Ветеран АТО відкрив на Рожнятівщині страусину ферму


6 Серпня 2019, 06:15
Колишній учасник війни з російськими окупантами у складі 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Сергій Швець вирішив реалізувати свої мирні бізнесові плани у птахівництві саме у невеличкому селі Ловаги неподалік села Небилова на Рожнятівщині.

Хоч Ловаги і не Африка, а природа не тропічна, проте родина Швеців свою страусину ферму – першу і єдину на Рожнятівщині – назвала «Савана». Кажуть, що так вона називалася на Миколаївщині, де її придбали. З першого разу і без провідника відшукати «Савану» у Ловагах нелегко – лісові обійми зусібіч огортають її як надійні обереги, пише Бліц-Інфо з посиланням на газету Галичина.

Сергій Швець, власник страусиної ферми розповідає, що ідея заснувати страусину ферму належить його мамі Оксані Михайлівні. Вона свого часу десь довідалася і переконалася, що розведення страусів в Україні – бізнес перспективний.

"Ми порадилися та вирішили започаткувати свою справу. Вибрали місце у Ловагах – на обійсті мого діда. Тоді дід ще жив, була земельна ділянка і хатинка. Місце площею до одного гектара годилося для такої справи. Бо ж страуси потребують простору. Але війна внесла свої корективи у наші плани. Понад рік усе, що ми будували впродовж семи років, було «заморожено». А вже восени торік придбали і завезли 14 африканських страусів з Миколаївщини – по семеро самок і самців. А з весни цього року офіційно відкрили «Савану». Птахам просто був потрібен якийсь час для адаптації. Ціна дорослого страуса сягає вартості корови – до 10 тис. грн. Гуртом, звичайно, дешевше", - каже ветеран.

Орім страусів, в «Савані» є загони і вольєри для птахів, спеціально обладнана інкубаційна кімната для розведення страусів, хата проживання, різні альтанки, броварня, гараж та інші господарські споруди. Всім охочим пропонують два види відвідування ферми – просто екскурсія вартістю 50 грн. з особи й екскурсія з дегустацією – 300 грн.
 
"Готуємо тушковану та сиров’ялену страусятину різних видів, омлет з яєць страуса, юшку з цесарок – фактично комплексний обід. Можна посидіти, поспоглядати на птахів, погодувати їх, є місце для дитячих ігор. Маємо спеціальні вольєри для декоративних птахів – павичів і цесарок. Будуть і фазани", - розповідає атовець.

Шлюбний період у страусів триває орієнтовно з березня по жовтень. Самка відкладає одне-два яйця на тиждень вагою до півтора кілограма – як лоток курячих яєць. За сезон самка може знести від 40 до 80 яєць. Яйце в інкубаторі перебуває 42 дні. Відтак, пояснює Сергій Швець, страусята набираються сил у спеціальній шафі. Молодняк вирощують окремо – за віковими категоріями. До дорослих їх пускати не можна – затопчуть. А попит на страусенят шалений. Купують, як пиріжки. Вартість одного тижневого пташеняти – 100 євро.

Дорослий страус важить до 150 кг, а самка трохи менше. Втім, так чи інакше, а не менше 50 кг м’яса є з птаха. На смак воно схоже на дичину і має буряковий відтінок. Кілограм м’яса коштує 350 грн., а яйце – 250. І м’ясо, і яйця вважаються делікатесами. А ще вони дієтичні – вміст холестерину не перевищує одного відсотка. Порівняйте: у свинині його – цілих 27 відсотків. Страус не потребує багато їжі – до півтора кілограма на день. Годиться сирі зерна пшениці, ячменю, вівса, свіжі конюшина, люцерна тощо. Запарювати зерно не потрібно, а траву достатньо насічкувати. Води страуси п’ють небагато – до відра на день.

Сергій розповідає, що газдуємо на фермі всією родиною: вітчим Михайло, мама Оксана, брат Олег, він з дружиною Наталею. Всі капіталовкладення – також родинні.

"Дію якихось спеціальних державних програм ми не відчули. Поїхали десь за кордон – заробили, приїхали – вклали у справу. У цій справі вже вийшли у плюси – починаємо заробляти. Хочемо робити акцент на зеленому туризмі і популяризувати наш край. Може, і село Ловаги відновиться. Та й нам не потрібно буде думати про збут м’яса, яєць, сувенірів тощо. Туристи приїжджають фактично щодня. Їдуть і з дітьми. Особливо – у вихідні", - зізнається чоловік.

Сергій Швець каже, що керівництво села посприяло їм у виділенні двох гектарів землі для ведення особистого селянського господарства, то є перспектива для розвитку інфраструктури ферми.
 
"Якби ж іще й у керівництві Рожнятівщини були зацікавлені в тому так само, як у Небилівській сільраді, то було б чудово. Як учасник АТО маю пільги – 75 відсотків знижки в оплаті за комунальні послуги. Село не газифіковане, тож використовуємо багато електроенергії для господарювання. Але щодо оподаткування, то не маємо ніяких пільг. Щонайперше було б добре, якби навели лад з дорогою від Небилова до Ловагів – хоч підшутрували найбільш розбиті місця. У мене є екскаватор, то ми з хлопцями допомогли би. Наші відвідувачі найчастіше нарікають саме на стан дороги. Добрі дороги – і для нас добре, і для села, бо з туристами надходять і фінанси", - переконаний фермер. 
 
Ветеран пригадує, що коли я повернувся з війни, то найважче було зрозуміти тих людей, які живуть навколо. У Сергія було таке враження, що вони не розуміють, що триває війна, а натомість переймаються непотрібними дурницями.
 
"У 2014–2015 рр. ще було розуміння, що йде війна і є ворог. А сьогодні, на мій погляд, уже немає такого розуміння. І це проблема для тих, хто повертається. Фестивалі, концерти, забави… Люди звикли до війни і сприймають її як належне. Але ж майже щодня хтось гине, щоб ми мирно сиділи і попивали каву. Хлопці ж усе це бачать. І не можуть достукатися до суспільства. Як наслідок – чимало трагедій вже після повернення. Тож заснування «Савани» і занурення у роботу було одним із способів моєї втечі від дурних думок. Щоденна робота допомагала і допомагає повернутися. Ми з вітчимом багато зробили на фермі своїми руками. Я за фахом геофізик. Але якщо хотіти і мати підтримку рідних і близьких людей – все вдасться. Гроші не головне. Головне – бажання. І свою справу ми починали не з грошей, яких, до речі, у нас і не було, а з ідеї і мети", - підсумовує чоловік.