Аби дітей не вбивали. Де на Франківщині допоможуть породіллі, якщо вона на межі

Нещодавно стало відомо про одразу два шокуючі випадки, коли мати позбавила життя новонароджене немовля – у Рожнятівському та Косівському районах.

Причини страшного вчинку не можуть виправдати жодну матір, та все ж трагедії можна було уникнути, якби жінки звернулись по допомогу. Та від кого чекати підтримки і куди звертатися, коли породілля на межі, пише Репортер

Дитина хворіла…

Як розповідає начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС в Івано-Франківській області Алла Бойчук, в обох випадках жінки просто не знали, що можна просити допомоги.

«Жінки йдуть на злочин через незнання і зазвичай у містах такі випадки – рідкість. Час від часу це трапляється в районах, – говорить Алла Бойчук. – На Косівщині дитина хворіла, плакала, мати її придушила. Якби молодій матері вчасно допомогли, можливо б трагедії не сталося. А в Рожнятівському районі жінка одразу знала, що дитину залишати не буде, але в пологовий піти не додумалася – народила вдома. Ще був випадок у Тисменицькому районі – жінка не розуміла, що почалися пологи, та придушила немовля випадково».

Тож, перш за все, просять народжувати не вдома, а в лікарні, де мама, як не дико це звучить, принаймні може відмовитись від дитини. Відповідальності не буде, окрім хіба докорів сумління. З пологового немовля на два місяці переводять до дитячої лікарні, а звідти – до Надвірнянського будинку дитини. Якщо мати за шість місяців не передумає, її остаточно позбавлять батьківських прав.

А от за вбивство, навіть у стані шоку, доведеться відповідати – від 10 до 15 років позбавлення волі. Бойчук стверджує, що усі служби готові йти назустріч породіллі. Головне – звертатися про допомогу.

Допоможуть соцслужби

«Якщо жінка народжує в обласному перинатальному центрі (ОПЦ) чи будь-якому районному пологовому будинку, їй там роз’яснюють, від кого чекати допомоги, – додає Бойчук. – Коли медики бачать, що жінка у кризовій ситуації, то звертаються до нас, підключають соцслужби – міста чи області».

Також звертаються до соціальних служб і коли породілля хоче відмовитися від дитини. Надія Герасимів, начальник відділу організаційно-правової та кадрової роботи Івано-Франківського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, розповідає, що тоді вони працюють і з жінкою, і з її сім’єю. У більшості випадків породіллю вдається переконати, і вона забирає дитину додому.

«Буває, що відмовляються і забезпечені матері, які бояться осуду чи не можуть доглядати хвору дитину, – говорить Герасимів. – Коли жінка вагітна, то вона може боятися зайвих розмов, якщо дитина непланована чи без батька. Та як немовля народилося, то ставлення до нього – зовсім інакше. Минає місяць-другий, приходить усвідомлення, що пересуди не мають значення, головне – що дитина здорова».

Соцслужби допоможуть, якщо є скрутні обставини, з’ясують умови, куди дитину виписують, працюють з родичами, щоб жінку прийняли в сім’ю. Матеріально тут не виручать – для цього є соцзабес. А в міському центрі ще й підкажуть, в які благодійні фонди звернутися, як оформити папери на допомогу, пільги чи навіть свідоцтво про народження.

«Ми не залишаємо жінку на­одинці з маленькою дитиною і проб­лемами, – додає Лілія Кухар, фахівець соціальної роботи міського центру соціальних служб. – У нас є угода з пологовим будинком і нас інформують про жінок, які опинилися в складних життєвих обставинах. Таких повідомлень небагато, але допомагаємо всім».

Милосердя вистачить на всіх

З державних установ, які тимчасово можуть прийняти маму з новонародженою дитиною, є лише центр психологічної допомоги у Верховині, але там жінка може залишатися до трьох місяців.

Решта – це робота благодійників. Так, «Карітас» допомагає сім’ям, які перебувають у них на обліку – ведуть жінку всю вагітність і допомагають після того. Левову частку беруть на себе сестри милосердя Містечка святого Миколая. Там жінка з дитиною може залишатися стільки, скільки потрібно.

