Там, де «живуть» книжки, або Будні і свята обласної бібліотеки для дітей

Дуже часто доводиться чути, що сучасні діти не читають і точно не ходять до бібліотек по нову книжку, яку так не терпиться прочитати, щоб потім ще довго обговорювати її сюжет та персонажів зі своїми однокласниками. Цікаво, міф це чи правда?

Саме це вирішила з’ясувати "Галичина", завітавши до Івано-Франківської обласної бібліотеки для дітей.

73 роки історії

Будівля бібліотеки — в самісінькому центрі Івано-Франківська, за адресою: площа Міцкевича, 2. Словом, знайти її нескладно, головне — бажання. Перш ніж заходити, кілька хвилин розглядаю сам будинок. Його звели 1895 року за проектом Кароля Заремби для польського культурно-спортивного товариства «Сокіл». Мабуть, саме така будівля, яка дещо схожа на замок, ідеально підходить для дитячої книгозбірні, де «живуть» казки, пригоди і дива. З такими думками заходжу всередину. Одразу ж помічаю стенд з фотографіями найкращих читачів, таких нарахувала 25. Працівники бібліотеки кажуть, що для дітей дуже важливо поповнити його своєю світлиною, тому залюбки змагаються між собою, читають все більше і більше. 

У вестибюлі бібліотеки рекомендую одразу дивитися на стелю, вона неймовірна і казкова. ілюстрації Ярослава Соколана з українських, російських та зарубіжних казок вже з порога занурюють читача в дивовижну атмосферу літератури. Майстерні ілюстрації цього художника прикрашають книгозбірню з 1984 року. 

У цьому приміщенні дитяча бібліотека — з часу свого заснування, а саме: з 1945 року, тож через два роки відзначатиме поважний ювілей — 75 років. «Саме в цьому приміщенні в серпні 1945-го було створено Станіславську дитячу і юнацьку бібліотеку, 1962 року юнацьку бібліотеку від нас від’єднали, — розповідає директор івано-Франківської обласної бібліотеки для дітей Ірина Тацакович. — У «Вікіпедії» подано неправдиву інформацію про те, що нашій бібліотеці присвоєно ім’я радянського письменника Петра Козланюка. Ми писали до «Вільної енциклопедії», виправляли цю помилку, якийсь час все було добре, але потім знову хтось вніс правки. Хочу наголосити, що наша бібліотека ніколи так не називалася, ми це все ретельно перевіряли, вивчали усі накази та установчі документи починаючи з 1945 року. Знаю, що у 80-х роках подавали документи до обласної ради, щоб присвоїти бібліотеці ім’я Петра Козланюка, проте таке рішення не затвердили».

Багатство бібліотечних фондів

Фонд обласної дитячої бібліотеки становить понад 93 000 книг. На стелажах книгозбірні неможливо не помітити багато сучасної літератури. Як української, так і зарубіжної. «Багато літератури закуповуємо за шкільною програмою, окрім підручників, — каже Ірина Тацакович. — Маємо дуже багато гарних сучасних книжок. Не бракує і періодики, передплачуємо чимало журналів для дітей та юнацтва, навіть по декілька екземплярів одного номера, бо діти беруть їх читати додому. Література сьогодні дорога, не всі мають можливість купувати книжки, передплачувати періодичні видання, а бібліотека в цьому плані допомагає».

Ірина Тацакович зауважує, що з комплектуванням літературою їм допомагає обласна влада, виділяє кошти на її придбання. Поповнюючи бібліотечні фонди, працівники книгозбірні насамперед враховують запити дітей та шкільну програму. «Торік обласна влада виділила 30 000 гривень на закупівлю літератури і 20 000 грн. — на періодику. В 2018-му на закупівлю літератури виділили  55 000 грн.», — констатує вона. 

Зберегти мережу дитячих книгозбірень

Івано-Франківська обласна бібліотека для дітей є методичним центром для спеціалізованих дитячих бібліотек області. Таких на Прикарпатті — 36. ірина Тацакович наголошує, що дуже важливо зберегти цю мережу і в жодному разі не об’єднувати їх з книгозбірнями для дорослих. За словами директора, дитяча бібліотека — це насамперед безпечне середовище для дітей, де вони можуть не лише читати, а й гратися, відвідувати майстер-класи, гуртки, презентації, брати участь у квестах, флешмобах, вікторинах, спілкуватися з улюбленими письменниками та відомими людьми краю. Працівники таких книгозбірень вміють працювати з найменшою аудиторією, а подекуди є справжніми дитячими психологами. 

