Коли мить може вирішити все. Прикарпатці розповідають, як потрапили в ДТП

Аварія може скалічити або навіть забрати чиєсь життя. Іноді доля залежить від однієї миті. Люди, які колись стали учасниками ДТП, знають це напевне.

Все сталось дуже швидко

Жителька Надвірної Тетяна Лацко потрапила в аварію 26 липня 2019 року. Тоді все сталось дуже швидко. Тетяна їхала головною дорогою на швидкості близько 40 км/год. Перед нею була інша водійка на джипі, яка включила поворот направо, а сама різко повернула вліво. Як результат – автівки зіткнулись, пише Галицький кореспондент.

«Було два удари. Побились капоти машин та дверцята», – пригадує Тетяна.

Жінка розповідає, що ремінь безпеки тоді не одягла – не встигла, адже тільки виїхала з дому та поспішала на роботу. «Мені пощастило: хоч один удар був у мої дверцята, мене не зачепило», – розповідає водійка.

Одразу після аварії вона зателефонувала матері і розповіла, що сталося. Потім була в шоковому стані, певний час навіть не говорила.

«Мене питали, що сталось, а я не могла відповісти», – пригадує жінка.

На місці, де сталась аварія, Тетяна Лацко буває щодня, адже це біля її дому. Як результат, забути ДТП вона не може. Щоправда, від самої пригоди довго не відходила – за кермо знову сіла швидко. Але тепер використовує ремінь безпеки постійно, прискіпливіше дивиться на дорожні знаки й уважніше слідкує за машинами поруч.

Жінка стверджує, що в тій аварії намагалися зробити винною її, адже машина в неї дешевша. Тетяні навіть обіцяли гроші на ремонт. Проте Лацко на таке не погоджувалась, готова була відстоювати свої права у суді.

«Інша учасниця аварії таки взяла вину на себе. Все закінчилось по-людськи», – каже прикарпатка.

Щоб не було таких випадків, Тетяна радить кожному водію поставити відеореєстратор. Вона сама це зробила наступного дня після аварії. Друге важливе правило – користуватись ременями безпеки, а третє – обов’язково стежити за всіма учасниками дорожнього руху.

«Не треба їхати автобусом, може бути аварія»

Прикарпатська журналістка Анна-Сабіна Ружицька потрапила в аварію у 2006 році, коли поверталась із Донецька до Івано-Франківська.

«Я мала їхати потягом, але на нього не було квитків, тому пішла на автобус. Коли я йшла за проїзним, то думала – не треба сідати в автобус, може бути аварія», – пригадує жінка.

Потім прогнала ці думки, мовляв, це дурня і причини не їхати автобусом немає, тим паче, що на роботу потрібно…

ДТП сталася вдосвіта на виїзді з міста Чортків Тернопільської області. Анна-Сабіна у той момент спала і відчула тільки сильний удар. Далі всі присутні в автобусі почали кричати.

«Я відкрила очі, був дим і страшний сморід. Я зрозуміла, що побита, але механічно вилізла через люк. У той момент автобус впав у прірву. Загинуло шестеро людей», – пригадує журналістка.

Вона розповідає, що тоді у неї думок не було зовсім – залишилось тільки бажання вибратись і вижити.

Згодом стало відомо, що в автобус врізалась машина, в якій перебували роми в стані алкогольного сп’яніння. «Там була сім’я. Вони також всі загинули», – наголошує Анна-Сабіна Ружицька.

Від аварії жінка швидко відійшла, хоча й отримала тоді травми, які відчуває навіть зараз. Життя після ДТП у неї не змінилось – все, як раніше. Щоправда, радить водіям не сідати за кермо п’яними та втомленими, адже це, на її думку, найголовніші причини аварій.

«Ти нічого не можеш зробити, хоча намагаєшся»

Калушанин Андрій Тиховецький три рази потрапляв у дорожньо-транспортні пригоди. Одна з них трапилася ще у 2006 році, Андрій тоді був не дуже досвідченим водієм. Аварія сталась взимку, машину занесло на повороті, і вона врізалась в дерево. У результаті ДТП калушанин не постраждав – врятував ремінь безпеки.

«Я не переживав. Пам’ятаю кожну секунду тих подій. Пригнічувало усвідомлення того, що ти нічого не можеш зробити, хоча намагаєшся. Просто довелось змиритись, що помилився», – пригадує Андрій.

Друга ДТП трапилась десь через чотири роки після першої. Калушанин їхав з батьком на Тернопільщину. Він входив у поворот, на середині якого був чорнозем. Андрій зізнається, що швидкість тоді перевищив сильно, бо поворот не здався небезпечним.

«На чорноземі мене занесло. Машина перекинулась і знову стала на колеса. Вона була дуже побита, але на нас – жодної подряпини, оскільки ми були пристебнуті ременями», – згадує калушанин.

Третя аварія трапилася влітку три роки тому, коли Тиховецький повертався із Закарпаття. Біля Стрия він переїжджав залізничний переїзд, коли ззаду його «догнала» інша автівка.

Переживши три аварії, Андрій Тиховецький радить всім водіям не забувати про ремені безпеки. Хоча зізнається, що сам не завжди користується ними, хоч і розуміє їх важливість. Каже, якщо б не був пристебнутий, то у другій аварії міг просто вилетіти з машини через лобове скло. Також Андрій наголошує: за кермом ніколи не можна панікувати, а ще варто серйозно ставитись до технічного стану машини.

