лише киян, а і майданівців усієї країни».
Художник Олександр Ройтбурд:
«И к вопросу о майдане. Майдановцы не желают расходиться и я их понимаю. те, кому есть чем заняться, уже ушли. одни вернулись к работе, другие записались в нацгвардию. Ооставшимся и так хорошо. живешь себе в городе, ничего не делаешь, укроп посадили, кур завели, еще бы свинью - и вообще жизнь удалась. тут тебе и лампадки по небесной сотне, тут же рядом коврики для вытирания ног с януковичем и золотые батоны продаются, борщ варят и кормят им на шару, туристы фоткаются, солнышко, почали роздягатися жiнки. то шо киев не должен таким оставаться это не их проблемы, да? есть предложение. Выделить под киевом аналогичные площадя, поставить там палатки и назвать это "нова майданiвка". всех туда переселить, там же поставить сцену. и шоб раз в пару дней до них приїзділа руслана чи там пан євген ніщук. раз на тиждень - віче, шоб виходили утрьох яценюк, кличко й тягнибок, а на них шоб свистіли й кричали "ганьба!". раз на місяць шоб на інвалидному візку привозили юлю, і шоб вона плакала, а киевский майдан привести в порядок шоб это было похоже на центр европейской столиц».
І, нарешті, сотник Володимир Парасюк, чий виступ зі сцени Майдану переломив хід української революції:
«Майдан не означає місце в центрі Києва - Майдан став ідеологією та закликом до дій нової влади. Щоб використовувати Майдан як місце для проживання, то я проти цього. Звичайно, я не маю повноважень сказати - йдіть збирати намети... Якщо люди там нічого не роблять і вони не контролюють владу, не активізуються, то їм дійсно треба роз'їжджатися по домівках. Сидіти на місці і нічого не робити - це трохи неправильно. Я би казав так: хто сильний і кричить, що хоче воювати і "дайте мені зброю", то приїжджайте в Дніпропетровськ, Донецьк або Луганськ, і будете захищати територію держави».
Але навряд чи мешканці хутора Майданівського прислухаються до цих слів. Вони вважають, що вже знайшли своє місце під сонцем і їм пофігу, що вони кидають тінь на всю Україну.
