Онлайн кидалово, або Як франківські журналісти шахраїв обдурювали

Шахраї завжди напоготові. А особливо на онлайн-платформі на кшталт OLX, де користувачі розміщують безкоштовні оголошення про купівлю\продаж товарів, що були у вжитку, обмін та загублені речі.

Журналіст «Галицького кореспондента» вийшов на полювання.

Таки клюють

Існує більше десятка злочинних схем на OLX, чимало з яких до безглуздя примітивні, й тому здається, що на ці шахрайські пастки люди не клюють. Але таки клюють. І дуже часто. Іноді навіть двічі. Потім такі диваки у кіберполіції пояснюють: «А ви ж першого разу змогли мої гроші повернути. Тож я вирішив, що й тепер можна ризикнути».

Наводимо найбільш поширені схеми шахрайства.

Схема №1. Підміна товару на пошті. Зазвичай цю аферу застосовують під час продажу електроніки, телефонів, комплектуючих тощо. Продавець надсилає товар поштою. При отриманні шахрай його починає оглядати і непомітно для працівників пошти міняє на дешевий непотріб. Тоді відмовляється забрати посилку, мовляв, товар його не влаштовує. І підміна їде до ошуканого продавця.

Схема №2. Шахрай каже продавцю, що переказав гроші за товар, і надсилає фальшиве смс-повідомлення – те, яке зазвичай надсилає банк, коли на рахунок надходять кошти. Продавець здебільшого одразу не перевіряє баланс картки, тому залишається в дурнях.

Схема №3. У цій схемі шахрай виступає третьою стороною, а програють двоє: продавець – бо залишився без грошей, і покупець – бо ризикує потрапити до чорного списку як аферист. Шахрай начебто продає якийсь товар за доволі привабливою ціною. Охочих придбати, звісно ж, не бракує. Так злочинець укладає угоду з одним із покупців, кажучи перевести гроші на банківську картку. При цьому він вказує номер картки людини, у якої справді щось купує. Таким чином, покупець-жертва переводить гроші на картку цього продавця, а третя сторона – шахрай, отримує товар, за який заплатила стороння людина.

Схема №4. Крадіжка за допомогою таксі. Продавцеві телефонує покупець-шахрай, який каже, що його брат (товариш, батько тощо) готовий заплатити за товар, але з певної причини не може приїхати особисто. Тому шахрай пропонує, що оплатить таксі, яке приїде за продавцем, відвезе його в офіс, де той отримає гроші за товар від співрозмовника, і тоді куплена річ поїде за місцем призначення (з продавцем або без продавця). Довірливий продавець погоджується. Приїжджає таксі, продавець їде в офіс за вказаною адресою. Прибувши, залишає товар у машині, а сам йде по гроші. В цей час шахрай зв’язується з водієм таксі і від імені продавця каже, що вже забрав гроші, нехай таксі вирушає на адресу доставки, не чекаючи його. Водій так і робить: везе товар туди, де вже чатує шахрай. Продавець, звісно ж, залишається з носом, адже в офісі він нікого не знаходить. Нема ні товару, ні грошей.

Більш просунуті шахраї навчилися красти SIM-карти, використовуючи послугу мобільних операторів з відновлення втраченої «сімки». Для цього вони телефонують жертві з трьох різних номерів, а потім в офісі оператора називають ці три номери, отримуючи SIM-карту з номером жертви. Тоді, знаючи телефонний номер і номер банківської карти, знімають гроші з банкоматів, користуючись послугою «Екстрені гроші». Але цей трюк можливий тільки для клієнтів ПриватБанку.

Лише експеримент

Найбільша ймовірність втрапити на гачок шахраїв – це розмістити оголошення про втрату будь-якої речі. Спробуємо перевірити?

Журналіст «ГК» публікує оголошення про те, що сьогодні на івано-франківському залізничному вокзалі загубив паспорт. Приблизно через півгодини телефонує невідомий номер (у слухавці розмовляють російською): «Щодо ваших втрачених документів. Цікавить ще?» – «Так, звісно». – «Візьміть аркуш паперу і запишіть номер телефону».

Незнайомець диктує номер – журналіст записує. Потім чоловік каже: «Зараз ви вимикаєте свій телефон і зв’язуєтеся зі мною за цим номером. Але вже з якогось іншого телефону. Проте свій обов’язково вимкніть!» «Поясніть навіщо?» – дивується журналіст. – «Просто зробіть, як я кажу. Таким чином я себе страхую». У чому полягає страхівка, він так і не зміг логічно пояснити. Ну і нехай – це ж лише експеримент. Журналіст вимикає телефон.

Як потім пояснили досвідчені користувачі, шахрай вимагає, аби жертва вимкнула телефон, бо майже гарантовано почнуть телефонувати інші аферисти. І схема буде викрита, адже не можуть знайти той самий паспорт одночасно кілька людей.

