«Пресмаш» у вирі корупційних справ
Скандал навколо івано-франківського підприємства ВАТ «Пресмаш», про який неодноразово писала «Галичина», вийшов на новий рівень. Ця історія розтягнулася на багато років і постійно живиться багаттям нових судових спорів та кримінальних справ. Останнє рішення Апеляційного суду стало несподіваним для голови правління та обнадійливим для колективу підприємства.
У багаторічну тяганину за право володіння акціями заводу, який за цей час втратив надію на спокійне життя, вплутано багато дійових осіб, пише газета Галичина. Найбільш помітною фігурою видається керівник підприємства — голова правління пан Богдан Пукіш, який разом із родиною володіє 42% акцій статутного капіталу та вже 8 років не дає можливості зібрати законні збори акціонерів підприємства. Чого побоюється він, якщо справи йдуть добре?
Для довідки. Свого часу ВАТ «Пресмаш» набуло слави успішного, прибуткового підприємства на теренах Західної України. На верстатобудівельному заводі встановлено унікальне імпортне обладнання, якому можуть позаздрити промисловці Галичини. Нині підприємство переживає не найкращі часи: мільйонні борги, відсутність замовлень, апатія колективу.
Ще в жовтні 2015 р. було порушено справу про банкрутство підприємства ВАТ «Пресмаш», причому не секрет, що ініціатива у цій справі надходила від підконтрольних панові Пукішу товариств — ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім». Навіщо керівникові підприємства вдаватися до таких дивних кроків? Хіба він не має дбати про розвиток заводу та накопичувати прибутки акціонерів? Виявляється, за кілька місяців до цього решта акціонерів висловила бажання провести збори, які, за нормами українського права, мають відбуватися щорічно. Для відкриття загальних зборів, за старим законодавством, необхідна була присутність понад 60% голосуючих акцій, а згідно з новими змінами, для легітимності зібрання достатньо більше половини — 50% +1 акція. Не маючи контрольного пакету, голова правління відчув, що стілець під ним захитався, і вирішив власноруч збанкрутувати підприємство.
В чому полягає сенс восьмирічної щоденної боротьби пана Богдана Пукіша за право бути легітимним головою правління ВАТ «Пресмаш»? Наразі він володіє господарськими повноваженнями та здійснює управління підприємством. Співробітники помічають, що саме за його вказівками відбувається розпродаж майна та устаткування за непрозорими схемами, без відповідного погодження з кредиторами, як того вимагає закон, ймовірно, з метою власного збагачення. Принаймні заробітної плати колектив не бачив вже декілька років, сумарна заборгованість щодо неї становить понад 3 млн. грн.
Махінації з орендою землі, що належить підприємству, також широко відомі. Орендують її у «Пресмашу» знайомі вже читачам фірми — «Вестхім» та «Хімтехнопласт». Пан Пукіш, купуючи обладнання, складає його на заводській території і вже зайняв площу понад 1,5 тис. кв. м. Якщо вартість оренди за середніми комерційними ставками становить від 15 до 20 гривень за квадратний метр, то фірми керівника, як «Пресмашу», так і орендарів, сплачують від 1 до 3 гривень, в результаті підприємство недоотримує серйозні кошти, які можна витратити на заробітну у плату або на розвиток заводу.
Наприкінці минулого року акціонери зробили спробу провести загальні збори відповідно до чинного законодавства, але наткнулись на фізичний опір. Очевидно, використання довіри людей у власних інтересах, маніпулювання свідомістю місцевої громади з боку нинішнього голови правління — це дії за принципом: на війні всі засоби згодяться. До речі, колектив підприємства сподівається, що питання із законними зборами буде вирішено в найкоротший термін. Для простих працівників заводу важливо не хто прийде на місце голови правління, а те, щоб була робота, заробітна плата та відрахування до Пенсійного фонду.
Але повернімося до рішення Апеляційного суду, з якого почалася розповідь. 24 грудня минулого року слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Р. Хоростіль виніс ухвалу про задоволення клопотання слідчого івано-Франківського відділу Національної поліції України в Івано-Франківській області Т. Гірного у кримінальному провадженні, згідно з яким було накладено арешт на акції, які не належать сім’ї Пукішів. Акціонери ВАТ «Пресмаш» оскаржили цю ухвалу. Як наслідок 23 червня 2016 р. Колегія судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області скасувала накладення арешту на акції.
Простою мовою це означає, що пан Пукіш вирішив не випробовувати долі й заручився підтримкою місцевої прокуратури та органів Національної поліції, подавши клопотання про арешт акцій інших акціонерів, а місцеві слідчий та слідчий суддя вчинили незаконні дії. Що і довела вищевказана ухвала. «З конкурентами покінчено», — можливо, саме так подумав пан Пукіш наприкінці минулого року, але вже 23 червня ц. р. Апеляційний суд визнав дії судді та слідчого незаконними, а повноваження решти акціонерів та їх право на проведення загальних зборів — легітимними.
Відповідно до коментарів юристів, позитивне рішення у цій справі вказує на необ’єктивні та незаконні дії слідчого і слідчого судді та упередженість заяв пана Б. Пукіша. Але спробуємо подивитися на ситуацію під іншим кутом зору. Корпоративні конфлікти, на жаль, не рідкість в Україні. Нормою для цивілізованого суспільства є вирішення їх у судовому порядку, відповідно до чинного законодавства. З цим не стане сперечатися навіть найвпертіший керівник. Відтак можна зробити висновок, що органи державної влади, які здійснюють судочинство, подекуди халатно ставляться до своїх безпосередніх обов’язків, а іноді, як можна припустити, мають свій інтерес у тих чи інших рішеннях. Бо як ще пояснити намагання слідчих та судових органів підіграти одній стороні справи?
Рішення Апеляційного суду у цій справі наразі відновило справедливість, і тепер акціонери мають право на проведення законних зборів. Можливо, з цим рішенням колектив відчує надію на відновлення підприємства, адже щодо намірів попереднього голови правління, як виглядає, вже давно все зрозуміло.
