Уряд у надщербленому пакеті

Політичні лідери України мали ідею-фікс — якнайшвидше затвердити склад Кабінету Міністрів. Вони вчасно впоралися із цим завданням, однак зіпсували важливе дійство власним поспіхом.

Уряд було сформовано з додаванням неприємних традицій, притаманних політиці попереднього режиму. Декотрі кандидатури не пройшли адекватного обговорення серед народних депутатів і врятувалися тим, що голосування відбувалося загальним «пакетом». За спинами інших міністрів у цій постанові сховалося також Міністерство інформаційної політики, яке очолив близький приятель президента Юрій Стець. Урешті-решт, після тривалих дискусій за склад Уряду проголосувало 288 народних депутатів, і серед них також зафіксовано «кнопкодавів», пише Zбруч.

На перший погляд, 288 голосів — переконлива більшість і добрий поштовх для Кабінету Міністрів. Однак цей вотум виглядає надщербленим, адже кількадесят народних депутатів відмовилися підтримувати склад Уряду у спосіб, пропонований ініціаторами «бліцкриґу». Порівняймо з голосуванням за кандидатури міністрів закордонних справ та оборони, котрі проходили осібну процедуру затвердження: «за» Павла Клімкіна та Степана Полторака проголосували по 350 народних депутатів. У цьому хорі депутатських кнопок, напевне, сховався десяток-другий президентських підлабузників, які хотіли засвідчити свою лояльність голові держави, — але різниця в голосах дуже відчутна.

«За окремих міністрів я готовий голосувати обома руками, багато викликають довіру, декотрим хочеться вірити. Але я не готовий брати на себе відповідальність за всіх, хто опинився в цьому Кабінеті Міністрів. Чекаю, допомагатиму і підтримуватиму кращі починання уряду», — прокоментував урядові перипетії Мустафа Найєм. Він єдиний з фракції Блоку Петра Порошенка, хто голосував «проти». Його колеґи з фракції Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Ольга Заліщук, Дмитро Добродомов, Олег Мусій та Богдан Матківський вибрали кнопку «утримався». Загалом фракція БПП дала за формування уряду 136 голосів зі 147 можливих.

Прем'єрський «Народний фронт» забезпечив 80 голосів з 83 (серед тих, хто не голосував, — Вікторія Сюмар); «Самопоміч» — 25 із 32 (зокрема, Єгор Соболєв «утримався»); у Радикальній партії утримався єдиний Юрій Шухевич; у «Батьківщині» проголосували 16 з 19 («утримався» Ігор Луценко).

Своїх забракло

Протягом дня головна увага була прикута до урядовців-іноземців, запрошених на роботу в Кабінет Міністрів. Литовець Айварас Абромавічус очолив Міністерство економічного розвитку і торгівлі, американка Наталія Яресько — Міністерство фінансів, а грузин Олександр Квіташвілі — Міністерство охорони здоров'я. Вранці голова держави надав усім трьом громадянство України. До них застосовано норму закону про скорочену процедуру входження у громадянство, якщо це «становить державний інтерес для України».

На прес-конференції після свого призначення міністри заявили, що вони дотрималися норми законодавства України, яке забороняє подвійне громадянство. Скажімо, у випадку з Литвою та Грузією — прийняття іншого громадянства має наслідком втрату попереднього паспорта. Міністри також розповіли журналістам, що погодилися працювати в уряді на чиновницьку зарплатню, бо заробіток не є визначальним фактором у їхньому виборі. «Я не обговорював винагороду, адже вона, мабуть, дуже маленька, — розповів Айварас Абромавічус. — Сподіваюся, через кілька років реформ і економічного розвитку для майбутніх міністрів та інших, які робитимуть реформи, існуватиме достатня зарплатня. У мене є досвід успішної інвестиційної діяльності — я не потребую тих речей (грошової винагороди. — Ред.)».

Наталія Яресько в урядовій ложі. Позаду, зі здивованим обличчям, — Айварас Абромавичус 

Абромавічус — засновник шведської інвестиційної компанії East Capital, котра є одним з найпотужніших гравців у Східній Європі у своїй галузі. Його компанія володіє часткою в російському «Сбєрбанку», влітку сам Абромавічус виступав на зборах акціонерів цієї установи. Від 2011 року очолює київський офіс компанії, протягом шести років мешкає в Києві; його дружина — українка.

Наталія Яресько народилася в Чикаґо в українській родині. Отримала ступінь маґістра у галузі державної політики в Harvard University Kennedy School of Government. Працює в Україні понад 20 років. Один із засновників інвестиційної компанії Horizon Capital. Перш ніж перебратися до України, працювала у структурах Держдепартаменту США, тож російські мас-медіа тепер вважають її «куратором від Вашинґтона» в українському уряді.

