Дівчина з Прикарпаття знялась у голівудському фільмі
А ви коли-небудь хотіли зніматися у кіно?.. Гадаю, більшість із нас відповість на це запитання з посмішкою, адже десь у голові прокрадаються світлі спогади з дитинства, котрі нагадують про добру мрію стати героєм улюбленого фільму.
Втім, зазвичай вона так і залишилася жити у тих юних роках, а натомість ми беремось реалізувати інші, дещо «приземленіші» до реалій. Ще недавно рогатинка Катрін КАШУРТ теж таїла схожу у своїй коробці мрій, але от одного дня…
Минулого року у Голлівуді відзняли новий фільм «Losing my Religion» («Втрачаю свою віру»), який планують запустити у прокат в серпні 2016-го. Стрічка базується на реальних подіях та розповідає про життя підлітка, який шукає себе у цьому світі. Режисером та продюсером фільму - випускник Нью-Йоркської Академії Кіномистецтва Джекюс Абрахам (JQ), а одну із ролей у ньому зіграла наша землячка Катрін Кашурт. Отож, на сторінках «Голосу Опілля» вирішили поспілкуватись із нею про закордонну кіноматографію та особливий подарунок долі – дебют у кіно.
Катерино, минулого року спілкувалася з Вами, готуючи матеріал до рубрики «Модна Рогатинщина». Пригадую, в той час мали чимало планів, які хотіли реалізувати тут, на Україні, зокрема і вихід авторської книги… Чому раптом вирішили поїхати за кордон?
- Насправді, мій переїзд в іншу країну був прогнозований. Все банально просто і поясню чому. На жаль, так повелося в Україні, що люди, які важко працюють, заробляють копійки, а молодь, закінчивши ВНЗ – залишається «на узбіччі», адже тієї зарплати, що пропонує наша держава, ледве стає звести кінці з кінцями. Професії, котрі, до прикладу, в США дозволяють мати річний оклад від 100 тисяч $, в Україні доволі серйозно знецінені – це лікарі, вчителі, психологи та інші. Розпочинати власну справу – надто ризиковано, і ціни «кусаються», а подекуди такі ж, як у США.
Тому в один момент перестала бачити перспективи свого подальшого розвитку у рідній країні. Щодо моїх планів, то вони не змінилися. Я – перфекціоніст, тому видання книги відклала на декілька років.
Чому обрали саме Лос-Анджелес?
-Ще у дитинстві мріяла, щоб літо не закінчувалося, у Лос-Анджелесі це стало реальністю. Також в середині мене живе творча, вільна душа. Наразі саме це місто відповідає критеріям мого розуміння про якісне та повноцінне життя, оскільки тут безліч перспектив для молодих, амбітних людей.
Наскільки мені відомо, в Івано-Франківську Ви працювали стилістом та не раз фотографувалися у креативних зйомках як модель, чи до цього мали якусь практику щодо зйомок у кіно?
-Ні, це мій першій акторський досвід.
Звідки дізналися про стрічку та як вдалось потрапити на проби?
-Розповім цікаву історію. Пригадую, сиділа у кав’ярні, коли до мене підійшов незнайомий молодий чоловік. Він представився режисером-продюсером. Спочатку розмова не дуже в’язалась, бо до всього, що він говорив, ставилась досить скептично. У Лос-Анджелесі багато талановитих людей, але й не менше шарлатанів... Проте, згодом він таки зацікавив мене. Як виявилося, у той час готував до зйомок один із власних фільмів, отож підшукував акторів. У мені він побачив ідеальну відповідність його персонажу, а саме лідера групи підтримки. JQ не стримувало навіть те, що я насправді далека від кінематографа.
Які емоції переповнювали Вас, коли почули звістку про затвердження на роль?
- Як ви розумієте, затвердження відбулося дуже швидко та не очікувано. Переповнював мікс емоцій, втім була абсолютно відкрита до нового та цікавого досвіду. Через декілька днів режисер особисто відправив електронною поштою контракт (аплікацію щодо умов співпраці) та сценарій з детальним описом персонажів і фільму. Так розпочала знайомство із своїм персонажем.
Розкажіть детальніше про кінострічку.
- Головний її герой - підліток-бунтар, ніжна і вразлива людина, котра знаходить сенс свого буття у створенні шкільної команди із боротьби. Це суперечить канонам його сімейної релігії, та юнак долає безліч перешкод на шляху до успіху. Його сім’я доволі бідна, а у школі всі цькують, мовляв, він дивакуватий. Також герой, виріс без батька, тому у нього не має якісної моделі чоловіка. Створивши команду із боротьби, він намагається стати справжнім чоловіком та знайти свою сутність.
Катрін Кашурт з головним героєм фільму.
Чим зацікавила Ваша роль?
-Вона була другорядною – зіграла лідера групи підтримки та шкільну подругу сестри головного героя. (До речі, роль сестри зіграла відома у Лос Анджелесі співачка та акторка-початківець Кейсі Мелоун). По перше, було приємно вживатися у роль дівчини, яка згідно із сценарієм молодша за мене майже на 10 років. Для мене, як дівчині, це хороший комплімент. Також цікаво повернутися назад у школу, та ще й американську. Довелось освоювати деякі танцювальні рухи. Загалом, весь процес зйомок був незабутнім та поглинув мене з головою.
