Ангел, Пастушки, Ірод та Чорт: чому прикарпатці їх так чекають на Різдво?

На Різдво у селах на Прикарпатті не прийнято зачиняти двері чи браму. Чекають колядників, засівальників, щедрувальників і, звичайно, вуличний вертеп. Особливо пантрують діти. Виглядають із вікон, прислухаючись, де чутно їхній дзвінок. А побачивши, втікають і ховаються. Особливо бояться волохатого Чорта та Смерті з косою…

«Живий вертеп» – гурт перебраних підлітків чи дорослих, які ходять від хати до хати протягом різдвяних свят і сповіщають благу новину про народження Спасителя. Зі старослов’янської слово «вертеп» означає печера, де народився Христос. Так в Україні спочатку називали портативний театр ляльок, у якому, починаючи із кінця XVІ ст., розігрувалися вистави євангельського змісту. Тепер вертепом називають і гурт колядників, і перебраних артистів – професійних чи аматорських.

То ж у чому полягає місія вуличного вертепу? Чому цих переодягнених юнаків так чекають на Різдво у кожній домівці? Та як це пройти шлях від Ангела до Чорта – дізнавався «Західний кур’єр».

Прийшов у вертеп Ангелом, завершив – Чортом

Ні тріскучі морози, ні хурделиці, ні відлига, ба навіть загрозливий коронавірус не лякають колядників та «живий вертеп» на Прикарпатті. Різдвяну мінівиставу, яку кілька школярів та юнаків мають зіграти у кожному домі, готують заздалегідь.

«Вже майже 30 років минуло, як я сам ходив із вертепом. Нещодавно вже два мої сини брали участь у ньому. Ці емоції від репетицій, коляди, веселощів, бешкетування ніколи не забути. Ми ще й досі з товаришами пригадуємо кумедні історії», – розповідає 45-річний прикарпатець Микола Дребот.

У театральній виставі зазвичай беруть участь 10-12 хлопців: Ангел, Пастушки, Три Царі, Жид, його дружина Сура, Чорт, Смерть та цар Ірод. Наймолодшим учасникам 12-13 років, а найстаршим – 18-20. Іде вертеп колядувати після служби Божої в церкві. Нечемні Чорт і Жиди тим часом бешкетують.

«Зараз набагато легше організувати вертеп. Раніше ми самі шили вбрання. Кожен тягнув із дому, що міг, і разом готували форму. Спідницю для Сури шили з червоного прапора. А яким дефіцитом була кольорова фольга, якою обклеювали зірку та мечі…», – пригадує пан Микола.

За місяць до Різдва хлопці збиралися у когось вдома «на пробу» – так називають репетиції. Віршовані тексти сюжетів вертепного дійства передаються з покоління у покоління. Старші вчать молодших. Наймолодші грають Пастухів, Ангела, через рік вони можуть стати Воїном чи Козаком. А Чорта, Жида чи Смерть грають лише найстарші хлопці. Адже ці ролі найцікавіші. Їм дозволено чіплятися до будь-кого, машини на дорогах зупиняти, в сніг дівчат кидати і гроші у малих колядників виманювати…

«Раніше, якщо тебе взяли «у коло» (так називають вертеп самі його учасники), то було великою честю та гордістю для юнака. Я прийшов у вертеп Ангелом, потім був Пастушком, Іродом, і ще два роки Чортом», – додає чоловік.

Особливо задивляються за «скакунами» дівчата, щоб впізнати, хто саме яку роль грає. Завчасу зізнаватись, хто і ким буде, не можна. Найстрашнішим серед ватаги є волохатий Чорт, роль якого переважно і віддають найкремезнішому юнакові, який носить чорний кожух із дзвонами, роги та хвіст. Смерть – висока, худорлява і мовчазна персона вистави. Жид або Циган – це хитрий і непосидючий персонаж, який намагається виманити в людей щось корисне чи смачненьке. Його дружина Сура – теж лукава та підступна.