Телефонуємо з іншого номера. «Не вмикайте свій телефон, поки не заберете паспорт. Домовилися?» – «Нехай буде». – «То скільки ви готові дати за свої документи?» – «Гривень 150 вистачить?» – «Ні, малувато. Саме відновлення паспорта потягне на 400 грн.» – «Добре, тоді даю 400 грн. Як і коли можна забрати паспорт? Давайте зустрінемося на залізничному вокзалі. Ви добре орієнтуєтеся в Івано-Франківську? Там є «Вопак». Може, біля нього?» – «Давайте біля цього «Вапака». Вочевидь, шахрай ніколи в житті не чув про такий магазин, адже навіть не зміг правильно повторити назву.

Домовляємося зустрітися через десять хвилин на вказаному місці. При цьому незнайомець ще разів зо три повторив, аби журналіст у жодному разі не вмикав свій телефон.

Через п’ятнадцять хвилин телефонуємо до шахрая, мовляв, уже прийшли до «Вопака». Аферист каже, що прийде не він, а дружина. «Заходьте у магазин і підійдіть до терміналу», – інструктує шахрай. Журналіст вирішив його трішки подратувати і сказав, що це неможливо, оскільки «Вопак» зачинений на ремонт.

«Тоді йдіть на вокзал і знайдіть там термінал. Коли будете біля терміналу, введете номер телефону і засунете гроші. Якщо не вірите, що дружина таки підійде до вас, аби віддати паспорт, то опцію «Оплатити» не натискайте». Мабуть, він і гадки не має, що журналіст знає – термінал забере гроші автоматично, навіть якщо не обирати цю опцію.

«Чому ваша дружина не може просто підійти? Я віддам гроші, та й по всьому?» – дивується журналіст. – «Я не піддаватиму свою дружину такому ризику». – «А в чому ж ризик? Ви ж не вкрали в мене паспорт, а знайшли його!» – «Довіряй, але перевіряй. Гроші можуть бути мічені. Давайте не будемо торгуватися! Вам потрібен паспорт чи ні?». – «Так, звісно».

Журналіст вирішив ще трохи побавитися з нервами шахрая. Каже, що термінал на залізничному вокзалі тимчасово не працює. Роздратований аферист говорить шукати термінал десь поруч. Журналіст вигадує, що через дорогу є «Ашан».

«Ви ж знаєте де «Ашан», так?» – запитує журналіст. – «Так, так. Йдіть туди! До терміналу». Підходимо. «Що далі?» – «Виберіть опцію «Мобільні  послуги», далі – «Київстар», оплатити за номером телефону». – «Я так роблю, але на екрані чомусь пише, що цей номер внесений до всеукраїнського реєстру шахраїв…» – «Що? Якась маячня!» – «Ваша дружина мене зараз бачить в «Ашані»?» – «Так, вона неподалік у машині». – «Цікаво, як це можливо?.. Адже «Ашана» в Івано-Франківську нема і ніколи не було». Аферист усе зрозумів і моментально поклав слухавку. Хоча шахрай трапився не достатньо кмітливий, оскільки навіть не намагався дізнатися, чи є взагалі в Івано-Франківську такий торговий центр.

Журналіст вмикає телефон. Приходять повідомлення, що за цей час телефонували десь зо п’ять невідомих номерів. Дзвінок. Піднімаємо слухавку. «Ну, ви вже забрали свій паспорт?» – запитує російською мовою якийсь чоловік. – «Ні, не забирала». – «А що, хіба мій брат не підходив вам віддати паспорт?» – «Який ще брат? Зі мною ніхто не зв’язувався…» – «А, ну тоді добре. У мене є ваш загублений паспорт».

Як потім пояснили кореспонденту «ГК», таким чином черговий шахрай «пробивав», чи вже телефонували до жертви інші аферисти.

«Скільки даш за паспорт?» – фамільярно запитує новий незнайомець. – «Скільки хочеш?» – «П’ятихатку давай» (так називають п’ятсот гривень і такий жаргон часто використовують у місцях позбавлення волі).

«Але спочатку скажи по батькові, яке вказане в паспорті», – відповідає журналіст. В слухавці чути багато матюків на адресу кореспондента. Завершуємо розмову. Все вже й так зрозуміло – клюнув черговий шахрай.

Налагоджена схема

Як розповідає заступник начальника управління, начальник відділу протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області Іван Канюс, ще донедавна чи не кожного дня надходили скарги від прикарпатців, ошуканих на OLX. Тепер таких випадків трохи поменшало.

Найчастіше зверталися з приводу того, що внесли передоплату за товар, а навзаєм отримали дулю з маком.

