Б’є, бо не любить. Де на Прикарпатті жінки можуть сховатися від домашнього тирана

Про жорстоке поводження чоловіків у сім’ї жінки говорити бояться. І йдеться не лише про фізичне, а й про психологічне насильство. Згідно з законом, на кожні 10 тисяч населення в Україні має бути мінімум одне місце, де може переночувати людина, яка боїться йти додому.

У Франківську днями теж відкрився такий антикризовий центр, пише “Репортер“.

Приймають усіх

Притулок для жінок і дітей, які постраждали від домашнього насильства, відкрив активіст Андрій Марков, голова громадської організації «Культурно-освітнє товариство інвалідів «Українська Молодіжна Група». Тут поки що є одна кімната з двома ліжками, приміщення, де можуть гратися діти, туалет і душ, в яких завершують ремонт.

«Плануємо відкрити ще одну кімнату на чотири місця – там будуть два двоярусні ліжка, – розповідає Андрій. – Хочемо максимально наблизити притулок до умов, описаних в законі. Щоб тут був психолог, прибиральник, питна вода, безкоштовні печиво й чай».

Поки що психолог приходить із центру психологічної допомоги дітям «Серденько», на волонтерських засадах. Але згодом Марков планує співпрацювати зі соцслужбами, щоб психолог приходив постійно та отримував за це гроші від міста.

«Ми вже звернулися до міської влади, – говорить Андрій. – Просимо надати психологів зі служб соцзахисту чи сім’ї та молоді, зробити чергування й направляти їх сюди з постраждалими. Наприклад, вночі до поліції надходить виклик, вони забирають чергового психолога, а він уже з ключем від притулку. Людину поселяють, психолог їй допомагає. Зранку приходить наш юрист-волонтер, складає позовну заяву – в поліцію, суд, на аліменти чи відселення».

Поки що вдень тут завжди хтось є – в організації постійно працюють шість людей, а от пізно ввечері чи у вихідний уже важче. Якщо хтось може, то приходить і відкриває притулок, а як ні, то намагаються поселити людину кудись, де приймуть.

А приймають усіх, навіть без документів і з інших областей.

«За законом, у такий притулок треба прийти з документами, заявою від поліції. У нас не так: коли бачимо, що треба допомоги, – приймаємо, – каже Андрій Марков. – От, позавчора весь день у нас була жінка з дитиною, поки соцзахист оформляв усі папери. Майже щодня телефонують: ми з чоловіком посварилися, чи могли б ви допомогти?».

Адресу центру не оголошують заради безпеки жінок. Хоч, за словами Андрія Маркова, у малому місті це не залишиться таємницею надовго, тому з часом планують зробити кнопку швидкого виклику поліції.

Поки що центр живе за гроші благодійників і волонтерів. Андрій Марков сподівається, що міська влада візьме на себе хоча б компенсацію комунальних послуг – приблизно 15 тис грн на рік.

У міськвиконкомі ідею Маркова підтримують, але допомагати не спішать. Хоч є постанова Кабміну про створення подіб­них притулків і відкривати їх має місцева влада. Та, за словами Назарія Куземки, заступника директора департаменту молодіжної політики і спорту, тут має бути ще не одне обговорення, і поки що міська влада не планує його створювати.

Крім антикризового центру, в Івано-Франківській області є лише один заклад, що приймає людей, які постраждали від насильства в сім’ї – Центр соціально-психологічної допомоги у Верховині. Туди також звертаються і постраждалі від торгівлі людьми. Буває, допомагають у цент­рі матері та дитини у «Містечку милосердя святого Миколая». Крім того, соціальні служби мають по області кілька кімнат при різних закладах, куди можна тимчасово поселити жінку, яка переховується від свого чоловіка.

Щоб отримати притулок, треба звертатися у відділи сім’ї в соціальних департаментах міста та області, до заступників голів РДА чи сільських голів.

Допоможе Поліна

Зараз за домашнє насильство передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність. Адміністративна тягне за собою штраф від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів громадян (170-340 грн), громадські роботи від 30 до 40 годин або адмінарешт до семи діб. Якщо протягом року кривдник знову взявся за своє, то покарання подвоюється.

Кримінальна відповідальність – штраф від 150 до 200 неоподатковуваних мінімумів (2550-3400 грн) або обмеження волі чи арешт до шести місяців, або позбавлення волі до двох років.

З початку цього року до адмінвідповідальності за домашнє насильство вже притягнули 1167 прикарпатців. Також зареєстрували 22 кримінальні правопорушення, з яких 10 передали до суду. 969 кривдників поставили на облік.

У деяких областях України працює проєкт Національної поліції «Поліна». Скоро планують його запустити і на Прикарпатті.

«Це мобільна група із двох поліцейських, які реагуватимуть на всі факти, пов’язані саме з домашнім насильством, – каже Анд­рій Веляник, заступник начальника управління превентивної діяльності ГУНП в Івано-Франківській області. – Ми попередньо вже обрали кандидатів у цю мобільну групу, вони пройшли навчання у Дніпрі та Львові, отримали сертифікат. Також плануємо співпрацювати з соціальними органами і залучати психологів».

Тиха вода греблю рве

Домашнє насильство поділяють на фізичне, психологічне, сексуальне і економічне (примушування до праці чи заборона працювати, позбавлення житла, їжі, одягу). Психолог центру «Серденько» Ірина Коржик каже, останнім часом жінки рідше замовчують такі випадки, і це вже позитив.

«Найперший етап насильства – психологічний, а далі вже переходить у фізичне чи сексуальне, – говорить Ірина. – Наслідки: замкнутість, занурення у себе, порушення психіки жінки й дитини. З часом вони можуть страждати від психологічних криз».

Якщо чоловік піднімає руку на жінку або експлуатує її, психолог радить їй завжди мати довірену особу, яка була б в курсі ситуації, а також наперед продумати план дій.

«Ми рекомендуємо зберігати таємницю спілкування з адвокатом чи центром допомоги, щоб чоловік не знав, що його дружина має підтримку і де її шукати у разі чого. Якщо є випадки побиття, сфотографувати їх. І подавати документи у відповідні органи, – каже Ірина Коржик. – Потім треба зібратися з силами і думати про майбутнє. Жінка має знати, що вона не сама, що їй допоможуть».

У центрі є послуга термінової допомоги: психологи виїжджають на дзвінок. Якщо треба, їдуть разом з поліцейськими, які забирають чоловіка у відділок. Потім жінці надають притулок, щоб урятувати від гніву кривдника.

За словами Ірини Коржик, якщо чоловік чи хлопець дозволив собі насильство одного разу, скоріш за все, він це повторить.

«Деяким чоловікам подобається, коли в їхніх руках сила і влада. З моєї практики, лише 20 % чоловіків не повторюють факт насильства, – каже психолог. – Часто чоловік, який піднімає руку на дружину, спокійний та врівноважений у повсякденні. Тому розкусити його важко».

Ірина Коржик радить звернути увагу на те, як чоловік поводиться при інших жінках, а також, коли нетверезий. Тоді можуть проявитися його приховані сторони.