Український танкіст Андрій Шамбуров з простреленими ногами повз до своїх через поле

20-річний Андрій Шамбуров після участі в АТО потребує допомоги у київському військовому госпіталі. Танкіст поранений проповз полем до своїх, попри втрату крові.

Андрій народився й виріс на Луганщині, в депресивному Лутугинському районі. Строкову службу проходив у "Десні". Військова справа хлопцю сподобалась і він після строкової служби лишився служити на контракті у Білій Церкві в 72-й окремій механізованій бригаді. Разом із бойовими товаришами з кінця березня служив на Донбасі.

Старший солдат керував танком. За час служби був у Маріуполі та у найнебезпечнішій прикордонній ділянці, де механізована бригада прикривала пункти пропуску "Должанський", "Ізварино", "Бірюково" та "Червонопартизанськ", пише Українська правда.

Нині хлопець лікується у відділенні кістково-гнійної хірургії Київського військового госпіталю. За ним доглядає наречена Леся і майбутня теща Алла.

Шамбуров був одним із тисячі солдат українських військових і прикордонників, які вирвались із "Південного котла". Беззбройні солдати відійшли на територію Росії, щоб потім з'єднатися з основними силами АТО. По дорозі в Україну хлопця серйозно поранили бойовики, які чекали на автобус із солдатами у засідці.

"Раптом перед нами щось вибухнуло. Зупинились. Відкрили двері, вибили вікна й побігли в соняшникове поле. Добре, що вони були високі й кучеряві. Ми там позалягали. Але нас переслідували й обстрілювали з підствольних гранатометів. Так мені вцілило у праву ногу, а тоді й у ліву. Я там лежав десь півтори години. Постріли затихли і стояла така тиша, що хоч ножем ріж. Почав на ліктях повзти по землі, через соняхи. Раптом почув українську мову, почав кричати з усієї сили, щоб мене знайшли у цьому полі й врятували. Виявилось, це підмога приїхала. Але в тих полях наших багато підстрелили. Мені швидко обробили рани й відвезли до Амвросіївської міської лікарні", - згадує Андрій. 

Ліву ногу Андрія вдалося врятувати від ампутації. 

"Нам у Білу Церкву зателефонували товариші Андрія і сказали, що він у тяжкому стані, і якщо його оперативно не відправити у кращий госпіталь, йому ампутують ногу. Я одразу зателефонувала в частину і спитала командирів, як його забрати. А ті кажуть: "За одним бійцем вертоліт летіти не буде", - говорить Алла. 

Через знайомих родичів бійців 72-ї бригади Алла вийшла на лікарів, які працюють у зоні АТО. Хірург-доброволець замінованими дорогами вивіз пораненого танкіста в Розівку на Донеччині, де працював Одеський польовий госпіталь. Там його обстежили, наклали гіпс і бортом переправили до Дніпропетровська. У цьому закладі Андрію поставили апарат Ілізарова, але не повністю очистили рану від осколків і бруду, тому почалося зараження. Хлопця бортом доставили в київський госпіталь.

"Тут тепер кожен день чистка. Нога уже коротша на 10 сантиметрів за іншу", - каже юнак.
Зараз у Андрія є проблема з доведенням статусу учасника бойових дій. У військовому квитку хлопця жодної відмітки про участь у війні. На лікування Андрієві треба гроші. 

Реквізити для допомоги: 

картка Приватбанку № 4149 4978 0987 4193, Шамбуров Андрій Степанович.