Пам’ятки чекають. Як у Франківську рятують столітні кам’яниці

Франківськ динамічно змінюється. Шалений ритм не оминає і старі кам’яниці – одні отримують шанс на майбутнє, інші не витримують тотального споживацтва і безвідповідальності власників.

Усіх врятує «Планетабуд»

Останніми роками місто за порятунок пам’яток не бралося. Тут усе просто: люди квартири приватизували – мусять відповідати і за будинки. Вкладати міські гроші у приватну власність не можна, пише Репортер

Тож поки що мерія взялася за фасади. Уже два роки діє «Програма охорони культурної спадщини міста Івано-Франківська на 2016-2018 роки». До 2019-го планують відреставрувати зо 20 кам’яниць. Але нині мер може похвалитися лише одним фасадом – на Мазепи 5-7-9.

Цьогоріч, за програмою, запланували реставрацію фасаду Шевченка, 44 – будинку з химерами. Мали оновити фасади на Грушевського, 38 і 42, Мазепи, 24 і 28, Курбаса, 5-7-9. Обіцяли врятувати фасад на Чорновола, 28 – на роздоріжжі з Гординського, там будинок просто сиплеться на тротуар. На це передбачили в бюджеті 3,726 млн грн.

Але програма отримала рух лише в листопаді. У жовтні департамент архітектури уклав одразу два прямі договори на реставрацію фасадів – на Шевченка, 44 та Курбаса 5-7-9 – з новоствореною фірмою ТзОВ «Планетабуд». Прямі – бо торги двічі не відбулися, тож департамент мав право. Фірма лише недавно отримала ліцензію на реставраційні роботи. Згідно з договорами, заробить вона 756 138 грн і 941 695, 20 грн відповідно.

Торги на реставраційні роботи по фасадах на Шевченка 22, 24 та Шевченка, 30 як єдиний комплекс з фасадом будинку з вулиці Гординського – теж не відбулися вже двічі. Тож, не виключено, що й на цю реставрацію департамент підпише договір з «Планетабуд» – напевно, єдиною фірмою в місті, яка готова братися за фасади. За них департамент обіцяє ще 314 498 грн, 314 056 грн і 635 959 грн відповідно. А от якою буде якість реставрації – час покаже.

Мер каже, темпами реставрації не задоволений, бо хоче, аби фасади приводили до порядку разом і з благоустроєм центру Франківська: «План простий – ремонтуємо вулицю Шевченка і пам’ятки там. А з центру забираємо автівки, одразу ремонтуємо пам’ятки і підсвічуємо центр».

Ще майже 2,7 млн, згідно з програмою, хотіли вкласти в реконструкцію підвалів ратуші, аби облаштувати там музей. Однак там поки що все зависло на стадії паперів. ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» взялося розробити робочий проект ремонтно-реставраційних робіт ще 20 червня – за 269 900 грн.

Тим часом через відсутність вентиляції та сильну вологість стіни ратуші руйнує пліснява та грибок.

«Пасаж Єгера» на Січових стрільців, 16 мав бути у програмі ще минулого року. Будинок буквально тріскає, мешканці вже звертались і до мера, і до депутатів, та в департаменті кажуть – треба чекати, поки поряд закінчать будівництво (це той Січових Стрільців, 18, де завалилися перекриття, його обіцяли реставрувати, а зараз роблять новобуд із додатковими поверхами – Ред.) й лише тоді приступати до протиаварійних робіт.

А ще є аварійні кам’яниці на Мельничука, 14-16, Новгородській, 10 та Галицькій,14. За них поки й не споминаються…

Департамент обіцяє зміни

«Немає охочих фірм, рік закінчується, а погодні умови тепер – самі знаєте які, – говорить директор департаменту містобудування та архітектури Орест Кошик. – Фасади продовжимо робити і наступного року, згідно з програмою».

Департамент готовий братися не лише за фасади, а й за порятунок самих будинків. Втім нарікають, що бракує і грошей, і людей. На всю спадщину міста – один Володимир Ідак, начальник відділу охорони культурної спадщини.

За словами директора, нині Ідак готує перелік пам’яток, які потребують капітального ремонту і реставрації. Потім той список мерії разом із пропозиціями, що з тим можна робити.

