Кінець «Грузинської мрії»?

Урядова коаліція «Грузинська мрія» опинилася на порозі розпаду. Причиною цього стала низка гучних відставок керівників провідних міністерств держави, які відбулися упродовж однієї доби.

До відставок ми ще повернемося, але спершу розглянемо, чим саме є коаліція «Грузинська мрія». Вона була створена 2012 року напередодні виборів до грузинського парламенту. Тих самих виборів, які фактично позбавили влади команду Михайла Саакашвілі й дещо скоригували внутрішньо- й зовнішньо політичні курси Грузії. Щоправда й нова коаліція урочисто пообіцяла, що європейська і євроатлантична інтеграція залишатимуться пріоритетними напрямки її діяльності.

Хто увійшов до коаліції? Головним її учасником є однойменна партія мільярдера Бідзіни Іванішвілі. До неї долучилися: Республіканська партія, партії «Вільні демократи» і «Національний форум».

Згодом лідер «Вільних демократів» Іраклій Аласанія обійняв крісло міністра оборони. Він був переконаним євроатлантистом, тому зразу ж взявся за справу співпраці з Північноатлантичним Альянсом.

Фактично справа вже була напрацьована Саакашвілі й попереднім главою оборонного відомства Бачаною Ахалая. Тому співпраця ця відбувалася доволі успішно, що своєю чергою не могло не нервувати завсідників Кремля.

Не хотілося б оперувати спекуляціями й здогадками, тому звернемося до фактів, котрі, як відомо є річчю впертою. А факти свідчать, що після поразки у російсько-грузинській війні 2008 року Тбілісі твердо вирішив підняти свою обороноздатність на вищий (зокрема й технічний) рівень.

Грузії вдалося закупити в натовських партнерів новітні системи протитанкового й протиартилерійського захисту. Проте головною у новій структурі оборони мала стати систем протиповітряної оборони. Перемовини про її розміщення в Грузії Тбілісі проводила передовсім з Вашингтоном, а також з іншими партнерами з Північноатлантичного Альянсу.

«Повітряна оборона є найкритичнішою складовою нашої системи оборони. Це завжди було нашою ахіллесовою п'ятою, однак в тих умовах і з такими можливостями, які були у нашої армії в серпневій війні 2008 року, вона зробила максимум. Уявіть собі, якими стануть можливості  стримувати противника зі сучасною повітряною системою, якщо справа дійде до цього і ескалація переросте в протистояння.

З першого ж дня мого приходу в Міністерство, коли я дізнався думку військових про пріоритети, ми почали працювати над створенням протиповітряної системи. Ми почали працювати над створенням протитанкових і протимобільних систем. Відбулися переговори з країнами-партнерами. Я дуже сподіваюся, що ці переговори та досягнуті угоди будуть здійснені. Адже дійшло до вирішального етапу, і потрібно солідна робота», – заявив нещодавно Аласанія.

Не важко здогадатися проти чиїх бойових літаків мала б у першу чергу захищати Грузію система ППО. Так от, перемовини вже вийшли на завершальний етап… І тут почалося.

Минулого тижня Аласанія здійснив важливе турне до країн Європейського Союзу, де зустрівся зі своїми колегами й залагодив важливі домовленості. І от саме під час його відсутності прокуратура країни несподівано взялася пресувати підлеглих міністра.

Прокуратура Грузії оголосила відразу про два розслідуваннях щодо чиновників міністерства оборони: у справі про реконструкцію будівель і про масове харчове отруєння військовослужбовців у 2013 році. Одночасно прокуратура висловила недовіру військовій поліції Міноборони, заявивши про її недобросовісність.

Зрозуміло, що всі ці дії були спрямовані в першу чергу проти міністра оборони.  Аласанія не міг змовчати, він рішуче засудив дії прокуратури, назвавши їх провокацію проти курсу Грузії на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Аласанія закликав коаліцію «Грузинська мрія» негайно провести засідання політичної ради та обговорити питання, «куди веде прокуратура країну».