«Це секундне діло»

Іванофранківець Віктор Мостовий був учасником двох великих і трьох менших аварій. Одна з серйозних ДТП трапилась у 2016 році, інша – у 2019. Причиною аварій було нехтування правилами дорожнього руху іншими учасниками.

«Перша ДТП трапилась у районі торгового центру «Велес». Я їхав вулицею Надрічною в бік пасічнянського моста. Це була десь 9-та година ранку. Я рухався на зелене світло. Збоку «Велеса» інша автівка рушила на червоне світло та в’їхала у зад моєї машини. Мене розвернуло і я влетів у білборд», – згадує Мостовий.

Інша серйозна аварія трапилась на вулиці Сухомлинського. Франківець, знову ж таки, рухався на зелене світло, коли інший водій вирішив, що встигне проскочити перехрестя. Як результат, трапилась ДТП.

Згодом винуватець пригоди стверджував, що саме він рухався на зелене світло. Почалась судова тяганина. Щоправда, Віктор Мостовий мав відеореєстратор, тому суддя після перегляду відео швидко прийняв рішення.

У пережитих аваріях, на щастя, іванофранківець не постраждав. Хоча припускає, що в другій  міг померти, якби їхав трохи швидше і удар би припав на дверцята машини.

«Аварія, яку ви не можете передбачити, – це секундне діло. Ви нічого не розумієте, є удар, і все. Але у мене була ще одна – коли назустріч вночі летіла машина. Я тоді робив, що міг – тікав вправо так, що притиснувся до іншої автівки. І все одно мене зачепило», – розповідає чоловік.

Він наголошує, що всі ДТП за його участю траплялись з вини інших людей, які порушували правила. Тому тепер, коли він за кермом, то намагається бути максимально уважним. Наприклад, коли виїжджає з головної дороги.

Віктор Мостовий має одну головну пораду для всіх водіїв – дотримуватись правил дорожнього руху. Без цього не можна. А також важливо не сідати за кермо із зайвою самовпевненістю. Не треба думати, що хтось може потрапити в ДТП, а ти – ні, бо ти крутий водій. Адже машина – це техніка, яка здатна підводити.

«Ти впевнений, що це не стане причиною фатальної аварії?»

Вночі, 3 жовтня 2018 року, франківець Андрій Музичин потрапив у аварію. Вдень йому здавалось, що авто має проблеми з гальмами. Але тоді він особливої уваги цьому не надав, збирався в кінці робочого тижня здати її на техогляд.

Вночі на вулиці Набережній Андрій заходив у поворот. Він не приховує, що тоді перевищив швидкість – їхав десь 70-80 км/год. Погода була похмура, дощило, траса мокра. Під час виконання маневру в машині відмовили гальма…

Далі Музичин врізався в електроопору. Це все, що він пам’ятає про аварію, адже після неї у нього була сильна амнезія.

«ДТП сталась у погану погоду, я не вибрав безпечної швидкості руху. І головне, відклав на потім те, що мав зробити одразу – перевірити гальма», – пояснює франківець.

Два-три дні Андрій пробув у комі, потім лікарі ввели його ще на три-чотири дні в штучну кому. Коли нарешті прийшов до тями, то погано говорив, не розумів, який рік, яка пора року і чому він у лікарні. Дізнавався про все поступово, через сильну черепно-мозкову травму йому всього не розповідали. 

«Реабілітація була дуже довгою і складною. Три місяці я лікувався в Івано-Франківській обласній лікарні. Потім мене виписали додому. А я не пам’ятав, де живу: яка вулиця, будинок, як туди доїхати. Лікарі обіцяли, що пам’ять відновиться з часом», – пригадує Музичин.

Вдома він пробув тільки два дні. Далі його стан погіршився, хлопець почав задихатись. Як виявилось, у нього була пошкоджена трахея. Лікарі вирішили знову ввести Андрія в кому, щоб перевезти на лікування в Київ.

«Від мене все тримали в таємниці. Медики говорили тільки з моїм батьком, завдяки якому я вижив. Він робив для мене все і навіть більше», – наголошує франківець.

Під час транспортування в столицю в Андрія почалось запалення легень. Тому спершу медикам довелось лікувати цю хворобу. Потім виявилось, що хлопцю треба вирізати друге кільце трахеї. На нього чекала восьмигодинна операція та місяць реабілітації в Києві. Тільки після цього Музичин повернувся додому.

Але він досі відчуває сильний головний біль, травма виявилася дуже серйозною.

«Через необережність і неуважність до безпеки свого транспортного засобу я став інвалідом», – зітхає Андрій.

Він так і не згадав все, що відбувалося з ним раніше. Каже, що працює над своїм майбутнім, живе теперішнім і на сто відсотків не пам’ятає свого минулого.

Після аварії його життя дуже змінилось. Тепер за кермом він ніколи і нікуди не поспішає,  трасою їде не більше, ніж 70-80 км/год. Постійно стежить за станом своєї автівки і за першої потреби одразу їде на СТО.

Андрій Музичин радить всім водіям не порушувати правила дорожнього руху. Через це, на його думку, стаються 80% аварій. Особливо на безпеку впливає перевищення швидкості.

«Коли ти їдеш на малій швидкості, то контролюєш усе. Можеш вчасно загальмувати, зробити маневр. На великій швидкості мало що залежить від тебе. Якщо не ганяти, то є багато шансів взагалі уникнути ДТП. Кожного разу, коли хочеш когось обігнати чи перевищити швидкість – задумайся. Ти впевнений, що це не стане причиною фатальної аварії?» – ставить риторичне запитання франківець.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!