Тарас Прохасько: Хто на світі найгарніший…

Новий блог франківського письменника Тараса Прохаська на порталі Zбруч.

Так само, як свого часу бестіарії були основою первинних сюжетів, теперішнє сюжетознавство не може обійтися без історій із життя вірусів. Вірусологія – це підстава не тільки для нового рівня фізики, але й новітньої метафізики. Відповідно – для контемпоральної філософії. І, звісно, систематики сюжетів. Частина з яких зможе перехопити література і все інше мистецтво, яке з літератури походить. І не в тому сенсі, що література розповідатиме про всілякі перипетії і казуси із людьми, які протистоять вірусам, або страждають від них, або втікають від них, або наздоганяють їх, або у різний спосіб умирають від них, або їх переносять, або з ними живуть…

Ні, новітня сюжетність змушена опуститися (чи піднятися) до відкриття й осмислення всіляких закономірностей і аномалій, якими переповнене існування найдивнішої, найчисельнішої, найпростішої, найдовершенішої форми організації життя.

Правдоподібно, людина надто захопилася власною вправністю. Настільки, що наївно присвоїла собі слова Бога про те, щоби панувати, витрачати, долати, нищити і не зупинятися. Аналізуючи будь-яку систему, неможливо не зауважити, що у кожній є певний запобіжник. Щось, що зупиняє організовану стихію за мить до самознищення. Хочеться вірити, що у системі життя на Землі таким запобіжником, введеним у систему від самого моменту запуску, є віруси. Істоти, чиєю суттю є найчистіша у світі річ – гола інформація, текст, який здатний зберігатися, відтворюватися, змінюватися і реалізуватися зі швидкістю, яка притаманна навіть не кожній думці. 

Здається, у своєму поєдинку з Домом ми саме цього прагнули – дійти до протистояння з першоосновою. Завалити все, щоби побачити, що найсильніший конкурент вбудований у наші клітини, у наш базовий текст. Нарешті боротьба із космосом досягла абсолюту. Виявилося, що для тих, хто найсильніші у цьому світі, космосом є ми самі. А проти себе не попреш. Навіть героїчне самоспалення не допоможе.

 Настав момент, коли можна подивитися на себе збоку. Подумати про можливості співіснування, відкинувши примітивні парадигми тотального винищення. Бо знайшовся хтось, співіснування з ким потребує упокорення. І справжньої роботи із самим собою. Можна сказати – перетворитися на розумний дім.

Треба стати добрим домом. Таким, аби його мешканцям – не так, як нам – не хотілося його убивати. Аби запропонувати таку власну поведінку, яка би не давала тому царству, тому запобіжникові вимикати світло у своєму домі.

Для цього варто ознайомитися із сюжетами вірусової літератури. Адже саме література дає вихід до розуміння іншого життя, до діалогу та емпатії.

Традиційні прийоми, завчені із літератури людської, надалі не допоможуть. Бо – це найважче усвідомити – віруси є улюбленим Божим сотворінням. І ера експерименту із домінантою людини врешті закінчується. Із переслідувача ми перетворилися на того, кого заганяють. На звичайну популяцію свійських тварин, на біомасу, яка є поживою для уможливлення безконечних цікавезних реплік у тотальному тексті рекомбінацій.

І їх – з нашою повільністю зміни поколінь – попросту не наздоженеш. Необхідна зовсім інша філософія математики.

Джерело: Zбруч.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!