Криворівня — осередок української культури
Село в Карпатах – суміш природної краси та палкого гуцульського темпераменту. Щирі та привітні, вродливі та сильні духом, вільні гуцули, як ніхто, ревно дотримуються своїх звичаїв. Мабуть, розуміють, що в цьому їхня сила.
А ще тисячолітні сиві гори з чистим, мов кришталь, повітрям, гірська вода, наповнена життєдайною силою – все, що лікар прописав. Тому, мало хто в Карпатах не те що хворіє, навпаки, живе до глибокої старості. Віра в Бога, вірність традиціям та рідному краю – ось, що робить гуцулів невразливими до плину часу. Мабуть, немає такої сили, котра змогла б змінити щось у звичному плині життя гуцулів. Жителі села Криворівня – 100% тому підтвердження. Живописна гірська природа навколо села та прямодушність місцевого населення зуміли заворожити та надихнути найвразливіших світу цього – митців пера, пензля та кіно. Саме через це Криворівня отримала свою іншу назву – «гуцульські Атени», як осередок культури та мистецтва ХІХ-ХХ ст, пише karpaty.love
В утворенні поселення явно брала участь вища сила. За рельєфною формою село нагадує справжній гірський амфітеатр. Лінія хат проходить дугою, навколо вершини Довбушанка. Від цього походить і назва – Криворівня, тобто крива рівня. Поруч протікає річка Чорний Черемош – притока Прута.
Перша згадка про село датується 1654 роком. Та скоріше за все, запис було зроблено, коли село давно успішно процвітало.
Поселення надійно захищене від холодних повітряних мас карпатськими вершинами: Довбушанка, Синиця, Громова та Тарнолка. Від цього тут не тільки затишно, але й практично весь час тепла та суха погода. Справжнісінький курорт! Саме тому, Криворівня так полюбилася українській еліті початку ХХ ст.
Зірковий час Криворінві
Місце з божественною енергетикою, яким надихалися генії українського мистецтва. Справжнє місце паломництва Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Івана Франка, Василя Стефаника, Гната Хоткевича, Володимира Гнатюка, Леся Курбаса. Не пожаліла витратити купу часу на дорогу дружина А. П. Чехова – відома актриса Ольга Кніппер. Місце настільки популярне, що тут побудував свою віллу перший президент України – відомий історик та політичний діяч Михайло Грушевський. Саме тому свого часу Криворівня була названа відомим українським дослідником та етнографом В. Гнатюком «українськими Афінами». Від нього і поширилася ця мода на відпочинок в горах.
Першим, хто випробував на собі терапевтичний ефект гір, був І. Франко. Прибувши на запрошення Гнатюка у так звану розвідку, вже наступного року приїхав з усією сім'єю. Від тоді декілька років поспіль Франкова родина не визнавала кращого місця відпочинку, ніж у Криворівні. Письменника вражали спокій та тиха краса, яка була притаманна тільки горам.
Не зумів всидіти в галасливому місті й М. Коцюбинський. Поїздка в гори – давня дитяча мрія. Коцюбинський виріс серед степів та рівнин, тому був вражений гірськими пейзажами, буйствами кольорів, хмарами над головою. «Немов у казці», – так описував свої враження від перебування в горах письменник. Під впливом цих сильних емоцій письменник залишається жити в горах на цілий рік. Вже з самого початку в геніальній голові письменника назрів план фантастичної повісті, яка б могла показати життя гуцулів таким, яке воно є насправді. Докладно вивчивши місцевий діалект, побут, фольклор, назви рослин, Коцюбинський створює найбільший свій шедевр «Тіні забутих предків» – так звану «народну енциклопедію Гуцульщини».
І о, диво! Повість настільки реалістична та неповторна, що без сумніву заслужила на пам'ять не тільки на папері, а й в кіно. Розповідь про гуцульських Ромео та Джульєтту робить знаменитим на весь Радянський Союз режисера Сергія Параджанова. Вірменин за походженням, Параджанов зумів передати всю суть таємничого гуцульського світу, його філософію, бачення горянами навколишнього світу.
Недаремно Параджанов обрав місцем дії автентичне село. Тут справжні гуцульські хати, одяг, посуд, гірські краєвиди, а ще люди, які зовсім не вміють грати, вони просто «живуть» в кадрі. В селі ще досі живуть місцеві «зірки», які грали епізодичні ролі в легендарній стрічці. Вони розповідають романтичну історію про заборонене, але палке кохання одруженого режисера до місцевої красуні Ганни Цимбалюк. Своєю рідкісною красою та запальним характером дівчина настільки причарувала Параджанова, що той хоча і мав сім'ю, не покидав надії одружитися з Ганною. Згідно традицій, режисер тричі відправляв сватів до хати Цимбалюків, та честь дівчини була понад усе. Суворий батько, бажаючи кращої долі свої дитині, заборонив дівчині виходити заміж. Тому Параджанов покидав Криворівню з розбитим серцем та тяжкою душею. А Ганна, окрім того, що стала місцевою легендою, в стрічці зіграла найяскравіші епізодичні ролі.
