У пошуках джерел. Де у Івано-Франківську можна попити чистої води

У Івано-Франківську є з десяток місць, де можна безкоштовно набрати питну воду. Вони доволі популярні. Там наповнюють пляшки ті неліниві мешканці міста, що не хочуть купувати воду в магазині або пити з-під крану.

Найпопулярніші джерела – в парку Шевченка, на міському озері й на вулиці Ленкавського – усі вони природні. Ще є природне джерело на Симоненка, його утримує релігійна громада, доглядає, раз на рік воду здають на аналіз, пише Репортер.

Природне джерело «Марусенька» є у селі Підліссі, що біля Івано-Франківська.

«Сюди ходить і приїжджає багато людей, воду набирають усі. Хоча в селі майже в кожного є своя криниця, – каже місцевий мешканець Андрій Томич. – Зараз там проводяться роботи, джерело облаштовують, роблять людський вигляд. Я також був там пару раз – вода як вода, але людям подобається».

Джерело на Ленкавського теж хвалять, тамтешня мешканка Ірина Дранчук каже, що вода там найкраща з усіх франківських джерел.

«Ходжу туди рідко, але вода там справді добра. Недавно племінниця набирала звідти воду на закрутки, адже стерилізувати краще у природній, ніж у хлорованій, з-під крана, – говорить Ірина. – Я вже старша, звикла пити воду з центральної труби, хлоровану. Але маю маленьку дитину, для неї треба або кип’ятити воду, або набирати свіжу з джерела. Та й точка недалеко від мене, а головне – безкоштовно».

Начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби в області Віталій Фіглевський розповів «Репортеру», як у Франківську проводять аналіз води з природних джерел.

«У нас в місті є багато джерел питної води. Серед них і стихійні, і облаштовані. Щоб вода у джерелі була якісна, повинен бути господар або балансоутримувач, який за ним дивиться, – каже Фіглевський. – Відповідно до санітарних норм і правил, господар повинен проводити певні заходи, щоб не «запускати» своє джерело: щорічна чистка, дезінфекція, ремонт, утеплення, благоустрій території».

Якщо, наприклад, колонка не має господаря, то в разі чого нема й на кого скаржитись. За словами експерта, воду з «нічиїх» джерел пити не варто.

«У Івано-Франківську є три основних джерела, що мають господарів. Перше – на вулиці Мазепи, в парку Шевченка. Друге на міському озері, третє – на Ленкавського. За двома першими доглядає дирекція парку, а останнє утримує КП «Івано-Франківськводотехпром», – розповідає Віталій Фіглевський. – Ці установи роблять дезінфекцію, очистку й відом­чий контроль. Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства проводить моніторингову роботу. З бюджету міста виділяються кошти на аналіз води, господарі джерел дають запит у лабораторію, яка проводить повний аналіз на придатність до споживання води із джерела – бактеріальний і санітарно-технічний показники».

Також управління держнагляду перевіряє виробників газованої води і моніторить ситуацію по джерелах за цілий рік. Сюди входить аналіз води, яка йде по трубах до людей, в садках, школах, різних державних установах.

«Є загальне поняття – вода або відповідає, або не відповідає санітарним правилам. Цього року моніторинг буде проводитись в кінці листопада, а от за 2018-й результати в нас є, – говорить Фіглевський. – З природних джерел, які є у Франківську, – вся вода придатна до споживання. Усі ці три джерела сформувалися природним шляхом, інші, що є в місті – створені штучно».

За словами експерта, за останні п’ять років управління не отримало жодної скарги щодо якості питної води. Втім, не варто забувати про умови її використання:

• зберігати воду краще у скляному посуді,
• якщо вже у пластику, то не більше семи днів,
• перед вживанням все одно краще кип’ятити.

Крім того, зазвичай люди набирають воду у великі поліетиленові каністри, які не можна використовувати багато разів. Пластик має властивість вбирати в себе шкідливі бактерії та мікроорганізми. Тому швидше псується навіть свіжа вода, яка потім може принести шкоду здоров’ю.

Нині популярна й доставка води в офіс чи додому. Ціна п’яти літрів там коливається в районі 10-20 грн разом з доставкою. Але ми ж говорили про нелінивих, правда?