Прикарпатців закликають подаватися на здобуття премії імені Марка Черемшини


У Снятинській громаді оголосили прийом документів на здобуття літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини.

Про це Бліц-Інфо повідомили в Музеї Марка Черемшини у Снятині.

Лауреати премії визначаються у таких номінаціях:

література (проза, поезія, літературознавство);

журналістика, краєзнавство (публіцистика, фото, відео і кіномистецтво, видавнича справа, просвітницька діяльність, науково-пошукова робота);

концертно-виконавська діяльність (музична, хореографічна, вокально-пісенна творчість, художня декламація, композиторська діяльність);

образотворче мистецтво, архітектура, дизайн (декоративно-ужиткове мистецтво, народні промисли).

На розгляд комісії подаються: Клопотання на присудження премії, портфоліо (творча характеристика номінанта), твори, які були оприлюднені впродовж двох останніх років.

Документи приймаються до 1 липня 2021 року в Снятинському літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини. Контактний телефон: 0952449579 або 0977697788.

Вручення премії відбудеться 13 липня в день народження письменника Марка Черемшини.

Для довідки: Літературно-мистецьку премію імені Марка Черемшини заснували 12 липня 1999 року Cнятинські районна державна адміністрація та районна рада. Премією нагороджують за вагомий внесок в літературно-мистецьке життя краю. Переможцям у номінаціях вручають пам'ятні знаки й дипломи. Матеріали для обговорення комісії, яка визначає переможців, подає голова Творчого клубу ім. Марка Черемшини.

Марко Черемшина (справжнє ім'я – Іван Юрійович Семанюк; 13 червня 1874 – 25 квітня 1927) – український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права. Автор трьох збірок новел – «Карби», «Село вигибає» та «Верховина», остання вийшла посмертно.

Народився в селі Кобаки Косівського повіту в Галичині (тепер село в Івано-Франківській області), яка на той час була частиною Австро-Угорської імперії, в селянській родині.

Коли в 1889 закінчив школу, батько відправив його на навчання до Коломийської гімназії. Лекції там читали польською мовою, якої хлопець не знав, однак незабаром вивчив її та став одним із найкращих учнів.

1896 року закінчив навчання в гімназії та виїхав до Відня, щоб здобути фах лікаря. Однак платня за медичну освіту була зависокою, тож мусив відмовитися й обрав дешевше навчання, на правничому факультеті Віденського університету.

Закінчив Віденський університет 1901 року, однак диплом адвоката отримав лише 1906-го, розпочав працювати адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 – адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. Під час Першої світової війни мешкав в рідному селі Кобаках, а по її закінченню повернувся у Снятин, де прожив до кінця життя.

Володів 13-ма мовами, у своїх художніх перекладах не користувався підрядником. Досліджував духовний світ Гуцульщини і планував видати відповідну наукову працю. Проте раптова смерть під час відвідин могили батька  не дозволила йому зреалізувати всіх письменницьких планів.

17 липня 1949 року у Снятині урочисто відкрили музей його імені.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!