Від любові до афекту: У Франківську вже два роки тривають суди над вбивцею росіянки
Івано-Франківський міський суд недавно звільнив з-під варти Андрія Бойка, обвинуваченого у вбивстві росіянки Ірини Кадомцевої. Чоловік відбув у СІЗО два з половиною роки. Слідство триває, але чи повернеться підозрюваний за ґрати – величезне питання.
Батько вбитої Всеволод Кадомцев, переконаний, що «вбивцю звільнили за хабар», звернувся за допомогою до громадської організації «Правники проти корупції», пише Галицький кореспондент.
Один на двох
Ця історія була нашумілою на початку 2016-го. Наприкінці січня того року в номері готелю «Надія» двома пострілами (спочатку в спину, потім у голову) було вбито 29-річну громадянку Російської Федерації. Щоб приховати сліди злочину, вбивця прикріпив на двері готельного номера повідомлення «Не турбувати», а також викрав паспорт жертви та її мобільний. Зазначимо, що кримінальне провадження про крадіжку телефона обвинуваченим чомусь було відокремлене від справи про вбивство і до суду досі так і не дійшло.
Коли в суді слухали свідків, одна з покоївок розповіла, що вранці, прибираючи в сусідньому номері, вона бачила, як з-за дверей з’явилася рука, яка й причепила табличку на двері. Але більше нічого ні адміністрація, ні гості готелю не чули.
Спершу пара (Андрій з Іриною) оплатила одномісний номер на добу. Вони залишили там речі і гуляли містом, відвідували паб тощо. Потім повернулися в готель і, вирішивши, що доби замало, заплатили за ще одну ніч. Оскільки номер був оплачений на дві доби, то тіло жінки покоївка знайшла аж наступного дня. Закривавлена росіянка лежала на ліжку…
Ірина була жителькою Підмосков’я, займалася підприємницькою діяльністю (гендиректор ООО «Секретний імідж» – салони краси). Вона була вродливою, мала дороге авто. З Андрієм познайомилася в інтернеті й приїхала у Франківськ саме до нього.
Чоловік проживав у с. Клузів Тисменицького району, був одружений з громадянкою Росії, щоправда, іншою. Його батьки – працівники системи охорони здоров’я. Та й сам він має медичну освіту (фельдшер).
Як пояснив Андрій правоохоронцям після затримання, між ним та Іриною відбувся інтимний зв’язок. І все було добре до того часу, поки йому не подзвонила дружина. Після цього Ірина пригрозила, що якщо Андрій не поїде з нею в Росію, то вона розкаже про все його дружині. Чоловік витягнув пістолет травматичної дії та зробив два постріли. Жінка ще рухалася, і тоді він схопив її за шию й тримав доти, поки вона не перестала проявляти ознаки життя.
Відтак Андрій вийшов з готелю і сів у своє авто. Зупинився біля сміттєвих баків, де викинув паспорт і телефон Ірини. Після цього повернувся додому, де вколов собі велику дозу інсуліну. Дружина викликала швидку, і чоловік опинився у психлікарні.
Саме там 1 лютого 2016 р. 27-річного Андрія й затримали працівники поліції. Як повідомив тоді на брифінгу начальник слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області Олександр Бойчук, слідство не могло стверджувати, чи це була спроба суїциду, чи спосіб уникнути відповідальності.
Дії підозрюваного кваліфікували за ч. 1. ст. 115 ККУ (умисне вбивство). Андрій зізнався у скоєному, а його слова згодом були підтверджені показаннями свідків, відеозаписами з камер спостереження, висновками судових експертиз. Інформація про вбивство була оприлюднена у ЗМІ. Чоловікові загрожувало до 15 років позбавлення волі.
Взимку 2016-го, проаналізувавши наявні ризики та вислухавши думки сторін, суд ухвалив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на період слідства без визначення грошової застави. Підозрюваного відправили в установу виконання покарань Івано-Франківська №12.
Непритаманна роль
Час минав, Андрій сидів у СІЗО. А згодом, як розповідає Всеволод Кадомцев, завдяки діям прокуратури та суду він отримав шанс уникнути відповідальності за умисне вбивство. Що ж сталося? Змінено було обвинувачення з умисного вбивства на вбивство в стані афекту…
За словами батька Ірини, який виступає у справі як потерпілий, прокурор Сергій Боровик виконує у справі не притаманну державному обвинувачу роль – повністю підтримує захист. Та не тільки прокуратура стає на бік обвинуваченого – йому сприяють і експерти. (Можливо, недарма його батьки – лікарі.)
Експерт з обласної психологічно-неврологічної лікарні №3 Тетяна Левицька проводила по справі психологічну експертизу. За її словами, психічними розладами чоловік ніколи не страждав. А в експертизі вона вказує, що підозрюваний скоїв убивство у стані афекту.
