Хто заробляє на бруківці в Івано-Франківську?

Останніми роками в Івано-Франківську можна спостерігати небачені досі обсяги робіт із благоустрою.

У місті активно асфальтують дороги, вимощують плиткою тротуари, прибудинкові території, алеї парків і скверів. Роблять усе те, до чого десятиліттями у комунальників не доходили руки. Міський голова Руслан Марцінків не втомлюється повторювати, що таким чином, крок за кроком, наше місто стає впорядкованішим, комфортнішим і привабливішим. Попри це роботи залишається ще дуже багато. І міська влада зацікавлена у подальшому благоустрої, пише Західний Кур'єр. 

Але містом поширюються чутки, що не тільки через бажання зробити Івано-Франківськ комфортнішим і привабливішим, а ще й тому, щоб добряче заробити на цьому. Мовляв, міський голова і члени його команди володіють заводами з виробництва бруківки, якою і хочуть встелити все місто. Хоча насправді придбання плитки у її виробників обходиться дешевше, ніж оплата робіт з її мощення підрядним фірмам. Їх визначають за результатами тендерів, до участі у яких можуть зголошуватися усі охочі…

Як було і як є

Попередню масштабну реконструкцію Івано-Франківськ переживав ще, так би мовити, у «дотендерні» часи наприкінці 90-х і початку 2000-х  років за третього міського голови Зіновія Шкутяка. Тоді виконавців робіт визначали за результатами переговорів, віддаючи перевагу потужним місцевим будівельним управлінням і комунальним підприємствам, які мали відповідні досвід, матеріально-технічну базу та фахових робітників, дотримувалися технології, бо дорожили своєю репутацією.

Скажімо, генеральним підрядником реконструкції центральної частини Івано-Франківська було Спеціалізоване управління механізації будівництва, назва якого говорить сама за себе. Це було потужне управління, яким керував Йосип Біхдрікер, котрого колеги називали патріархом будівельної галузі Прикарпаття. Субпідрядниками були не менш знані і авторитетні будівельні та дорожні управління. (За відсутності коштів дуже часто вони навіть працювали у борг).  Хоча і до якості їхньої роботи виникали певні претензії.

Зараз же – усе інакше. І спрощено виглядає приблизно так: створюєш фірму, набираєш робітників, купуєш чи береш в оренду одну-дві одиниці необхідної техніки і подаєш документи на участь у тендері (чи у кількох паралельно), попередньо «прикинувши», на чому можна зекономити, щоб запропонувати нижчу ціну, але при цьому ще й заробити…

Його величність – тендер

Івано-Франківськ – наразі єдине місто в області і одне з небагатьох в Україні, де відкриті тендери у системі «Прозоро» відбуваються навіть на так звані допорогові закупівлі від 50 тисяч гривень. Основні роботи з благоустрою у місті виконуються на замовлення управління капітального будівництва, департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою, Муніципальної інвестиційної управляючої компанії, Муніципальної дорожньої компанії, Центру розвитку міста та рекреації, які й оголошують відповідні тендери на закупівлі певних робіт і послуг.

Як запевняють комунальники, до завершення електронних торгів замовники робіт навіть не знають, хто бере участь у тому чи іншому тендері. Також замовник не диктує переможцю торгів, де і у кого він має закуповувати матеріали і ту ж бруківку для мощення, але визначає її тип, товщину, колір, відповідно до проекту чи дефектного акта на той чи інший об’єкт. Єдине, що ціна у кошторисі підрядника не повинна перевищувати середньої регіональної ціни відповідного матеріалу.

Також усі матеріали, які використовуватиме підрядник, повинні мати сертифікат якості, а термін гарантії на виконані ним роботи не може бути меншим, ніж три роки (по деяких роботах – п’ять років).

В середньому участь у тендерах на роботи з благоустрою беруть від чотирьох до шести претендентів. Причому на ремонти доріг і влаштування об’єктів транспортної інфраструктури учасників тендерів зазвичай менше, а на мощення пішохідних частин тротуарною плиткою, навпаки, більше. Разом з тим, деякі тендери взагалі не відбуваються через відсутність учасників. Наприклад, тендер на влаштування транспортного кільця на перехресті вулиць Володимира Великого і Пилипа Орлика не відбувся уже двічі.

В середньому під час тендерів кінцева ціна виконання робіт від прогнозованої вартості закупівель знижується на 15-20%. Найбільше – майже шість мільйонів гривень – наразі вдалося, так би мовити, зекономити під час тендеру на виконання комплексу робіт з капітального ремонту пішохідної зони міського озера. Його переможець будівельна компанія «Трейдзахідбуд» запропонувала ціну 15 млн. 237 тис. грн. при проектній вартості 21 млн. 185 тис. 930 грн.

Однак, слід зазначити, що говорити про економію коштів за результатами проведення подібних тендерів, мабуть, передчасно, бо по багатьох об’єктах на виконання усього комплексу передбачених проектом робіт фактично нема повного обсягу бюджетних призначень. Скажімо, на капітальний ремонт шляхопроводу через колію на вул. Незалежності орієнтовно потрібно 10 мільйонів, а бюджетні призначення на це у 2017 році наразі передбачені у сумі всього трьох мільйонів гривень.