Яресько запевнила, що прийшла в Уряд провадити реформи і не має наміру прислухатися до українських олігархів: «Ніхто з нас не має бажання приймати такі рішення [за вказівкою олігархів]. Команда сформована, щоб виконати поставлені завдання, забезпечити прозорість, зменшити або викоренити з часом корупцію. Тут команда, яка готова боротися з викликами, а не піддаватися».

Перед засіданням ВР на прохання декотрих депутатів священик окропив водою сектор, де сиділи комуністи

Олександр Квіташвілі репрезентує грузинський dreamteam, він керував у Сакартвело міністерством охорони здоров'я, праці та соціальних справ. Квіташвілі залучений до роботи в українському уряді ще з літа: він увійшов у дорадчу групу при Міністерстві охорони здоров'я, коли МОЗ очолював Олег Мусій. Українські журналісти поставили міністру слушне питання: чи не боїться повторити долю Мусія, якого виганяли з уряду на його ж таки, Квіташвілі, очах, і чи не стане жертвою «фармацевтичної мафії»? Пан Олександр відповів, що ця проблема надається до вирішення. Він пропонує відкрити і зробити максимально прозорою систему тендерних закупівель. Частину роботи — скажімо, закупівлю вакцин — планує перекласти на UNICEF. Відставки не боїться: «Ми не прийшли сюди робити кар'єру».

Трійка міністрів увійшла в Уряд за квотою Блоку Петра Порошенка. І зрештою виявилося, що не такі вони вже й «іноземні» іноземці, адже вже довший час працюють в Україні. Президентська команда вважає, що залучення чужоземців допоможе використати їхній поважний досвід для здійснення реформ, а незалежність чиновників від політичних середовищ сприятиме незаанґажованій роботі міністерств. Такий підхід дозволив Блоку Порошенка подати в Уряд одну з найбільш якісних команд (якщо не зважати на дьоготь у вигляді міністерства інформполітики).

Надалі українська влада планує продовжити політику залучення леґіонерів до роботи в Уряді. У вівторок у Верховній Раді зареєстровано законопроект, який пропонує на законодавчому рівні леґітимізувати роботу чужоземців у державних органах влади без виходу з попереднього громадянства. Вони зможуть стати навіть повноцінними міністрами, хоча в законі є низка винятків: скажімо, чужоземців не допускатимуть до керівництва Антимонопольним комітетом, Фондом державного майна, Казначейською службою та ще кількох органів. Залишається запобіжник, що їх можуть звільнити з посади, якщо протягом року чиновники не набудуть українського громадянства. Тож «варяги», котрим припаде до смаку робота в Україні, зможуть далі виконувати свої обов'язки, а інші муситимуть звільнитися, заанґажувавшись до реформ лише на один рік.

Олександр Квіташвілі знайомиться з депутатами

Після ухвалення закону в українському уряді треба чекати появи Еки Згуладзе — колишньої заступника міністра внутрішніх справ уряду Грузії, однієї з авторів гучної поліційної реформи. Напередодні пані Згуладзе відвідала засідання фракції Блоку Порошенка. Сподіваються, що вона стане заступницею Авакова.

Достеменно відомо, що чужоземець має очолити новостворене Антикорупційне бюро. Цю інформацію підтвердив, зокрема, Петро Порошенко.

В Уряді також залишається вакантною посада віце-прем'єр-міністра з питань європейської інтеґрації. Її теж бережуть для чужоземця.

У дискусіях довкола чужоземців був пікантний момент: голова фракції «Опозиційний блок» Юрій Бойко взявся докоряти коаліції за те, що їй забракло своїх кадрів серед «етнічних українців». Російськомовний політик перехопив риторику «Свободи», вирішивши чомусь обмовитися про етнічне походження міністрів. Бойка відразу розкритикували, натякнувши, що декотрі «етнічні українці» втекли до Ростова з награбованим майном. Хоча не зайве нагадати, що в другому уряді Азарова було четверо міністрів, народжених у Росії, тобто практика залучення «варягів» у роботу міністерств не нова. Це жарт, звичайно.

Квотопадіння

У вівторок під час виступу в парламенті Арсеній Яценюк кілька разів акцентував на тому, що новий Кабінет Міністрів — то уряд професіоналів, уряд без політичних квот. Прем'єр-міністр передав куті меду, адже низка міністрів уряду є чистими політичними фіґурами. У кількох випадках партійні квитки затулили компетенцію урядовців. Цей Кабмін частково можна назвати урядом професіоналів, але стовідсотково — урядом квот.

Зокрема, однією з найбільше заполітизованих є квота самого «Народного фронту», до якої належать міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та міністр юстиції Павло Петренко. Аваков з Петренком належать до не численної когорти міністрів, які далі працюватимуть у другому уряді Яценюка. На посаду віце-прем'єр-міністра, а за сумісництвом міністра культури, призначено «фронтовика» В'ячеслава Кириленка. Виходець з Народного Руху добре себе зарекомендував на роботі віце-прем'єр-міністром в уряді Юрія Єханурова, але не має прямого стосунку до культури.

