Нова Укр-Руїна?
Чим густіша тьма, тим ближче світанок. Саме ці слова, вичитані вже не пам’ятаю, де саме, – чи то у збірці афоризмів східної мудрості, чи в текстах Живої Етики – спали на гадку, коли спробував осмислити події останніх днів.
Схоже, життя у світі після загибелі над Донбасом минулого четверга «Боїнга-777» Малайзійських авіаліній, набуває чимраз більшої динаміки. А в Україні ще виразніше окреслюються деструктивні тенденції. Втім, на Прикарпатті болісне сприйняття тієї катастрофи вже в неділю-понеділок заступило інше лихо – через масові повістки, які почали надходити чоловікам призовного віку з військкоматів, у декількох районах області виникли стихійні протести проти мобілізації.
Бунтарів з числа жінок і матерів потенційних солдатів АТО можна зрозуміти – вони не хочуть, аби їхні рідні опинилися в ролі гарматного м’яса на Донеччині й Луганщині. А те, що нашим хлопцям може бути уготована участь «чорної піхоти» з часів Другої світової, тобто перспектива опинитися без зброї й військово-захисної амуніції на передовій, сумніватися не доводиться. Якщо силам АТО бракує необхідного, то потреби щойно призваних резервістів і поготів забезпечуватимуть далеко не на 100 відсотків.
Тим часом вісті з фронту, попри пропагандистські риторики Андрія Парубія та інших рупорів офіційного Києва, не дуже втішні. Так, українські силовики визволяють від сепаратистів одне за одним міста «Лугандону». Але платять при тому занадто високу ціну. Приміром, як довідуємося з достовірних джерел, ті солдати, хто вижив після обстрілу їхніх позицій російськими «Градами» під Зеленопіллям і нині лікується в київських шпиталях, твердять, що тоді загинуло не 23 бійці двох механізованих бригад, як повідомили в Міноборони ,а значно більше. За їхніми словами, чотири КАМАЗи мертвих тіл вивезли з переораного ракетами поля.
А ще вони переконують, що їх спеціально підставили під залпи сучасних «катюш» їхні ж командири. Правда, після цих заяв військові медики за вказівкою згори визнали поранених неадекватними і пробують запроторити їх до психіатричних клінік. Але ті доводять, що цілком свідомі того, що кажуть.
Зрештою, їхню правоту мовби підтверджує свіже повідомлення, що співробітники СБУ затримали генерала Генштабу, котрий заробив десятки тисяч доларів тим, що «зливав» проросійським бойовикам інформацію про пересування українських військовиків, і ті нападали на їхні колони з засідок. А як назвати ситуацію з тактичною групою 79-ї бригади, котра вже другий тиждень займає кругову оборону поблизу російського кордону й героїчно гине, затиснута з усіх боків, але не здається, а виконує завдання, перешкоджаючи перекиданню з РФ на Україну техніки й живої сили?
Горе-полководці АТО ніяк не спроможуться ні надіслати туди підкріплення, ні іншим чином підтримати бійців. Виглядає, що їх покинули напризволяще. Наразі не допомогло й пікетування будівлі Адміністрації Президента, яке київські активісти провели з того приводу вночі на 23 липня. Враження таке, що владний Олімп в Україні й далі танцює за принципом «крок уперед – два назад», підставляючи «свідомих укрів», як називають нас шовіністичні мас-медіа в РФ, під російські ракети й голосно декларуючи, що під цим вогнем в Україні народжується нова держава.
Тим часом дійсність засвідчує, що під патріотичні гасла, які скандують наші державні керманичі з українськими прізвищами й семітським родоводом, українську націю поступово зводять хіба що до рівня нової Великої Руїни, ніж до Відродження як європейської спільноти. Але все ж зостається маленька ймовірнсть, що військова напруга, яка лише безпросвітно посилюється на Сході України, може бути лише провісником близької мирної розрядки. Й вона, за деякими містичними прогнозами, може настати вже 30 липня. Словом, чим густіша темрява...