З цього моменту стало зрозумілим, що в Тбілісі назріває серйозна урядова криза. Прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі, не зволікаючи, відправив увідставку Іраклія Аласанію. Аби якось обґрунтувати свій крок глава уряду звинуватив міністра у причетності до корупційних дій: «Закупівлі Міністерства оборони не раз ставали предметом обговорення нашої влади, за що міністру оборони робилися зауваження. Я ухвалив рішення звільнити Аласанію зі займаної посади».

Таким своїм кроком прем’єр-міністр випустив джина з пляшки. Звільнення міністра оборони спровокувало демарш інших членів уряду. Так першим власноруч подав заяву про відставку міністр у справах європейської та євроатлантичної інтеграції Алексі Петріашвілі. Таким чином він висловив незгоду зі звільненням його однопартійця Аласанії з посади міністра оборони. «Наближається диктатура, демократія в небезпеці», - заявив Петріашвілі в прямому ефірі телекомпанії «Маестро».

Далі про свою відставку заявила міністр закордонних справ Грузії Майя Панджикідзе. Разом з нею відмовилися від своїх крісел її заступники: Давид Залкаліані, Тамара Беручашвілі і Давид Джалаганія.

Що більше, Панджикідзе зразу ж заявила, що виходить з урядової коаліції «Грузинська мрія». А варто зазначити, що Панджикідзе надежить до, так би мовити, «стовбурної» частини коаліції, тобто є членом самої партії «Грузинська мрія».

Свій можливий вихід з коаліції зараз обмірковує і партія «Вільні демократи», котра має у парламенті 10 багнетів. Загалом же коаліція «Грузинська мрія» нараховує 85 депутаів. Опозиційна партія екс-президента Саакашвілі «Єдиний національний рух» володіє 65 мандатами. Тому перехід «демократів» в опозицію фактично встановить паритет у парламенті.

Але й це ще не кінець. Одночасно з бунтом у лавах «Вільних демократів» про свою особливу позицію заявила ще одна партія з урядової коаліції – Республіканська. Не слід забувати, що республіканець Давид Усупашвілі обіймає посаду голови парламенту.  І саме він виступив з різкою заявою щодо дій прем’єр-міністра і зажадав серйозних реформ всередині правлячої коаліції. «Нинішні проблеми в країні не можуть більше обґрунтовуватися  тяжким спадком Михайла Саакашвілі», ─ заявив Усупашвілі.

Республіканці виступили з вимогою підписати внутрішньокоаліційні документи, які б визначили порядок ухвалення важливих рішень з тим, щоб виключити розбіжності з таких питань, як прагнення вступити до НАТО, євроінтеграція і відносини з Росією.

Слід зауважити, що в той час як Республіканська партія та «Вільні демократи» чітко себе позиціонують як прозахідні силами, в партії «Грузинська мрія» є діячі, які виступають за поміркованіший зовнішньополітичний курс і компроміс з Москвою.

Один з лідерів республіканців, депутат Леван Бердзенішвілі якось поскаржився в ефірі телебачення «Руставі-2»:  «Дуже часто дехто з представників  «Грузинської мрії» заявляє: «Я проти НАТО». А в коаліції таких речей не повинно бути. Все має бути формалізовано: якщо ти в нашій коаліції, значить ти за НАТО, за ЄС і так далі».

Наступні парламентські вибори в Грузії заплановано щойно на 2016 рік. Але, якщо ситуація розвиватиметься нинішніми темпами, то влада може помінятися значно раніше: або відбудеться внутрішній парламентський переворот, або доведеться проводити позачергові вибори. Зрештою такий розвиток подій був запрограмований участю в грузинській політиці Бідзіни Іванішвілі, котрого багато експертів вважають проектом Кремля.

Любко Петренко, Zaxid.net