Визначні пам'ятки Криворівні
Кожна хата в селі – вже пам'ятка архітектури для приїжджого туриста. Жодну із них неможливо оглянути без подиву та захоплення. Та є декілька унікальних та неповторних будинків, що зуміють максимально наблизити до місцевого колориту та традиції.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Без сумніву, церква – найважливіша споруда в селі, найбільша його святиня. Храм Різдва Пресвятої Богородиці – один із найстаріших на Гуцульщині, його звели ще в 1719 році. Свідченням цього є запис, викарбуваний під дахом святині. Серед селян побутує переказ, що твердить про перенесення церкви з протилежного боку Черемоша. Відтак, наявна дата, можливо, не створення храму, а його перенесення?! Ніхто наразі не береться відповісти на це питання. Для тих, кому віра дорожча за все, зовсім не важливо, коли була створена церква. Головне, її наявність та неймовірна атмосфера, яка була намолена віками. Мимоволі переконуєшся в існуванні вищої сили, яка вселяє в душу спокій та гармонію, очищає її від зла та негативу. Перебування в цьому храмі породжує незрівнянні ні з чим емоції.
В церкві побував сам Андрей Шептицький. Про це свідчить меморіальна дошка на стінах храму. Під впливом атмосфери в святині та загалом в селі митрополит пише на гуцульському діалекті послання «До моїх любих гуцулів».
Поруч церкви знаходиться унікальна дзвіниця, зведена в 1818 році, та старий цвинтар, який може відкрити чи не всю історію легендарного села.
Музей Параски Горицвіт
«Гуцульський Гомер» так назвали жінку з нелегкою долею, яка залишила по собі чималий творчий доробок – філософські твори, картини, казки, зібраний гуцульський діалект та фольклор. Параска Горицвіт – звичайна дівчина з села, яка зуміла стати на одні щаблі з відомими на всю Україну митцями. Молода та перспективна дівчина спочатку потрапляє в німецький полон, а пізніше через зв'язки з УПА отримує 10 років Сибіру. Замучена важкою працею, повертається в рідне село та веде доволі усамітнений спосіб життя. Ще замолоду жінка дала обітницю славити Боже ім'я. Так на самоті та в безгрошів'ї Горицвіт помирає.
Та недаремно жінка прожила на цій грішній землі. Параска Горицвіт своїм нащадкам залишила 150 друкованих та написаний від руки книг, які сама ж ілюструвала. Картини Горицвіт знаходяться на одному рівні з геніальними М. Приймаченко та К. Білокур. Завдяки Парасці Горицвіт незрозумілий на перший погляд гуцульський світ стає ще більш доступнішим та відкритішим. Віра в Бога – от що допомогло не зламати остаточно дух цієї прекрасної жінки і чого ми повинні навчитися у неї.
Літературно-меморіальний музей І. Франка
У хаті різьбяра Василя Якіб'юка сьогодні розміщується літературно-меморіальний музей імені І. Франка. Саме тут протягом багатьох років поспіль відпочивав та лікувався геній української літератури. В стінах музею можна побачити стілець, ліжко, стіл та риболовецькі сіті – особисті речі Франка. Також тут присутнє розкладне крісло, яке належало М. Коцюбинському. Стіл, що був реквізитом на знімальному майданчику «Тіней…», унікальна гуцульська піч – рукотворне диво майстра Олекси Бахматюка, а ще неповторний дерев'яний міксер ручної роботи – все це можна побачити тільки в Криворівні.
Музей «Гражда-хата»
Типове житло гуцулів, яке було притаманне їм ще до минулого столітті. Ззовні споруда нагадує маленьку дерев'яну фортецю з хатою та господарськими спорудами всередині. Така дивна на перший погляд конструкція була невід'ємним атрибутом, який захищав селян від холодного вітру чи дикого та голодного звіра. Музей цікавий тим відвідувачам, що хочуть ближче пізнати гуцульський побут та традиції.
Село Криворівня знаходиться у Верховинському районі Івано-Франківської області. Сюди можна дістатися з самої Верховини, або ж на шляху до Косова попросити водія зупинитися на зупинці в самій Криворівні. Поїздка у справжнє гуцульське село, осередок української культури – це те, що потрібне спраглій до вражень та втомленій цивілізацією душі.