Для багатьох людей здається, що кіно – це легко, втім насправді за кожним вдалим кадром масштабна робота. Чи важко було встигнути за таким жвавим ритмом?
-Безперечно, це надзвичайно важка робота – створити якісний фільм. Мені пощастило, адже на знімальному майданчику оточували дійсно професіонали та позитивні люди, які відносились до мене із розумінням того, що я не професійна акторка. Деякі кадри доводилося знімати десятки разів. Проте, моя роль була не надто значною, весь акцент робили на головних героях.
Як працювалось із фахівцями закордонної кінематографії?
-Це прекрасні люди, знавці своєї справи, без них точно б не справилася.
Під час зйомок.
Чи легко адаптуватись до їхніх сленгів, окремих випадків вимови, проблем щодо цього не виникало?
-Зйомки проходили виключно англійською. Дуже важко зрозуміти вимову, скорочення слів та сленг, особливо, темношкірих людей. Головний герой був темношкірим і саме з ним важкувато давалось спілкуватися за кадром. Насправді, навіть якщо у вас дуже високий рівень знання англійської мови, на мою думку, має пройти тривалий час перед тим, як почнете на 100% відчувати себе зручно у американському суспільстві.
Чи просто вжитися у роль та перевтілитись у іншу людину, створену сценаристом? Що було найважчим?
-Моя роль не надто складна. Завдяки хорошій уяві швидко повірила в те, що я - лідер групи підтримки. Крім того, прислухалася до всіх рекомендацій: куди дивитися, як рухатися, які емоції виражати обличчям та ін. Найважчою, мабуть, була сцена, під час якої згідно сценарію, на головного героя напав одноліток. Я знаходилась на задньому плані, спілкуючись з його сестрою. Важко було саме у психологічному аспекті, сутичка виглядала дуже правдоподібною.
Людина, яка прагне розвиватися, завжди старається взяти певну користь з усього, а що нового почерпнули для себе із зйомок ви?
-Це незабутній життєвий досвід. Саме завдяки щасливому випадку почала задумуватися про акторські курси. Зйомки стали поштовхом розвивати акторський талант, який до цього моменту міцно спав у мені. Також познайомилася з надзвичайно креативними молодими людьми, з якими й на далі спілкуємося. А ще, прийшло розуміння: все, що ми бачимо на екранах – це колосальна робота десятків, а інколи й сотень людей.
Говорячи про високе, меркантильне питання гонорарів відходить на задній план, втім все-таки цікавить чи високі вони у акторів-початківців?
- Насправді, говорити про рівень доходів чи гонорарів в Америці не прийнято. Скажу лише, що саме у Лос-Анджелесі дуже поширене поняття «зйомки у масовці». Реєструєтеся на спеціальних сайтах і вас повідомляють де й коли зніматимуть шоу, дрескод. Ваше завдання – сидіти у залі, аплодувати. В кінці таких зйомок – оплата готівкою, 10 дол. / год.
Чи маєте намір й надалі зніматися у кіно? Можливо, з’явилися пропозиції від ін. режисерів?
-Так, хочу й надалі розвиватися у цьому напрямку. Поки нових пропозицій не отримувала. Цей щасливий випадок був апетитним кусочком торта, а попереду на мене чекає справжня реальність кіноіндустрії, де я – всього лиш крапля у морі талановитих людей.
Щоб стати актрисою головне освіта чи щось інше? ..
-Безумовно, для головних ролей необхідна освіта. Проте, й талант не менш важливий. На мою думку, 50% на 50%. Це той випадок, коли одне вдало доповнює інше.
Поділіться рецептом своїх перших успіхів. Що порадите рогатинській молоді, котра прагне про майбутнє у кінематографії?
-Мій рецепт дуже простий: якщо ви хочете бути кимось справді особливим, залишайтесь собою! Світ вже бачив Леонардо Ді Капріо, Анджеліну Джолі та Бреда Піта, а ось саме ви можете вразити усіх власною неповторністю. До речі, недавно на вулиці зіткнулася з відомим актором Денні де Віто. Ця людина викликала у мене шквал емоцій та захоплення. Незважаючи на дуже низький зріст, не надто привабливу зовнішність, чудернацьке виляння ногами, він зумів підкорити тисячі людських сердець, приборкати великий екран та ввійти в історію кінематографу. Ось гідний приклад того, що, незважаючи ні на що, ти повинен грати в житті лише свою роль. Бажаю землякам невичерпний океан натхнення та любові, перш за все, до себе. Не бійтеся мріяти, адже всі наші найзаповітніші мрії мають здатність ставати реальністю, якщо ви насправді повірите в них.
P.S. А якщо ваша мрія –велике кіно, тоді вперед у Голлівуд, кращого місця для реалізації цих планів не знайдете. З любов’ю, з міста Ангелів - Катрін Кашурт.
Ольга ВЕРБ'ЯНА для "Голосу Опілля".
Фото з архіву Катрін КАШУРТ.