Чужа партитура?
Не знаю як кому, а мені вже остогидла ця кадрова свистопляска, ці ритуальні танці так званих представників громадськості навколо нових кадрових призначень. Навіть в Івано-Франківську.
Спочатку «громадськості» не подобався новий очільник обласного МВС, тепер новий керівник СБУ.
При цьому, жодна зі сторін не готова до компромісу, а з впертістю асфальтового катка продавлює свої кандидатури. Що цікаво – «громадськість» теж має своїх людей на ці посади.
Хоча переважна частина мешканців міста не знає кандидатів на посади ні з одного, ні з іншого боку. І хто цих мешканців переконає, що кандидат від «громадськості» чимось кращий від кандидата від влади?
І в той час, коли Україна знаходиться фактично в стані війни з Московією, а на сході держави сепаратисти закликають до розколу країни, «громадськість» влаштовує на місцях свої локальні війни за посади.
Так – потрібна люстрація, але я б особисто відклав цей процес на час після президентських виборів. А зараз би всіх керівників (чи то СБУ, чи то МВС) призначав на посади з означенням – тимчасово виконуючих обов’язки. Оскільки у нас уряд тимчасовий.
І на цьому (тимчасово) можна і заспокоїтись, тому що новий президент все одно буде проводити нову кадрову політику, когось звільняти, когось призначати. Бо ламати зараз списи в битві за посади цілком марне заняття, тому що по факту всі кого зараз призначають (навіть голови держадміністрацій) – люди тимчасові. Через кілька місяців їх в будь-якому випадку будуть міняти. Якщо не всіх, то значну частину. Залежно від того, хто стане президентом.
А зараз всі ці нагадування про шини й таке інше, лише розхитують нестійкий човен української держави, лише дестабілізують обстановку. А всі ці закидони, що реальних змін в країні та у Івано-Франківську зокрема так і не відбувається – це лише ниття, бо за такий короткий термін навряд чи можна відчути реальні зміни на краще. Більше того, певний час буде здаватися, що все стало ще гірше. І якщо новій владі заважати, то так воно й буде.
Бо треба вже давно перестати ходити в камуфляжі вулицями міста й зображати з себе військо. Хочете бути військом – у військомат.
Воно звичайно хочеться, відмовившись вступати в Національну гвардію, бо під мєнтами, мовляв, ходити западло, й далі грати в революцію. Але тут виникає питання – а за чиєю партитурою грають революційні оркестри.