«Якщо жінка думає про відмову, ми пропонуємо різні варіанти, на які вона може погодитись. Найбільша проблема з неодруженими дівчатками 14-16 років, коли вони наважуються виносити і народити дитину. Бо після пологів вони просто не знають, куди подітись», – говорить Лілія Кіндяк, завідувачка відділенням новонароджених № 2 ОПЦ.

І додає, що сестри ніколи не відмовляють. Якщо йти немає куди, можна написати заяву настоятельці містечка і її приймуть разом з малям. Поки мама дбає про дитину, сестри шукають підхід до родини. Кіндяк каже, часто сестри знаходять вдалий момент і потрібні слова – жінок забирають додому.

Якщо нема куди йти, у Містечку святого Миколая маму приймуть разом з малям 

«У нас була студентка з розлученої сім’ї, жила з бабусею, бо мама поїхала в Італію, щоб оплатити навчання, – згадує завідувачка. – Батько дитини її не підтримав. Вона не хотіла відмовлятися від маляти, але що робити далі – не знала. У вересні приїхала до Франківська на навчання і народила. Бабуся нічого не знала – дівчина їздила щовихідних допомагати їй. Жила в сестер, вдень ходила на пари, а вночі бавила маля. Її група цілий рік не знала про дитину, поки та не показала фото. Нині вона закінчила університет, зустріла чоловіка, – в неї життя склалося добре».

Таких історій у Лілії Кіндяк багато. Каже у неї особливе відділення – туди йдуть народжувати необстежені жінки або ті, які мають туберкульоз, сифіліс, СНІД. А такі хвороби є супутніми до низького соціального статусу: «В мене за ці роки роботи вже й око наметане. Якщо сумніваємося в жінці, телефонуємо, перевіряємо».

Медсестри дивляться, як мама доглядає за дитиною, чи бере на руки, і якщо є проблема – спілкуються з жінкою, кличуть психолога, затримують на довше, щоб розібратися – звідки жінка, що за проблема, підключають поліцію.

Лілія Кіндяк розповідає про породіллю, яка вийшла з тюрми. Від першої дитини, якою опікувалася бабуся, вона тікала. Жила з чоловіком, який теж свого часу сидів. Тож його родичі не дуже зраділи її вагітності. Тоді Кіндяк розшукала її маму. Та сказала, що прийме дитину, якщо жінка не тікатиме: «І на диво вона доглядає за дитиною. Я районного педіатра часом бачу, то каже, що все у них добре».

Ще один випадок – студентка коледжу з багатодітної родини.

«Вона нам розповіла, що її зґвалтували. Коли прийшла до нас, то хотіла відмовитись від дитини, – розповідає Лілія Кіндяк. – Тоді ми почали шукати маму дівчини, яка навіть нічого не знала. Та сказала, що раз виростила стільки своїх дітей, то й цю не покине. Поки дівчина закінчила навчання, малям опікувалися сестри, там її і охрестили. А згодом в неї теж усе склалося– одружилася, народила двійню і знову ж таки охрестила в сестер. Хотіла показати, що тепер вже має сім’ю».

«Буває, що жінка народжує та одразу тікає, щоб не доглядати за дитиною. Але краще вже хай залишить нам, ніж викине, – продовжує Лілія Кіндяк. – І про «Вікно життя» потрібно постійно говорити, особливо там, де скупчення студентів – виші, коледжі технікуми».

Одне таке вікно відкрили в Містечку милосердя на вулиці Вербовій, 8, ще одне давно є в центрі – в дитячій лікарні на Чорновола, 44. Там мама анонімно може залишити новонародженого. У чергового лікаря автоматично спрацьовує сигнал і дитину забирають.

Якщо жінка хоче залишити дитину собі і їй потрібна підтримка, вона може звертатися в міський центр соціальних служб за номерами 77-20-28, 0667749894, 0686357539. Залежно від вулиці, на якій вона проживає, її відвідає дільничний фахівець центру, визначить, якої допомоги потребує молода мама.

Відділення центру соцслужб є в кожному районі Прикарпаття. Гарячої лінії немає, номери радять шукати в інтернеті.

Якщо сім’я у складних життєвих обставинах – її беруть під соціальний супровід. Але соцслужби не можуть встежити за всіма, тому просять сусідів чи родичів повідомляти. Якщо є ­підозра, що жінка не справляється, – інколи мамі потрібно порадити, куди звернутися. Бо ж вона може й не знати, що має право на допомогу.