Також нерідко й самі продавці втрапляли в шахрайський капкан. Теж досить поширена схема: покупець каже, що готовий наперед оплатити товар, і просить номер банківського рахунку продавця. Той, звісно ж, дає. Незабаром до покупця телефонують начебто з банку і перепитують, чи він часом нікому не повідомляв номер своєї картки. Авжеж повідомляв. Тоді так званий банківський працівник каже, що з цього рахунку намагаються зняти кошти, тож треба його негайно заблокувати. Продавець панікує і вибовкує шахраям все, що треба: номер картки, термін її дії, фінансовий номер телефону (до якого підв’язаний рахунок). А потім обдурений продавець ще й каже код, який йому щойно прийшов в смс-повідомленні. А в цей час шахраї уже чекають біля банкомату, адже, щоб зняти гроші з картки без її наявності, потрібно ввести код, який надсилають у повідомленні на фінансовий номер. До речі, часто шахрай пояснює, мовляв, він є юридичною особою, тому, аби провести платіж, необхідно назвати номер картки, її термін дії і т.д. Необізнані люди, які незнайомі з умовами використання платіжних карток, диктують усе, що треба злочинцям. Після цього негіднику необхідний лише код, який приходить в смс-повідомленні. Але, окрім номера, у цьому повідомленні також зазначається, що це код підтвердження платежу або щось на кшталт цього. Однак більшість людей просто неуважні, не читають ретельно й потім про це гірко шкодують.

За словами Івана Канюса, найбільше шахраїв, які «працюють» онлайн, – з Київської, Харківської, Запорізької та Сумської областей. Майже в кожній шахрайській схемі присутні люди з місць позбавлення волі. Нещодавно навіть зареєстрували шахрая, який телефонував із в’язниці, що на території так званої ДНР.

У кіберполіції добре налагоджена співпраця з популярними сайтами на кшталт OLX, банками, платіжними системи – аби оперативно реагувати на випадки шахрайства. Тож коли людина одразу звертається зі скаргою, здебільшого вдається випередити злочинців і швидко заблокувати необхідні рахунки.

Шахраї, як правило, працюють не по одному – скоординована ціла система співробітництва. Хтось говорить по телефону, інший чатує біля банкомата, третій переводить кошти і т.д.

Колір лапки у пса – важливий

Як застерігає Іван Канюс, продавцям в жодному разі не треба розголошувати дані своїх банківських карток. Щоб здійснити оплату, необхідний лише номер картки, і можна також вказати ім’я та прізвище. І навіть якщо детальнішу інформацію запитує начебто банківський працівник. Якщо ж йдеться про юридичну особу, то в цьому випадку й справді потрібні додаткові реквізити, але це зовсім не ті реквізити, які зображені на картці.

Користуючись платформою OLX, ніколи не перераховуйте гроші наперед, навіть якщо це застава за товар. Якщо ж дуже хочеться саме цей товар, пам’ятайте: велика ймовірність того, що в кінцевому результаті він все одно не буде вашим. А на додачу ще й власні кошти втратите. Варто розуміти, що кожен шахрай – майстерний психолог, який уміє швидко втертися в довіру.

Найпершими ознаками, які мали б насторожити користувача, є те, що продавець вимагає обов’язкову грошову заставу або каже перевести кошти через термінал або банкомат. Не пошкодуйте оплатити кілька гривень за переказ коштів через службу доставки, але при цьому матимете можливість спершу отримати й оглянути придбаний товар. Чимало шахраїв сподіваються, що людина отримає товар і відкриватиме пакунок лише вдома. А там, наприклад, замість обіцяного майже новенького ноутбука якийсь пошарпаний непотріб або й узагалі кілька каменюк чи цеглина. Часом і таке буває.

Для чого взагалі таке надсилають? Бо поки посилка на шляху до покупця, як правило, її рух можна відслідкувати через онлайн-систему. Це дає шахраю додатковий час, аби за цей період встигнути обдурити якомога більше людей, адже потім йому треба буде вкотре змінювати телефонну SIM-картку.

До речі, під час перевірки товару треба бути максимально уважним, бо дуже часто трапляється так, що товар надсилають неналежної якості, яка не одразу впадає в око.

Оптимальний алгоритм здійснення купівлі на OLX: отримав товар, ретельно перевірив, заплатив.

Також, шукаючи певну річ на OLX, яку ви плануєте купити, треба звертати увагу на профіль продавця, а саме на дату його створення. Чим давніше зареєстрована сторінка, тим менший ризик натрапити на шахрая. Бо ж, як правило, ошукані жертви пишуть скарги на крадія, і його сторінку блокують модератори онлайн-платформи. Тому шахраю доводиться щоразу створювати нову сторінку.

Якщо ви подали оголошення про втрату якоїсь речі (паспорт, телефон, тварина тощо) і вам телефонують, повідомляючи, що знайшли втрачене, обов’язково перепитайте про якийсь розпізнавальний знак, який не згадувалося в оголошенні. Наприклад, яка прописка в паспорті чи якого кольору права лапка у пса.