Напередодні "нових виборів"
Результати позачергових парламентських виборів в Україні визнали у світі вельми промовистими. І головно тому, що як право-, так і ліворадикальні партії отримали на них порівняно невелику кількість голосів.
Це засвідчило, як вважає, наприклад, доктор історичних наук, професор Московського державного інституту міжнародних відносин Андрій Зубов, що суспільствов Україні здорове і схильне до виважених рішень.
«Гадаю, що внутрішні проблеми Українирозв’язалися таким чином досить непогано», – визнав він. На його думку, надії режиму Путіна в Росії на те, що в Україніпереможутьрадикали, через що правляча коаліція у Верховні Раді не складеться й у державі розпочнеться сум’яття, вкотре не оправдались.
«Чим далі, тим більше Москві доведитиметься мати в особі України справи з державою, яка стає дедалі стабільнішою, шанси якої на виживання у війні і вступ до європейської спільноти чимраз зростатимуть», – вважає А. Зубов.
Проте успіх чергового волевиявлення в Україні, що віддало перевагу проєвропейським силам з вітчизняного політикуму, як виглядає, ще більше поглибив і розширив прірву між Українською державою й так званими «днр» і «лнр». І мова не лише про явну активізацію останніми днями тамтешніх російсько-диверсійних сил, які якщо не атакують, то обстрілюють позиції українських військових. Як уже повідомляв «Анонс-Контракт» ще кілька тижнів тому, все на сході йде до того, щоби 2 листопада провести згідно з проектом «Новоросія» свої вибори до центральних та місцевих органів влади у двох регіонах.
Причому, за інформацією РНБО, терористи організовують цю акцію не стільки заради самих виборів, скільки для здійснення на їхньому тлі масштабних провокацій з жертвами серед мирного населення, вину за які спишуть на українських військових, котрих, мовляв, київська хунта зобов’язала зірвати процес «всенародного голосування» на Донбасі.
Втім, як би не розвивалися події на «східному фронті» найближчим часом, ця територія занурилася в політичний хаос на вельми тривалу перспективу, і в цьому вигляді вона, по суті, не потрібна вже ні Росії, ні Україні. Такий погляд на ситуацію в «Лугандоні» озвучив днями професор Каліфорнійського університетуБеркліЕдвард Вокер.
«Не бачу жодних ознак того, що політична влада на Донбасі може бути сконцентрована в одних руках. Візьмімо хоча б те, що попри єдину назву «Новоросія», яку намагаються застосувати до території двох бунтівних регіонів, насправді існують великі відмінності між «днр» та «лнр», і наразі немає жоднихознак того,що ці два утворення готові їх подолати», – заявив американський політолог.
За його словами, якби українцї були циничні, то віддали б Донбас РФ.
«Сам його зруйнував, то й сам і відновлюй!, – так, на переконання вченого, може офіційний Київ сказати Кремлю, принаймні має всі підстави для того. – Сам шукай спільну мову зі всіма, хто там нині бігає зі зброєю в руках, борися з надмірною мілітаризацією населення обох областей та забирай звідти важке озброєння – це тепер твої проблеми».
Ясна річ, що команда Порошенка не піде на таке. Та якби й пішла, то Росія все одно не погодиться взяти на себе той тягар. Москві потрібне лише вогнище нестабільності на сході України, яке постійно то тлітиме, то спалахуватиме, – на кшталт Придністров’я чи Південної Осетії. Загаснути воно може лише в разі відмови України від вступу до Євросоюзу.
