Коли ізоляція розкіш. Як живуть в карантині франківські безхатьки
На слово «карантин» франківські безхатьки реагують п’ятиповерховими матюками. Новий режим обмежень суттєво ускладнив їм життя.
Бездомні розповідають, зараз вони по кілька діб без їжі, ночують просто неба та отримують відмови в будь-яких медичних послугах. Останнє хвилює найбільше, адже життя в антисанітарії робить безхатьків дуже вразливими до поширення коронавірусу. Самоізолюватися їм просто нема куди, навіть якщо є симптоми зараження. Відтак, в умовах пандемії вони перетворюються на потенційних переносників недуги. «Західний кур’єр» розшукав безхатьків та розпитав про їхні будні на карантині.
Нелегкі часи
Зустріти безхатьків на вулиці сьогодні складно. З початку карантину не зафіксовано жодного порушення громадського порядку за їхньою участю, кажуть у Муніципальній інспекції «Добродій». Крім того, бездомні залишили звичні місця своїх скупчень – у сквері біля вокзалу, під мостами, у дворах. Працівники соціальних служб, які працюють із бездомними, пояснюють, частину безхатьків на період карантину вдалося прилаштувати на постій до далеких родичів. Таким чином забезпечити їм хоч якусь можливість ізоляції та гігієни.
Через зупинку громадського транспорту в Івано-Франківськ не приїжджають жебраки з районів, приміських сіл. У Франківську вони – безхатьки, але на малій батьківщині мають яке-не-яке житло. Там вони і осіли на час карантину.
На вулицях обласного центру зараз лишилися тільки «чесні» бомжі, яким насправді нема куди податися. Двоє таких трапилися журналісту «ЗК» в районі залізничного вокзалу. Микола, якому не має і сорока, на інвалідному візку та шістдесятирічний Яків Якович зізнаються, з початком карантину для них настали нелегкі часи.
Яків Якович, коментуючи карантин, слів не добирає. Чоловік розповідає, він непогано заробляв, надаючи вокзальним кіоскам дрібні послуги – викидав сміття, міг зганяти на базар, робив невеликі закупки.
«В мене репутація була уже, – каже Яків Якович. – Тут усі кіоски були «мої».
Відколи на вокзалі все зачинилось, він лишився без засобів до існування. Пенсії у Якова Яковича нема і не буде, бо за документами він уже покійник. Махінацію організувала його дружина, яка таким чином викурила нинішнього безхатька з квартири, розповідає він. Відтоді чоловік ночує в конурі, яку обладнав під балконом житлового будинку в районі вокзалу.
Без заробітку від кіосків, на карантині пан Яків живе тільки за рахунок порпання в сміттєвих баках. Конкуренція тут зараз невелика, продовольства стало більше. За рахунок цього вдається не голодувати.
«Десь-колись помагають навіть сусіди по конурі, – говорить Яків Якович. – Знайома працює в аптеці, дала пару масок. Уже одна лишилась, бережу».
При розмові Якова Яковича періодично перебиває сильний кашель. Про те, що це один із симптомів коронавірусу, чоловік знає. Однак його в медустанові на вулиці Мазепи відмовилися прийняти.
Товариш пана Якова Микола розповідає, через стан здоров’я його основний вид діяльності до карантину – жебракування в привокзальному сквері. Місце ночівлі – кімната очікування на автовокзалі. Через коронавірусні обмеження Микола втратив і спосіб заробітку, і дах над головою.
Ті, хто займалися жебракуванням, лишилися практично без заробітку через відсутність на вулицях перехожих. «За бортом» опинились і ті, хто заробляв на вторсировині. Хоч на смітниках і побільшало пляшок та макулатури, пункти прийому закриті, кажуть безхатьки.
«Зараз ночую під автостанцією, накриваюся тільки оцим, – Микола демонструє зацофаний зимовий плащ. – Їм раз на три дні».
Піти чоловікові нікуди, його батьківська хата в Коломийському районі згоріла.
Ноги Микола втратив після обмороження. За його словами, це сталося на Майдані. Через спосіб життя його стан здоров’я постійно погіршується. А відколи ночує на вулиці (три тижні від початку карантину) нога почала гноїтися. У меддопомозі Миколі відмовили, хоч він звертався у кілька закладів.
«Сказали приходити після карантину», – коротко резюмує Микола. Без медогляду чоловік не може потрапити на ночівлю і до Будинку нічного перебування на вулиці Млинарській.
Ночівля тільки для перевірених
Директор Будинку нічного перебування Іван Боберський розповів, що на період карантину його заклад і справді припинив приймати нових клієнтів через неможливість оцінити стан їхнього здоров’я. Більше того, згідно з новими карантинними обмеженнями, які набули чинності 6 квітня, БНП, як один із соціальних закладів, мав би також зачинитися на карантин.
«Але це абсурдно. Якщо зараз ми виженемо людей на вулицю, вони будуть приречені на загибель», – каже Іван Боберський.
Заклад працює на межі ризику. Ночує тут 10-15 «перевірених» безхатьків. Але про їхню ізоляцію не йдеться. Адже клієнти приходять до закладу тільки на ночівлю, умов для їх проживання тут протягом цілого дня немає. Де перебувають безхатьки удень та з ким спілкуються, проконтролювати неможливо.
«Ми своїми силами забезпечуємо наших клієнтів засобами індивідуального захисту, проводимо посилену дезінфекцію. На вході всім міряємо температуру, – розповідає Іван Боберський. – Якщо виявляємо у когось підвищену, викликаємо «швидку».
За словами Івана Боберського, в період карантину одного з його клієнтів госпіталізували з двосторонньою пневмонією. Але чоловік просто утік з лікарні. Де він зараз, не знають ні соцслужби, ні медики. До Будинку нічного перебування безхатько не повертався.
Директор закладу зізнається, готовий продовжувати роботу тільки, якщо місцева влада виділить для БНП експрес-тести на коронавірус.
«Влада на жодному рівні не дала рекомендацій, як працювати з безхатьками в період карантину. А вони можуть бути потенційними носіями інфекції, – вважає Іван Боберський. – Наш заклад працює на межі, в мене на руках три заяви на звільнення від працівників. Всі переживають за здоров’я».
Директор БНП очікує від влади окремого документа, який врегулював би роботу таких закладів, як його.
Громадські активісти та представники медичної спільноти тим часом пропонують владі міста поселити безхатьків в одному з відомчих санаторіїв чи приватних готелів біля Івано-Франківська, як вчинила влада в Дніпрі. Однак на це все одно потрібна згода безхатьків, яких важко до чого-небудь примусити. Навіть зараз, в умовах жорсткого карантину, засоби індивідуального захисту використовують не всі бездомні. І змусити їх до цього неможливо.
«Згідно з нормами закону, на них можна накласти штраф. Але, як показує практика, вони їх все одно не сплачують», – зазначає головний інспектор відділу охорони публічного порядку КП «Муніципальна інспекція «Добродій» Андрій Кабанов.
За його словами, проблема полягає в тому, що в законодавчій базі не передбачено, куди в період карантину ізольовувати безхатьків, у яких є ознаки зараження, і хто має це робити.
«Провести з ними таку ж роботу, як з іншими категоріями населення, не вийде, – впевнений Андрій Кабанов. – Мають бути передбачені пункти ізоляції для бездомних, а окремим службам надані повноваження там їх утримувати».
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
