Якби Порошенко був українцем

Прочитав на сторінці глави МВС Арсена Авакова у Фейсбуці про те, як важко, з якими величезними зусиллями йому та його тезці прем’єрові Яценюку вдалося зламати опір бюрократів з Мінооборони й домогтися передання добровольчим батальйонам, які воюють у зоні АТО, важкої бронетехніки. Такої жаданої й давно очікуваної.

Здивувало, звісно, що здійснили таку важливу «операцію», цитую Авакова, «при непротивлении министра обороны». Ще б він опирався, цей Гелетей, якого, судячи з його останніх заяв, більше хвилює загибель на землях України псковських десантників, ніж щоденні жертви з українського боку! Та він мав би з перших годин свого призначення навести лад у МО, яке разом із Генштабом Збройних сил та командуванням АТО, дедалі більше нагадує цитадель державної зради, ніж оборони! А так, лише звільнив, і то за вказівкою Президента, керівників двох інтендантських департаментів.

А ще вразило, яким жорстким, рішучим і вольовим керівником головний міліціонер зобразив у тій публікації свого патрона…  «Хлопе, хлопе! І чим ти хвалишся? На кого розрахована твоя нікчемна базгранина у соцмережі? –  такою була перша реакція моєї свідомості на прочитане. – Та ви, добродії Арсени, мали забезпечити добровольців усім необхідним для війни, а заодно засудити паразитів і шкідників з МО, ще три місяці тому! І кого ти, пане Аваков,  піариш напередодні позачергових виборів до Верховної Ради?..».

Тим часом, що діється в Україні? Враження таке, наче на сході держави за сприяння «сильних світу цього» розігрується чергова трагедія нашого народу, що стартувала ще в лютому. Скажімо, останіми днями тільки й розмов про бійню в Іловайську. За контроль над цим стратегічно важливим містом уже тиждень тривають запеклі бої між сепаратистами, котрим допомагають російські кадрові військові, артилерія й авіація, і суто добровольчими батальйонами, в яких на озброєнні лише автомати й гранатомети. Чому останніх не підтримують ні частини Збройних сил, ні підрозділи Нацгвардії? Чому командування АТО так мляво реагують на виникнення в зоні АТО чергового «котла», в якому намарне, хоч і героїчно, гинуть найбільш боєздатні бійці?

«Ситуація з Іловайськом як у дзеркалі відбиває те, що нині відбувається з усією країною. Грізний зовнішній ворог. Незрозумілі дії керівництва. Невиконані його обіцянки. Героїзм простих людей. Жертви серед патріотів. – написав 26 серпня на сторінках «Української правди» у статті під промовистим заголовком «Ми повернемося і проведемо люстрацію в один тур» боєць батальйону «Азов» Любомир Захвітчук. – Командування ж АТО таке некомпетентне, що не можевирішитинайпростіше завдання. Причомутак боїтся зізнатися в цьому, що готовенескінченновідряджати людей на смерть, лиш би масштаби його некомпетентності не виступилиназовні. І… То ще одне підтвердження, що АТО – це знищення патріотів. Тих, хто посідає активну життєву позицію, й готовий зі зброєю в руках її захищати…».

Виглядає, що Київ і справді віддав на поталу ворогові найкращі добровольчі формування, побоюючись, що після успішного завершення АТО фронтовики проведуть антитерористичну операцію як в Міноборони, й інших міністерствах і відомствах, так і в уряді, парламенті й адміністрації президента? І мабуть, це  зрозумів Семен Семенченко, комбат «Донбасу», який уже тиждень воює в цілковитому ворожому оточенні. Марно вдаючись по допомогу до всіх, з ким міг зв’язатися, він врешті закликав країну готуватися до партизанської війни.

Але в Мінську Президент України Петро Порошенко потис руку агресорові. Чомусь подумав, побачивши це, що якби цей чоловік був українцем, то не було б багатьох і описаних, і неназваних вище незрозумілостей з нинішньої української дійсності.

Якби Порошенко був українцем, то не потис би руку Путіну, а щиро по-козацьки дав би тому в морду. Причому так, що цим, напевно, відразу розв’язав би проблему протистояння України й Росії на користь обох народів.

Якби…

                                                                                                                       Анонс Контракт