Тропічний рай через локдаун. Історія коломийської сім'ї, яка застрягла в Таїланді

Карантин подарував чотири незабутні місяці острівного життя і розуміння того, що часом ми не можемо впливати на обставини, тому маємо змінювати своє ставлення до них.

Рік тому розпочався загальнодержавний локдаун. Із 17 березня наша країна закривала авіасполучення. Це створило чимало проблем для тих, хто опинився за кордоном. Мешканка Коломиї Оксана ТКАЧУК із чоловіком Михайлом та трьома малесенькими дітьми на той час перебувала в Таїланді, пише Голос України.

«Нам тоді не вистачило якихось трьох днів, щоб вилетіти з Таїланду, — розповідає Оксана. — Мали авіаквитки на 20 березня. Це була наша перша зимівля в Азії, запланована ще влітку 2019-го. І, як виявилось, попереду були ще чотири довгі місяці в тропічному раю — в очікуванні можливості повернутися додому. Час імпровізації і переосмислення. Закінчився туризм і почалося просте життя, із насолодою від неймовірних сансетів, звуків джунглів, смаків, запахів.

Пам’ятаю, навіть тішилася, коли вручну прала біля будинку, а діти бавилися коло мене. У волоссі — квіти плюмерії, скрізь надзвичайні аромати. Краса! Дуже вдячна Всесвіту за цей неймовірний досвід».

Донечці Меланії на той час було п’ять років, Дем’яну — три, Емілії — лише рік. Подружжя перебувало в Таїланді від січня. Країна ще жила звичним життям. Гучно святкували Китайський Новий рік, що в 2020-му припав на 25 січня. У Бангкоку був велелюдний парад. Ніщо не віщувало біди. А вже 1 березня влада повідомила про смерть 35-літнього чоловіка.

«Тайці привчені ходити в захисних масках, налякані коронавірусом 2003-го, який опісля назвали SARS, — міркує Оксана. — Він забрав життя сотень людей. Коли у 2020-му влада Таїланду через поширення COVID-19 ввела жорсткий карантин і навіть запровадила комендантську годину, законослухняне населення поставилося до цього відповідально. Всі дотримувалися приписів, тож дуже швидко звели нанівець поширення коронавірусу».

Протягом січня-лютого сімейство відвідало різні заплановані місця в Таїланді та в сусідній Камбоджі. То була не перша мандрівка подружжя із маленькими дітьми. Тож вибралися в подорож добре підготовленими: брали запас і речей, і грошей.

«Михайло — програміст, працював віддалено. Після введення карантину ми переселилися на чудовий острів Самуї. Бюджетне житло — 300 євро за місяць. Здали орендовану машину і взяли недорогий скутер. Будинок із двома спальнями, без наворотів».

Ціни в Таїланді — на рівні наших. Був саме сезон фруктів. Манго — в еквіваленті 15 грн за кг, банани росли просто вздовж вулиці, ананаси. Дешева риба, адже мешкали на березі океану.

«Тайська кухня вважається однією із найсмачніших у світі. Її особливість — поєднання кисло-солодко-солоного смаків, сильно перчені страви, — ділиться враженнями Оксана. — Там вживають різноманітні корінці та трави до салатів.

Звісно, хотілося всього спробувати, навіть смажених жучків».

Оксана із захопленням розповідає про багату тайську культуру, храми.

«У буддистській релігії прописано допомагати один одному — це запишеться до особистої карми. Тож легко було порозумітися навіть із мінімальним рівнем знання місцевої мови. Спілкувалися на мигах. Англійською з чоловіком володіємо добре, але в Таїланді це не дуже знадобилося», — акцентує Оксана.

Багатодітне сімейство перебувало в Таїланді до середини липня. До слова, можна було повернутися ще в березні евакуаційним рейсом, але один квиток коштував 950 євро... Авіалінії Катару везли до Франкфурта, а звідти їх партнери Lufthansa — до Києва. Як тут із маленькими дітьми?.. Тому додому вирушили літаком тієї ж компанії, на який мали зворотні квитки. Натомість отримали кілька місяців насолоди далеким азіатським краєм. Справді — рай на острові завдяки локдауну.

Хоча навіть серед раю може бути пекло. Перебування в невідомості із трьома маленькими дітьми, без будь-якої можливості звернутися по допомогу до інших дорослих — це зовсім непросто, психологічно й фізично.

«Ще один момент, який не давав ні на мить розслабитися, — це безліч небезпек, притаманних тропічному раю. Отруйні змії, скорпіони, сколопендри, ківсяки були постійними нашими супутниками. А ще тисячі кокосових пальм: завжди треба було пильнувати, щоб ніхто із малечі не стояв під деревом, бо шанс загинути від падіння кокоса навіть вищий, ніж від укусу отруйної змії. Вимушене перебування в Таїланді допомогло зрозуміти, що ми не завжди можемо впливати на обставини, але точно можемо впливати на своє ставлення до них. Для нас цей локдаун виявився чудовим шансом розширити свої світоглядні рамки, вкотре переконатися, що життя є тут і зараз. А дім там, де тобі добре з близькими людьми», — підсумовує Оксана Ткачук.

Івано-Франківська область.

На знімках: Оксана із дітьми; сімейство Ткачуків на відпочинку.

Фото з домашнього архіву героїв матеріалу.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!