Від Ценжева до Львова… «Попри» Заболотів

Але повернімось до нашої тротуарної плитки, чи так званої «бруківки», яка офіційно іменується фігурними елементами мощення. На івано-франківських тротуарах і прибудинкових територіях десь 80% ФЕМів – виробництва місцевої фірми «Гарант плюс», виробничі потужності якої розташовані у селі Ценжів. Метр квадратний популярного у підрядників виробу під назвою «Старе місто» там продають за ціною від 160 грн., а гнучкі системи знижок надають при замовленні від 700 квадратних метрів. Кольоровий «Римський камінь» можна придбати від 170 грн. за метр квадратний.

Виробів Львівської фірми «Магік», яка працює на ринку виготовлення ФЕМів з 1993 року, у місті десь відсотків десять. Її трохи дорожчі і якісніші ФЕМи можна побачити на вулиці Шевченка, вони використовувалися при замощенні елементів транспортних кілець і влаштуванні піднятих пішохідних переходів, а також ними вимостили кілька ділянок проїжджих частин. Ще 10% припадає на продукцію фірми «Франко-брук». Дрібні партії виробів на замовлення – тротуарної плитки підрядники також купували у ТОВ «Моноліт Брук» із Заболотова, а вуличних меблів та урн –  і у місцевої фірми «Бетон Груп».

За даними комунальників, в середньому ціна одного квадратного метра фігурних елементів мощення з ПДВ становить понад 170 грн., а кольорових ФЕМів, залежно від типу і розмірів, може сягати майже 200 грн. Установка, залежно від основи, обходиться орієнтовно у межах 450-550 грн. за метр квадратний. Найдешевше виходить замощувати плиткою тротуари на основу, де колись був асфальт. Ну, а якщо робити нову повноцінну основу – з щебенем відповідної фракції і товщини шару, сумішшю гранітного відсіву з цементом, трамбуванням спершу основи, а потім і вимощеної плитки, а до того ж заробляти шви не піском, а сумішшю з цементом, то, звісно, буде дорожче. Але власне на цьому всьому – якісних матеріалах, гранітному відсіві, технології трамбування, мощенні і заробленні швів підрядники зазвичай і намагаються зекономити.

Танцюють всі

Опоненти міської влади неодноразово звертали увагу, що більшість тендерів на виконання робіт з благоустрою, зокрема і мощення, у попередні роки вигравали дві фірми – «Івано-Франківськавтодор» та «Івано-Франківська дорожня служба», які тим чи іншим чином буцімто пов’язані з впливом на них представників, так би мовити, правлячої у місті партії  ВО «Свобода». Серед підрядників, які уже цьогоріч здобули перемогу у відповідних тендерах, оголошених департаментом житлової, комунальної політики і благоустрою, з’явилися й інші фірми, на які,  подейкують, мають вплив представники міської влади.

Наприклад, ТОВ «Петечелінвестбуд», заснований Юрієм Петечелом. А Олексій Юрійович Петечел є членом міськвиконкому на громадських засадах за квотою «Блоку Петра Порошенка «Солідарність»,  що входить у провладну коаліцію у міській раді. ТОВ «Елітагарантбуд» заснував Юрій Шелист – колишній депутат Тисменицької районної ради від ВО «Свобода». Також з цією фірмою пов’язують «свободівця» Миколу Вітенка, першого заступника міського голови і Володимира Яцишина – брата колишнього заступника міського голови у першій каденції Віктора Анушкевичуса і теперішнього члена міськвиконкому за квотою того ж БПП «Солідарність» Ярослава Яцишина, який зараз є активним громадським діячем і керівником ТзОВ «Будінвест».

Підряди на виконання робіт через тендери також отримали ТОВ «Автомагістраль-ІФ», засновниками якої є Іван Зарицький та Роман Федорняк. (До речі, ФОП Федорняк Роман Богданович також передав в оренду ТОВ «Автомагістраль-ІФ» автомобіль КамАЗ з метою надання разом з підмітальною машиною послуг з прибирання івано-франківських доріг і перевезення вантажів) та ТОВ «Франківськ Західбуд», яке заснували Анатолій Паранюк і Олександр Яцюк. Вони також значаться і серед засновників  фірми «Бетон Груп Трейд», яка випускає бетонні вироби і вуличні меблі, котрими облаштовують двори і сквери Івано-Франківська.

А висновок…

Зазвичай одні і ті ж фірми, або фірми одних і тих же засновників беруть участь у різних тендерах різних замовників. І якщо вони не перемагають в одних тендерах, то перемагають в інших. Втім, іванофранківцям як платникам податків важливо інше: щоб сплачені ними у бюджет кошти витрачались раціонально, а оплачену з міського бюджету роботу будь-які підрядники виконували якісно; щоб гості нашого міста звертали увагу на його принади, а не на ями в асфальті чи тротуарну плитку, яка подекуди викришується або просіла. Але реалії нашого життя такі, що на всіх рівнях нам доводиться спостерігати за боротьбою різних політичних сил та переплетених з ними бізнесових кланів за владу і доступ до фінансових ресурсів громад як ціль, а у кожній дії влади, у кожному проведеному нею тендері, уже апріорі вбачається корупційна складова.