Вибори-2015: погода від переселенців

В Україні офіційно стартувала кампанія місцевих виборів, які відбудуться 25 жовтня. Разом з питанням, кого обиратимемо, сьогодні активно дискутують й інше: хто обиратиме.

За офіційною статистикою ООН, нині у країні є майже півтора мільйона внутрішньо переміщених осіб. Містечка і села країни, більшою чи меншою мірою, наповнені переселенцями зі сходу України та з Криму. Як дотриматися справедливості так, щоб і ці люди могли реалізувати своє виборче право, і мешканці малих громад не виявилися ображеними? Подекуди ж бо кількість переселенців-виборців така велика, що здатна суттєво вплинути на результат вибору місцевої влади. Натомість люди по селах не впевнені в тих стандартах, якими щодо політиків (хай навіть малого масштабу) мислять мешканці Донбасу, пише Zбруч.

Зрештою, на патовість ситуації вказують й експерти, адже виваженої законодавчої бази для голосування в сучасних реаліях в Україні досі нема.    

Право на голос

«Переселенці, як і інші мешканці країни, мають мати можливість реалізувати своє виборче право. Через останні події ми не можемо зробити цього у себе вдома, тому хочемо зробити це принаймні у тимчасових домівках. Зараз коаліція громадських організацій лобіює питання ухвалення відповідного закону», — каже співзасновник ініціативи «Крим СОС» Алім Алієв.

Щоб вимушені переселенці мали право проголосувати і тим самим впливати на формування влади у містах, де вони нині мешкають, у Верховній Раді України зареєстрували відразу три законопроекти щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб. Автори першого — депутати партії «Відродження». Авторство другого належить, зокрема, колишнім депутатам фракції «Самопоміч» разом з колеґами з БПП, а також представникам Громадянської мережі ОПОРА, Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України», «Восток SOS» і «Крим SOS». Ну і серед авторів третього — депутати «Опозиційного блоку». При тому всі три законопроекти не надто між собою відрізняються, розбіжності є радше в деталях, а не в принципах.

Ініціативу надання голосу переселенцям активно підтримують і міжнародні спільноти. Буквально вчора (8 вересня) пролунала спільна заява послів ЄС Яна Томбінського та США Джеффрі Пайятта щодо необхідності вреґулювати це питання й засвідчити проєвропейськість українського суспільства.

«Перші дискусії щодо цієї проблеми відбулись ще навесні, і ми готували зміни до однієї з редакцій до закону про місцеві вибори (2831-2), згодом — правки на цю тему між першим та другим читанням законопроекту 2831-3, — розповідає Z керівник виборчих проектів Громадянської мережі ОПОРА та одна з авторів законопроекту №2501а-1 Ольга Айвазовська. — На жаль, тоді наші правки були відкинуті пакетом разом з тисячею п'ятистами інших, які ВРУ навіть не розглядала. Тому ми вирішили продовжувати роботу в цьому напрямку і надалі. Відсутність механізму реалізації активного виборчого права внутрішньо переміщених осіб позбавляє цю суспільну групу впливу на ухвалення рішень місцевими органами влади, поточна діяльність яких, в тому числі, стосується потреб, пов'язаних із внутрішнім переміщенням. Крім того, іґнорування міжнародних стандартів має ознаки порушення конституційного принципу рівності прав і свобод громадян».

Як пояснюють автори законопроекту, в ньому закладено і певні механізми захисту — щоб право на голос вимушено переміщених осіб у жодний спосіб не поставило під сумнів чесність проведення виборів. Процедура продумана так, що ці особи не зможуть проголосувати декілька разів. Законопроектом передбачено, що вони мають за власним бажанням звернутись до відділів ведення Державного реєстру виборців з проханням змінити їм виборчу адресу на громаду, де вони фактично проживають після вимушеного переселення. Крім того, вони не зможуть зробити цього повторно протягом наступного року і зловживати цим правом. «Державний реєстр — електронна база даних, тому якщо вони звернуться з заявою, то автоматично будуть виключені зі списків в громаді, де були зареєстровані раніше, і лише тоді — занесені в нові. Жодних відкріпних талонів чи інших механізмів не може бути застосовано в умовах такої процедури», — пояснює Ольга Айвазовська.