А ви чиєї квоти будете?

«Квотною» постаттю є Ігор Жданов, народний депутат від «Батьківщини», на чолі Міністерства молоді та спорту.

Нічим іншим, як квотою, не є поява Валерія Вощевського в іпостасі віце-прем'єра з питань інфраструктури, транспорту, надр та екології. Він делеґований до Уряду Радикальною партією Олега Ляшка, за списком якої був обраний до Верховної Ради. У Вощевського темна біографія: у 2003–2005 роках був першим заступником міністра економіки Валерія Хорошковського, у 2010-му очолював Укравтодор за прем'єрства Миколи Азарова. Тепер своє звільнення мотивує ледве що не політичними репресіями. «Я був головою Укравтодору, працював там один тиждень. Мене з Адміністрації Президента Януковича попередили: піди з посади, інакше в тюрму посадимо. Я був призначений за квотою Литвина свого часу, і я розраховував, що маємо справу з порядними людьми і не може бути того, що не може бути», — виправдовувався перед депутатами Вощевський.

У сесійній залі «радикал» став фіґурантом скандалу: в його біографії, розданій депутатам, згадувалося, що Вощевський поцупив гроші в держави й перебував під кримінальною справою. Кандидат на посаду віце-прем'єра назвав це «провокацією»; потім з'ясувалося, що апарат видрукував біографію Вощевського, скориставшись статтею з «Вікіпедії».

«Весела» біографія Вощевського

Та навіть без цих курйозів Вощевський виглядав відверто слабкою кандидатурою; свій виступ присвятив переважно рідному Укравтодору та станові автомобільних доріг. Відрекомендувавши віце-прем'єра, Арсеній Яценюк наголосив, що слабких міністрів звільнятимуть. «Хто справився — піде далі, хто не справився — на його місце прийдуть інші», — погроза адресувалася насамперед Вощевському.

«Володя, Володя, що ти робиш?!»

Вівторкове засідання Верховної Ради також засвідчило неспроможність Володимира Гройсмана виконувати спікерські функції. Колишній віце-прем'єр не відчував настроїв сесійної зали, не був здатен запропонувати депутатському корпусу найбільш прийнятного рішення, не міг повести за собою нардепів. Кілька разів засідання перетворювалося на балаган. «Володя, Володя, що ти робиш?!», — почулося якось із сесійної зали. Свої підказки спікеру давали екс-голова ВР Олександр Турчинов, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, ба навіть президент Петро Порошенко.

Найбільш провальним епізодом Гройсмана було голосування за проект постанови про склад Уряду. Голова парламенту намагався бути твердим і рішучим, тож запропонував народним депутатам негайно проголосувати за постанову, припинивши гучні дискусії. На табло висвітлилося кволих 229 «за». Це означало, що в Україні з'явився Уряд, однак з мінімальною кількістю голосів. Народні депутати, котрі вимагали детального розгляду кожної кандидатури, сиділи в залі ошелешені такою раптовою зміною фабули. Урядова ложа завмерла в тривожному очікуванні. Своїм перстом Володимир Гройсман дав «фальстарт» — і за якусь мить інформаційні аґентства вже дали новину-«блискавку» про те, що в Україні з’явився Уряд…

Гройсман трохи «напартачив»

Досвідчені колеґи мусили виправляти ситуацію постфактум. «Давайте приберемо емоції, будемо вважати, що це перше голосування, за основу, — виручив Олександр Турчинов. — І зараз, коли будемо голосувати в цілому, то мусимо показати, що в нас є коаліція, і коаліція готова брати на себе відповідальність». Позицію Турчинова відразу ж підхопив Арсеній Яценюк.

«Ми проголосували постанову за основу — я правильно розумію?» — зітхнув сам Володимир Гройсман. На сайті Верховної Ради голосування теж скоригували: якщо спочатку система ідентифікувала 229 голосів як волевиявлення за склад Уряду, то пізніше виправила, що йшлося про перше читання.

Попри палкі дебати, Володимир Гройсман не поставив на голосування ідею голосування за кожного міністра окремо. Очевидно, що такий підхід розбив би коаліційні домовленості, завершившись крахом Міністерства інформаційної політики та провалом певних кандидатур, насамперед згаданого вище Вощевського. «Квотний принцип» зіграв домінуючу роль, зіпсувавши враження від кількох дуже добрих кандидатур в Уряді. Той самий принцип примусив коаліцію вдаватися до непривабливих кроків, аби отримати на виході позитивне голосування. Тож Кабінет Міністрів від першого дня починає свою роботу з плямами на одежі. Так само і нова Верховна Рада, яка заповідалася амбіцією відродження сильного парламентаризму.

Ложа преси протестує проти появи Міністерства інформаційної політики