Найпершим у хату заходить Ангел із зіркою та дзвінком і сповіщає господарям новину про народження Ісуса Христа. Сюжети різдвяних вертепів більш-менш однакові: цар Ірод дізнається від трьох Царів або Пастушків, що народився Христос, претендент на його престол. Щоб позбутися суперника, він кличе Воїна і наказує йому вбити всіх вифлеємських дітей віком до двох років. Проте Смерть забирає життя Ірода, а Чорт його душу у пекло. Закінчується вистава позитивно – Пастушки благословляють господарів дому та засівають. Разом із родиною виконують коляду, роблять спільні фото на пам’ять, Чорти підкидають діток вгору, а господиню несуть у сніг. У господі гамірно, лунають жарти та сміх, відчувається справжній дух Різдва. Ґазди пригощають учасників вертепу та дають гроші, які згодом вони передадуть на церкву чи інші потреби громади.

Побратими Ірода – Путін та Янукович

Завідувачка відділу фольклору та етнографії Обласного навчально-методичного центру культури та туризму Прикарпаття Стефанія Капустинська зазначає, що вертеп – це молитовне прославляння Бога через театральне дійство. І продовжує:

«Через таку театрально-комедійну постановку разом із колядками та щедрівками ми з дитинства пізнаємо релігію, формуємо свої християнські цінності. Відрадно, що традиція «живих вертепів» збереглась у наших селах до сьогодні. Особливо тішить, коли бачиш молодь, яка бере участь у різдвяних інсценівках».

Етнографиня зазначає, що на Прикарпатті є багато колоритних та самобутніх вертепів, які стали вже справжніми візитівками своїх населених пунктів. Кілька десятків років в області проводять різноманітні конкурси та фестивалі новорічно-різдвяного циклу, в яких своє мистецтво презентують колядники та вертепи Прикарпаття.

Ось вертеп із села Кропивник, що на Калущині, навіть їздив до Києва на творчий звіт, де репрезентували вертепне дійство свого бойківського краю. Також дуже колоритну виставу грає театралізований колектив церковного вертепу у селі Боднарів. Дуже гарний колектив звіздарів створений у селі Мишин Нижньовербізької ТГ (Коломийщина). Цікавий також суто чоловічий вертеп є у селі Гериня (Долинщина). У селі Блюдники Галицької ТГ вже десятиліттями діє дуже цікавий співа[1]ний вертеп, сюжет якого побудований на суто біблійній основі. Також співані вертепи є у селах Більшівці та Жалибори Більшівцівської ТГ.

Цікавий вертеп у селі Пуків (Рогатинщина), у якому співають чоловіки з церковного хору. «Свого часу цей колектив їздив колядувати навіть до Президента України в Київ. Це надзвичайно колоритний колектив, дуже артистичний, вони також мають чудові костюми», – додає пані Стефанія.

Знаний вже для франківців також вертеп у селі Павлівка Ямницької ТГ, який репрезентував вертепне дійство на фестивалях у Харкові, а також часто бере участь у розколяді на Вічевому майдані. У сюжеті їхньої вистави поєдналась релігія з історією України. У них є навіть персонаж Путлер… Їхні вистави завжди радісно сприймають глядачі.

«Традиційна культура та фольклор живуть і збагачуються саме у наших селах. Тому дуже важливо у цьому невпинному світі глобалізації не розгубити своїх традицій, своїх звичаїв та духовності. Потрібно підтримувати традицію нести звістку про народження Месії колядками, щедрівками та вертепом», – зазначає Стефанія Капустинська.

У різні часи персонажами вертепу ставали: Січові Стрільці, Українка і Українець, Воїн УПА, Запорожець, Ворожка, Теща, навіть окремі політичні діячі. Наприклад, сьогодні побратимами Ірода виступають Янукович та Путін, а Сурі роблять зачіску з коси, як у відомої української політикині.

Стефанія Капустинська зазначає, що за останні два роки пандемії, коли культурі та фольклору «закривали рота», люди стали спраглі культурно-просвітницьких подій. І саме вертеп – чи це театралізований, чи просто аматорський – несе справжній дух Різдва. Тож бажаємо всім щасливого і радісного Різдва Христового! Хай Пастушки з Ангелом принесуть радісну вістку у ваш дім, а вифлеємська зірка наповнить ваші серця щастям та спокоєм!

Мар’яна РИНДИЧ

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!