За більш суттєву реставрацію пам’яток Кошик ще говорити не готовий. Каже, треба бачити бюд­жет на наступний рік. Але плани вже є. Так, сьогодні розробляють варіант співфінансування з протиаварійного ремонту кам’яниці на Новгородській, 30.

«Люди звернулися, будинок в аварійному стані, ми готуємо документи, – говорить Орест Кошик. – Буде висновок, що першочергово треба робити. Потім зробимо проектну документацію на протиаварійні роботи. Мешканці не проти брати участь у співфінансуванні, а от підприємці, які орендують перші поверхи, такого бажання не мають. Може, обласний департамент зможе повпливати».

Ідея співпраці з міжнародними фондами директору департаменту подобається. Але відповідних фахівців у департаменті немає. Каже, треба йти у відділ інвестицій, може, вони знайдуть відповідні пропозиції.

«Будемо визначати, що бюджет може дати, – каже Кошик. – Тими силами, які у нас є, усе осягнути нереально. Якщо знаєте про аварійні пам’ятки та маєте пропозиції, можете писати до нас звернення листом, ми будемо тільки раді».

Власник вирішує все

Одною з найбільш нашумілих цьогоріч стала реставрація готелю «Дністер». Бо починалося все гарно – власник, готельєр Мирослав Бойко мав намір вдихнути нове життя в один із найстаріших готелів Франківська, в якому схвалили акт злуки ЗУНР та УНР.

Роботи з фасадом почалися ще влітку минулого року. Та у квітні 2017-го розпочався новий етап – на даху «Дністра»: сам дах зняли і почали надбудову. Бойко пояснював, що то лише підготовка до відновлення оригінальної дерев’яної вежі. А виглядало – на повноцінну надбудову як мінімум одного поверху.

Держархбудінспекція скасувала дозволи, склала припис на припинення робіт, а за відхилення від робочого проекту навіть штраф наклали – 75 тис грн. Але роботи тривають…

Ще один «сюрприз» – очікуваний сучасний iHub на Гординського, 10. Місто передало будівлю у довготривалу оренду норвезькому інвестору під створення коворкінгу для ІТ-спільноти. Коли інвестори спокусилися на пам’ятку, не знали, що там відсутнє світло, комунікації, протікає дах, а перекриття – провалилося. Дах міська влада зробила за гроші бюджету. Інвестори обіцяли відремонтувати перший-другий поверх, а місто брало на себе перекриття, третій поверх і мережі. Навіть проектно-кошторисну документацію почали розробляти. А потім інвестор відмовився від співпраці. Тепер місто думає, що з тою пам’яткою робити далі.

З одного боку, приміщення ласе, а от грошей воно потягне ще немало. Мер обіцяє школу, але – навряд. Бо є певні норми для навчального закладу, до яких пам’ятка явно не дотягне. Так, внутрішній двір колишньої гімназії свого часу успішно роздерибанили і приватизували. Тепер там приватна забудова. Проти неї не попреш.

Пам’ятка на площі Ринок, 5 зведена 1870 року, увійшла до нашого топу найбільш аварійних – фасад її ще тримається, але сам будинок вже більше схожий на руїну. Про загадкового інвестора, який готовий взяти на себе реконструкцію, йдеться вже давно.

Цьогоріч інвестор знову об’явився. І начебто дійшов згоди з департаментом містобудування та архітектури. Чиновники кажуть, що нині триває робота над паперами: містобудівні обмеження, реставраційне завдання, акти обстеження і втрати первісного виду, втрати технічного стану. Сподіваємося, зайвих поверхів не виросте. Але й тут поки що питання не зрушилося з мертвої точки.

Де рух таки почався – це на солодовому цеху колишньої пивоварні. Цього місяця тут розібрали дах і дерев’яними балками попідпирали стіни, аби не попадали. Власник Костянтин Бородайко каже, розпочали підготовчі роботи до реставрації. Поки чекають на дозвіл від Міністерства культури та Держархбудінспекції. Згідно з проектом реставрації, солодовий цех пристосують під заклад з виготовлення та споживання пива. Натомість обіцяють зберегти історичний фасад будівлі.

За законами власник пам’ятки має про неї дбати, а будь-які реставраційні роботи проводити лише згідно з охоронним договором та реставраційним завданням. Про добудову чи перебудову і мови йти не може. Виходить якось криво. А пам’яткам залишається чекати – чи дбайливого реставратора, чи хвацького реконструктора.