Не хлібом єдиним. Скільки на Фраківщині коштуватиме вміст великоднього кошика?

Наближається Великдень. До храмів потягнуться навіть ті, хто буває там лиш раз на рік. З собою люди нестимуть великодні кошики — так церква благословляє після тривалого посту знову вживати скоромне.

Наповнення кошика можна пояснити, якщо думати про його духовне значення. Проте матеріальне теж завжди має вагу. Тож скільки цьогоріч коштуватиме прикарпатцям вміст великоднього кошика? Пише Репортер.

Деталі — в найменшому

Купа люду намагається плекати традиції, але зміст великодніх кошиків таки змінюється. Тепер до храму вже несуть фрукти, іграшки, інколи навіть алкоголь. Натомість церква виділяє тільки необхідні для благословення страви. Так, священик у молитві згадує лише агнця, яйця, м’ясні та молочні страви. Кожна з них має своє символічне значення, але вина (навіть «кагору») у цьому переліку немає.

Випікаючи паску, кожна господиня має свій рецепт. І змінює його неохоче — щоб не прогадати. Замішують тісто у спокої та з добрими думками. Цей хліб символізує Ісуса, тож паска у кошику — необхідна.

Сир і масло нагадують нам про те, що природа дає свої дари. Ці продукти викладають у невеличкі посудини, а зверху малюють або солодощами викладають хрестик. За словами отця Ігоря Тузика, як мати годує свою дитину молоком, так само сир та масло є символами жертовності та ніжності Бога. «Як немовля прагне материнського молока, так і ми маємо прагнути благодаті від Господа», — каже священик.

М’ясні страви (шинка, ковбаса) вказують на вгодоване теля, котре звелів заколоти батько після повернення блудного сина. Можна класти й сало. Ці страви символізують душевну радість, якою люди наповнюються на Великдень.

Невід’ємним атрибутом споживання м’яса є трави, здебільшого — гіркі. Наприклад, на Городенківщині у кошики кладуть щіпки полину та кропиви, можна використовувати зелень молодого часнику. У Біблії є згадка, що Бог передав Мойсею настанови — їсти м’ясо з гіркими травами. До таких відноситься і хрін — символ здоров’я та відродження.

Яйця у кошик кладуть різні — варені, сирі, писанки чи крашанки. Яйце символізує закритий простір, звідки виходить самостійне та неповторне життя.

Сіль — то необхідний продукт у житті людини, додає їжі смаку. Христос до людей сказав: «Ви — сіль землі». Священики погоджуються, що сіль також треба освячувати на Пасху. Дехто несе ще й цукор — зазвичай його насипають у маленькі стаканчики.

Обов’язковими атрибутами великоднього кошика є вишитий рушничок та свічка. Нитки у рушнику символізують життя, а вишивка — вічність, бо цей процес можна продовжувати безкінечно. Світло свічки показує доброту, яку ми несемо для інших людей.

Мінімально дорого

Турботливі господині починають купувати страви для святкового столу й збирати кошик ще за тиждень — так можна трошки зекономити. Але більшість іде на ринок в останні дні перед Пасхою. Продавці перед святами завжди підвищують ціни — заробити на передсвятковому ажіотажі охочих не бракує.

Кошики на Великдень плетуть з лози. Зазичай, їх можна використовувати роками, але на ринку завжди пропонують новинки. Цьогоріч купити кошик можна за 200 грн. А можна й за 400. Дитячий чи дорослий — різниці в ціні немає, справа у його якості та стилістиці виготовлення. До Івано-Франківська кошики привозять навіть із сусіднього Закарпаття. Там цей вид рукоділля вже став родинним, з лози плетуть від великого до малого. Так, Сергій Ковач із Тячева каже, що за один сезон вдається заробити з десяток тисяч гривень. Скільки точно, казати не хоче, але зізнається, що плете не лише кошики, тому на роботу не жаліється.

Якщо пекти паску ніколи, її можна купити. У сільські магазини Прикарпаття на замовлення привозять калачі — від 25 грн за один. У місті популярні маленькі солодкі пасочки — така радість коштуватиме 10-20 грн. Щороку виробники печуть паски з запасом — після Великодня їх ріжуть і продають вже як солодкі сухарі.

Кільце ковбаси обійдеться у 50 грн, шматок шинки — так само. Жменя сиру коштує 20 грн, масло — трохи більше. За десяток яєць треба віддати 12 грн. Ціни — середні, бо асортимент виробів, які пропонують продавці, найрізноманітніший.

Аби зекономити, дехто купує «домашнє» у бабусь на тротуарах. Лікарі й ветеринари проти таких ринків, бо продукція не перевірена. Хтось купує, бо дешевше, а хтось просто любить натуральне. У цьому вже переконує пенсіонерка пані Анна, яка через день з Березівки возить молочні продукти та курячі яйця на продаж до Франківська. Зізнається, що перед Великоднем ціни на її продукцію будуть більші, ніж зазвичай.

«Тепер тепло, тому кури несуться частіше, — розповідає пані Анна. — Годую їх пшеницею з власного городу, не даю ніяких домішок, бо люди хочуть без хімії. За молоко, яке продаю, впевнена — дою корову вранці та ввечері, а на обід доїть моя дочка. Погодьтеся, натуральне — не те, що в пакетиках».

Вишитий рушник можна купити за 100 грн (фарба на полотні), а можна й за 700 (вишитий бісером). Якщо не гнатися за модою, а віддати шану традиціям, то акуратно вишитий рушничок коштує нині 200 грн.

Обов’язково має бути свічка. Зазвичай, її купують ще на Стрітення (15 лютого). Такі свічки тримають вдома як оберіг, запалюють при хворобах або нещастях. А на Великдень — як символ воскресіння Христа.

Отже, мінімальна вартість великоднього набору — орієнтовно 200-250 грн. Це при умові, що не купуватимемо сам кошик, рушник і жодних прикрас. Дорого, але як вже є. Пам’ятаймо, що метою освячення продуктів є аж ніяк не демонстрація свого багатства. Кошик не треба «забивати» повністю, все має бути у мінімальній кількості — по шматочку для кожного члена родини.

І ще. Нічого з освяченого не можна викидати. З’їжте самі, поділіться з рідними, роздайте тим, хто потребує. Та найголовніше – бажаємо, щоб за вашими столами величезна родина збиралася не лише на Великдень.