Крім того, стелажі тут — невисокі, щоб школярі могли взяти книжку, яка їм сподобалася, навіть з верхньої полиці. Та й оформлення приміщень — кольорове та яскраве, все зроблено для того, щоб дітям було комфортно і затишно мандрувати чарівним світом літератури чи просто погратися. «Бібліотека вже не таке місце, як у когось колись склалися стереотипи, що сюди можна прийти, тихесенько взяти книжку і мовчки вийти. Ні, тут має бути весело і гамірно. Бібліотеки — це безплатні заклади, до нас приходять діти і не платять ні за книжку, ні за відвідування. Впевнена, що діти не будуть так масово відвідувати дорослу бібліотеку, як дитячу. Це буде втрачене покоління. Бібліотеки для дітей мають право на повноцінне життя», — наголошує Ірина Тацакович.

Ляльки влаштовують театр

У книгозбірні працює шість відділів і чотири сектори. Вік читачів дитячої бібліотеки — від 4-х до 16 років. Послугами книгозбірні користуються і студенти, здебільшого майбутні вчителі початкових класів. Батькам, котрі приводять сюди свою малечу, бібліотекарі також з радістю підберуть цікаву книжку, наприклад, — про виховання дітей. Крім того, в бібліотеці організовують яскраве дозвілля для дітей різного віку. 

Дитяча бібліотека працює щодня, окрім неділі. Так-так, у суботу двері книгозбірні також відчинені для дітей. І, до речі, в цей день є чимало охочих почитати. А батьки можуть залишити своїх маленьких «чомучок» на годину-дві за читанням, написанням уроків чи грою, а самі за той час піти у справах.

Справжньою «фішкою» дитячої бібліотеки, а саме: відділу обслуговування читачів-дошкільників та учнів 1-4 класів є ляльковий театр. У репертуарі бібліотекарів — понад 20 різнопланових вистав. У такій формі дітям розповідають про все на світі: від бережливого ставлення до книжок чи біографії улюбленого письменника до екологічних проблем. На такі вистави до бібліотеки приходять вихованці дитсадків та учні початкової школи цілими групами та класами. А щовівторка, якщо у читальному залі є 5 і більше дітей, для них також показують лялькові вистави. «Маємо спеціальну ширму, ляльки, гарний репертуар, — розповідає Ірина Тацакович. — Вчителі молодших класів водять своїх учнів до нас на вистави з нагоди тієї чи іншої ювілейної дати, або ж теми. Здавалося б, у бібліотеку приходить веб-покоління з планшетами, телефонами та іншими гаджетами, вони вже все вміють і знають, а тут проста лялькова вистава викликає у них вибух емоцій. Діти сміються, аплодують, обговорюють побачене, після вистави хочуть помацати героїв, надіти на руку іграшку і розіграти за ширмою якусь роль. Малеча дуже гарно сприймає наші вистави». 

Читачі і «боржники»

Директор бібліотеки ірина Тацакович запевняє: те, що сучасні діти не читають, — вигадки. Зізнається: раніше спостерігався певний спад дітей-читачів у зв’язку зі стрімким розвитком інформаційних технологій. Сьогодні ж ситуація не настільки критична. «Діти читають! Хтось некомпетентний нав’язує думку про те, що сучасні діти не цікавляться книжками. Можливо, така людина має поганий приклад вдома чи серед знайомих. Адже останні 5-7 років бачимо, що діти навертаються до книжки, читають. Дуже багато батьків приходять з дітьми до бібліотеки, вони зрозуміли, що малечу потрібно відвернути від постійного сидіння за комп’ютерами, натомість намагаються зацікавити їх гарною книгою», — розповідає моя співрозмовниця.

А якщо ви не йдете до бібліотеки, то вона прийде до вас. Саме за таким принципом працівники установи працюють зі своїми маленькими читачами. «Йдемо в дитсадки, школи, спочатку приводимо дітей сюди, все показуємо, розповідаємо, намагаємося зробити все для того, щоб їм тут сподобалося і захотілося прийти ще раз», — каже Ірина Тацакович. 