Принцип (не) справедливості?

Водночас, як кажуть експерти, не все так просто, як здається на перший погляд. І поспішне вирішення цього питання підтримують далеко не всі. У Комітеті виборців України запевняють: намагаючись дотриматись прав переселенців, автори законопроектів фактично можуть докластися до дискримінації інших громадян України.

«Усі три законопроекти апелюють до міжнародних документів, які передбачають надання голосу внутрішньо переміщеним особам. Йдеться про захист їхніх політичних і виборчих прав. Але разом з тим маємо з цим і певні проблеми. В Україні право голосу на місцевих виборах мають члени територіальних громад. І тут, власне, проблема: членами якої територіальної громади вважати внутрішньо переміщених осіб? Законопроект №2501а-1 спробував зачепити цю тему. Там йдеться про те, що ВПО можуть вважатись членами територіальної громади, у якій вони зараз проживають. Власне, це визначає адреса, за якою вони стоять на обліку. Але досі у нас діє норма, за якою члена територіальної громади визначають за пропискою. Цей інститут ніби скасований і багато людей вже давно не живе за пропискою, але правило існує і його дотримуються. А запропоновані законопроекти порушують це правило. ВПО нададуть фактично пільгу. А це відповідно порушить рівність прав взагалі. Адже у нас є, наприклад, безхатченки або люди, які не хочуть прописуватись десь з принципу, але можуть мати документи, що доводять їхнє проживання в якомусь місті. І для них винятків не роблять. Юридично це порушує рівність прав і ускладнює ситуацію. Якщо переглядати цю норму, то ґрунтовно», — коментує ситуацію юрист Комітету виборців України Святослав Пікуль.

Вага голосу

Разом з активною кампанією за права переселенців тема виборів насправді загострила й іншу проблему — готовості чи неготовості громад українських міст давати переселенцям право голосу.

«Ганна Гопко заявила, що "ми не боїмося власних громадян". Йшлось про 1,5 млн переселенців, яким потрібно надати право голосу на місцевих виборах. Заздрю їм, бо я боюсь цих громадян. Нехай голосують, але за кандидатів в обласну і міську раду Донецька і Луганська. Це можна організувати на спец. дільницях, голоси яких зарахують туди. Або нехай їх зарахують до результатів на виборах у київську міську раду», — написав у своєму ФБ львівський політик, екс-кандидат в народні депутати Іван Матковський.

Зі слів Святослава Пікуля, насправді для Західної та Центральної України питання суттєвого впливу переселенців на формування місцевої влади навряд чи актуальне. Однак, на його думку, наприклад, для прифронтових міст це може стати справжньою проблемою.

«Ми маємо прифронтові міста, де кількість переселенців мало не дорівнює кількості постійних мешканців. У цих випадках можна ставити під сумнів і фактичну доцільність норми щодо права їхнього голосу на місцевих виборах. Бо фактично матимемо леґальну окупацію територіальної громади внутрішньо переміщеними особами. Тим більше, що частина з них не живе там постійно, а лише має формальну реєстрацію для отримання соцвиплат на території України. Думаю, на решті частин України переселенці не сильно впливатимуть на результати виборів навіть з правом голосу. Це в ґлобальному сенсі. Але в конкретному окрузі можемо мати іншу картину, якщо там є, наприклад, гуртожиток для ВПО. Якщо округи в містечку маленькі, це може бути серйозним фактором для виборів у певному місті», — каже Святослав Пікуль.

За інформацією Z, далеко неоднозначна позиція щодо законопроектів і у самій Верховній Раді. Частина депутатів, зокрема з Блоку Петра Порошенка, не погоджуються підтримати законопроект. Робиться це в основному з політичних мотивів — щоб внутрішньо переміщені особи не надто впливали на результати виборів. Тож прогнозувати результати голосування експерти, з якими спілкувався Z, не беруться, але кажуть, що в будь-якому разі законопроект треба розглядати якнайшвидше.

«Законопроект може бути внесений наступного тижня в порядок денний і лише тоді розглянутись. Нам важливо, щоб рішення було ухвалене завчасно і ВПО змогли скористатись процедурою не пізніш, ніж за 15 днів до дня голосування», — резюмує Ольга Айвазовська.