Як військовий з Городенківщини підіймає настрій українцям у TikTok

Днями з короткою відпусткою з фронту додому повернувся мешканець Тишківців Володимир Лукасевич. Пан Володимир з 2015 року захищав нашу незалежну державу, і з перших днів повномасштабного нападу росії знову став на захист Батьківщини.

Його позитивні відео у Тік Тоці, де його знають як «Дядя Вова» набирають тисячі переглядів та вподобайок, підіймаючи настрій українцям у цей нелегкий час. Незважаючи на лічені дні відпустки військовий завітав до міської ради, зустрівся з міським головою Богданом Кобилянським та дав коротеньке інтерв’ю журналістам інформаційного відділу міськради. 

 Пане Володимире, коли для вас почалася війна?

 Чотирнадцять років я працював у Чехії, та коли у 2014 році окупант своїм чоботом ступив на нашу землю я повернувся в Україну і вже у 2015 році пішов у військкомат, а звідти у зону АТО, де воював рік і місяць. Після повномасштабного наступу кацапів я не замислюючись зібрав сумку й не зважаючи на вмовляння дружини та готову візу на руках, для роботи в Чеській Республіці знову пішов на війну. Дружині сказав, що ми вже багато разом пережили, мусимо пережити і це, потім коли відвоюємо Україну буде все добре. Від тоді несу службу в різних куточках бойових дій.   

Після всього жаху, побаченого Вами на війні, що допомагає зберігати такий позитив, яким Ви заряджаєте всіх навколо?

Не знаю, маю такий дар від природи, певне хтось із предків був таким. Знаю, що прадід мій був веселим чоловіком, але люди стверджують, що я «перейшов» прадіда. То певне по крові передалося, інакше пояснити не можу. Я переконаний, що людина завжди має бути позитивною і не впадати у відчай. Моя тітка була зв’язковою в повстанській армії і завжди мені казала «Володику, мусиш бути на позитиві, бо людина коли рано відкрила очі, то вже має радіти, що жива і здорова»

Поділіться рецептом, що робите у хвилини відчаю, адже вони є в кожного?

Насамперед скажу, що алкоголем настрій не підняти (сміється) його можна підняти коли думаєш про радісне. Наприклад я себе звеселяю думками, що вдома мене чекає кохана дружина, яка за 28 років пройшла зі мною багато різного і досі залишається вірною супутницею у житті. А найбільшою радістю в для мене є мій онук, я напевне своїми дітьми так не тішився, як я зараз тішуся своїм онуком. Тепер я приїхав, його побачив, він біжить до мене, кричить «діду» – за ці неймовірні моменти радості готовий все віддати. Щоразу кажу собі, що я маю заради кого жити і кого захищати.

Чи замислювалися, що перше зробите після нашої перемоги?

Казав дружині, що куплю «вагончик», кладу його в нас на ставку, в нас там є рибальська спілка, я є її учасником, і два тижні буду сидіти на березі і рибалити, а дружина як захоче, то буде до мене приходити (сміється).  

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!