«У матеріалах справи йдеться про те, як він забрав її речі, повісив на ручку табличку «Не турбувати», викинув зброю. Чому ви не надали оцінку посткримінальній поведінці?!» – обурилася в суді захисник потерпілого Тетяна Войцеховська. «Його поведінка мала фрагментарний характер. Підекспертний був виснажений і втомлений, частково дезорганізований», – відповіла психолог.
«Кожен ймовірний вбивця тепер зможе говорити, що він був у стані афекту. А експерт не дає оцінку даній поведінці…», – казала Войцеховська, звертаючи увагу на те, що Левицька більше зважала на свідчення обвинуваченого та його дружини, ніж на факти у матеріалах справи. «Жодних свідків, які б його бачили і змогли описати поведінку, не було, окрім дружини», – пояснювала психолог.
Цікаво, що, відповідно до матеріалів експертизи, стан афекту в чоловіка настав через те, що він страждав… від статевого безсилля. Але це теж ґрунтується тільки на його словах. Жодних довідок від фахівців штибу сексолога у суді представлено не було.
«Ти – кінчений!»
То що ж такого зробила потерпіла, що вартувало їй життя?.. Нова версія: чоловік був статево безсилий, а жінка його дуже образила.
«Підекспертний зазначав, що в нього були проблеми в переступанні інтимних стосунків із жінками. Це було і з власною дружиною. Він стосункам з потерпілою надавав велике значення і мав певні плани, – розповіла на суді експерт. – Коли виник конфлікт, Ірина почала поводитися не так, як раніше, а з нищівною критикою, насмішками… Почала сильно кричати: «Ти – кінчений!», «З тобою ніхто жити не буде!», «Ти – гірший за всіх!», «Ти такий нікому не потрібний!». У нього настала раптова емоційна реакція: помутніло в голові, настало сильне хвилювання, він відчув емоції розпачу, відчаю, агресії. Далі все пішло кадрами. Відбулося часткове збудження свідомості з фрагментарністю сприйняття і нездатністю керувати собою».
Психолог зазначила, що стан фізіологічного афекту виключає здатність особи керувати своєю поведінкою. Як наслідок, чоловік зробив два постріли. «Перший вистріл був у спину. Вона що, спиною його ображала?» – міркувала вголос Тетяна Войцеховська.
Але й це ще не кінець. У матеріалах справи є висновок молекулярно-генетичної експертизи, де йдеться про те, що із стегна потерпілої була вилучена сперма. Тож яким чином чоловік був статево безсилим?
Тетяна Левицька дала на це запитання таку відповідь: «Природним способом не вийшло, і тому вони вступили в оральний статевий акт. Все дуже швидко закінчилося. Через це Ірина дуже розізлилася».
Все це підтверджується тільки словами підсудного, жодних інших доказів немає. Войцеховська запитала: «Експертне дослідження ґрунтується на вибіркових показах Бойка та його родини?» – «Ні, я так не можу сказати. Я проводила дослідження на тому, що було в матеріалах справи», – відповіла Левицька.
Може, б хтось і сприйняв версію про афект за примітивно-фантастичну. Особливо, якщо зважити на те, що Андрій страждав від статевого безсилля, а Ірина, попри це, наполягала, щоб він їхав з нею в Росію. Але експерт повірила на слово і дала відповідний висновок.
До речі, на суді адвокат Войцеховська звернула увагу на те, що у психолога Левицької відсутня інформація про підтвердження кваліфікаційного рівня експерта. У відповідь психолог запевнила, що вона підтвердила його. Правда, їй важко сказати, коли це було. Мовляв, у 2015 р. вона відправила матеріали в столицю, втім експертно-кваліфікаційна комісія з того часу не засідала «у зв’язку з ситуацією в Україні».
Визнав вину і покаявся?
На цьому ж засіданні адвокат обвинуваченого Михайло Боднарчук попросив суд змінити запобіжний захід Андрію Бойку на домашній арешт. Обґрунтував тим, що Бойко визнав вину і чистосердечно покаявся. «Вважаю, що з плином часу питання ризиків уже обговорюватися не може», – пояснив свою думку захисник.
«Ваша честь, я повністю підтримую, – сказав обвинувачений. – Я вже два з половиною роки сиджу, а сторона потерпілого затягує справу якимись клопотаннями».
…Можна було б перенести розгляд справи, призначити повторну експертизу, обдумати допит, перечитати документи, адже справа йде вже 2,5 роки і, звісно ж, щось може забуватися. Але ж ні – вже через 15 хвилин суддя виносить ухвалу про зміну запобіжного заходу, і чоловіка відпускають під домашній арешт. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності в дії.