За рік дитячу бібліотеку відвідує понад 10 000 дітей з Івано-Франківська та приміських сіл. Гаряча пора — літо. По-перше, на канікулах більше часу для читання, по-друге, дітки отримують чималенький список з переліком програмної літератури, яку потрібно прочитати. До речі, на руки видають не більше чотирьох книжок. Є в бібліотеці і таке явище, як черга, надмірний ажіотаж у читачів викликають світові та вітчизняні бестселери, а також література з навчальної програми. Коли ж затребувана книжка знову з’являється на стелажах, бібліотекарі інформують дітлахів про це. 

Звісно, серед читачів є й такі, котрі тримають книжку довше, аніж дозволені два тижні, серед них — і «рекордсмени», котрі можуть не повертати літературу й рік-два. «Коли ми записуємо дітей до бібліотеки, обов’язково беремо номери телефонів учнів та їхніх батьків, і коли вони вже дуже довго «читають» книжки — телефонуємо їм, інколи зв’язуємося і з класними керівниками чи дирекцією школи. Діти різні, серед них, звичайно, є неретельні та невідповідальні. Найбільше збираємо книжок, коли дев’ятикласники підписують обхідні листи. Тоді у нас починається рух: діти ходять, книжки носять, літературу повертають», — каже Ірина Тацакович.

Від Нестайка до Кінга

Затяті книголюби перед тим, як прийти до бібліотеки, готуються, нишпорять всесвітньою мережею в пошуках цікавих книжкових новинок. Бібліотекарі кажуть, що, як правило, можуть задовольнити запити своїх відвідувачів, адже відстежують усі новинки дитячої та підліткової літератури. Крім того, працівники закладу знають зміст фактично усіх книжок, котрі тут зберігаються, тому легко можуть запропонувати кожній дитині щось цікаве залежно від її побажань та уподобань.

Наймолодші читачі полюбляють читати невеличкі історії, особливо їх приваблюють гумористичні оповідання. Бібліотекарі кажуть, що раніше діти більше читали класику, тепер шукають історії, в яких описано сучасні ситуації. Незмінним фаворитом сучасної дітвори є Всеволод Нестайко і його безсмертні творіння. Також з української літератури серед фаворитів Наталя Забіла, Василь Сухомлинський, Леся Вороніна, Сашко Дерманський, Марина та Сергій Дяченки, Ксенія Ковальська, Галина Малик, Галина Пагутяк, Володимир Рутківський. 

«У нас такі гарні книжки, що усі мають попит, — розповідає заввідділу обслуговування дошкільнят та учнів 1-4 класів Тетяна Назарук. — З читачами у нас немає проблем. Діти дуже люблять читати короткі цікаві оповідання, щоб були великий шрифт і гарні малюнки». 

У відділі, що обслуговує 5-9 класи, найпопулярніші книжки бачу одразу, їх складно не помітити через їхню «зачитаність». Одразу видно, що їх прочитала чималенька кількість учнів. «Найбільш популярною, цілком очевидно, є серія книжок про Гаррі Поттера Джоан Ролінр. За словами бібліотекарів, сучасні підлітки найбільше люблять читати пригодницьку та історичну літературу, фентезі і фантастику. Серед найпопулярніших — «Чароділ», «Часодії» Наталки Щерби, «Ерагон» Крістофера Паоліні, книжки Муні Вітчер і навіть Стівена Кінга.

«Діти, звичайно, читають. Їм цікаві сучасні технології, але вони не забувають і про книжку, яка є основним джерелом знань», — зауважує бібліотекар Надія Смушак.

Любов до книжки і читання не виникає сама по собі, її потрібно прищеплювати і плекати. ірина Тацакович переконана, що виховувати читача потрібно змалечку і насамперед власним прикладом. «Важливо, щоб дитина бачила, що батьки читають вдома, — такі поради батькам майбутніх книгоманів дає директор бібліотеки. — До книжки потрібно привчати змалечку: заучувати невеликі віршики, розглядати ілюстрації, щоб діти звикали до книжки. 10-15 хвилин щодня — більш ніж достатньо, щоб прищепити своїм дітлахам любов до читання».

Тетяна Назарук радить батькам, котрі хочуть виховати дитину як читача, прийти до бібліотеки і взяти для дитини книжку, а ще краще — привести її сюди. Як на мене, чудова порада.

Ольга Мончук, газета Галичина