Як у Богородчанах «розіп’яли хлопчика»

Судячи з цього, як нині модно казати, «фейку», представники «Правого сектору» здійснили напад на належний цій конфесії храм у Богородчанах, побили людей, зокрема одному зламали руку, другому розбили голову, а самого «батюшку» ледь не копняками вигнали з церкви та розбили в ній двері і повибивали шибки, пише Галичина.

Зрозуміло, це повідомлення з радістю зустріли російські ЗМІ, запопадливо, саме в такому стилі цю інформацію оприлюднив розташований в Україні телеканал «112», котрий, за деякими повідомленнями, начебто купив українофоб і кум Путіна Медведчук. До інформаційної кампанії долучилися інші сайти, зокрема «Кореспондент». І лише окремі з них намагалися отримати об’єктивну інформацію з цього приводу, зокрема з інших джерел, і її подали. Більшість же або вирішила не завдавати собі зайвого клопоту, або ж їй невигідно було говорити правду про те, що насправді на церкву ніхто не нападав.

Та перш ніж опишемо ці події, пояснимо читачам, про яку споруду йдеться. Отож церква УПЦ МП (до речі, її представники сором’язливо приховують свою належність до Московії, хоча навіть лояльні до них ЗМІ, в тому числі й у повідомленнях про цей випадок, таке зазначають) розташована в Богородчанах у колишньому домініканському соборі, який є пам’яткою архітектури державного значення. Це цілісний майновий комплекс з костелом та будівлею у вигляді літери «п», котра називається «палати духовенства та келії» і примикає до собору. Саме в ній розташовані три кімнати загальною площею близько 88 квадратних метрів, довкола яких і виникла ситуація.

У тій прибудові свого часу розмістилася музична школа, котра є тут і понині. А от згадувані кімнати належали місцевому профтехучилищу. і ось у 1987 році, ще за злочинної совіцької влади, під час їх обстеження виявили факти проживання в них працівників профтехучилища, — далі напишемо все великими літерами, аби читачі звернули особливу увагу на цей факт, — що Є ГРУБИМ ПОРУШЕННЯМ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА З ОХОРОНИ і ВИКОРИСТАННЯ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ. По суті, це й стало приводом для тодішньої богородчанської влади для вилучення в училища приміщень і передачі їх на баланс музичної школи. У 1992 році в описі спільної власності району вони вже значилися як майно відділу культури. Та через шість років до згаданої будівлі в’їхала ще й районна архітектура і ці приміщення опинилися на її балансі. 

Додамо, що тоді сам костел уже передали УПЦ МП. Через три роки архітекторам, очевидно, стало зашироко у своїх «палацах», чи тут відіграв той момент, що тодішній районний архітектор є палким прихильником московського православ’я, але ті три кімнати передали в користування цій конфесії. Все було обставлено нібито за законом. Є відповідне звернення «батюшки», щоправда, в ньому не вказується, з якою метою мають використовуватися ті помешкання. Є відповідне розпорядження тодішнього голови Богородчанської РДА. І, як з’ясувалося, там оселився «батюшка». Зробив собі, по суті, квартиру, провівши газ, каналізацію тощо.

Ситуація дивна. Начебто законодавство з охорони пам’яток культури та архітектури не змінилося. Тож чому, коли в тих приміщеннях жили працівники профтехучилища, це було грубим порушенням, а коли там осів священик, то це вже стало ледь не богоугодною справою? І це під боком архітектури, одним із завдань якої і є контроль за охороною пам’яток архітектури. Та наразі не будемо зациклюватися на цих питаннях...

З часом «батюшка» збудував собі «хатинку», що не залишилося невідомим у невеличкому містечку, і дедалі більше людей стали запитувати себе, а що ж робиться у кімнатах, де вони колись мешкали. Тим паче, що число охочих навчати дітей у музичній школі більшало, і вона почала відчувати брак класів. 

Очевидно, не без тиску громадськості цим питанням, врешті-решт, зайнялася районна влада. Створили комісію для обстеження тих кімнат, котрій з трудом вдалося виконати свою функцію, бо «батюшка» її туди просто не впускав, про що складено відповідні акти. Врешті-решт, члени комісії таки потрапили туди і побачили ванну, туалет, газовий котел тощо. Жодного стосунку до відправлення богослужінь вони, зрозуміло, не мали. 

«...Функції призначення даних приміщень та ефективність їх використання комісія вважає незрозумілими та неефективними», – зазначалося в її висновку. і 16 серпня ц. р. на сесії Богородчанської районної ради прийняли рішення про вилучення з користування УПЦ цих кімнат та передачу їх на баланс музичної школи. Створили нову комісію для виконання рішення про приймання і передачу приміщень, термін виконання якого спливав 31 серпня. Це рішення, до речі, було подано й настоятелеві храму, власне, назвемо вже його прізвище – Володимирові Шувару. Та, як відомо, де Москва наклала свою лапу, там тяжко шукати правди. Коротко кажучи, звільняти кімнати він наміру на мав. Але кожен терпець має свій кінець. і 28 вересня члени комісії вкотре прийшли виконати рішення Богородчанських районної ради та РДА про передачу приміщень на баланс музичної школи. І їх знову не впускали.

Коли ж вдалося відчинити одні з дверей, через які можна було потрапити в помешкання, то на порозі став «батюшка». З ним було ще кілька осіб. Та з протилежного боку підійшли громадські активісти, в тому числі й ветерани нинішньої російсько-української війни, які, до речі, жодного стосунку до «Правого сектору» не мають. Безпосередньо до костьолу вони навіть не заходили і, як зазначив того ж дня офіційний сайт Головного управління Національної поліції в області, жодних протизаконних дій стосовно храму не вчиняли. Адже на місце події одразу було викликано правоохоронців.

Що стосується потерпілих – двох осіб, в одного з яких, судячи з повідомлень промосковських сайтів, котрі посилаються на відповідну інформацію УПЦ МП, була зламана рука, а у другого розбита голова, то, знову ж таки, поліція каже лише про розтяжку зв’язок ліктьового суглобу в однієї «жертви» та забій м’яких частин надбрівної ділянки голови у другого «правдоборця». 

А в неділю, 30 вересня, на місце події прибули журналісти телеканалів «Галичина», «3 Студія» та автор цих рядків. Марно ми шукали розбиті двері та вибиті шибки, про які також «розтрубили» в УПЦ МП. Коротко кажучи, наочно переконалися в тому, що усі ті повідомлення – суцільна брехня, котра, м’яко кажучи, не мала би бути притаманною богобоязним особам. Адже в Біблії конкретно вказується, що це гріх. Але, очевидно, представники УПЦ МП його трактують по-своєму.

До речі, в неділю, коли журналісти були біля цього храму, то жоден із прихожан не повідомив про те, що їм заважають його відвідувати. Щоправда, чомусь як по писаному твердили: поки що. «Батюшка» з цими журналістами так і не зустрівся, хоча вони пробули там чимало часу. Натомість було кілька осіб – до п’яти людей, котрі доволі агресивно поводилися, особливо коли на зустріч з журналістами прийшов голова районної ради Михайло Головчук. А один із тієї компанії – низькорослий худорлявий молодик у спортивних штанах, кросівках, чорній куртці з низько насунутим на обличчя каптуром лише мовчки слідував за нами і все знімав на телефон.

Особливо його зацікавив депутат обласної ради Святослав Никорович, за яким він ходив по п’ятах. Коли ж депутат, своєю чергою, почав його знимкувати, то цей чоловік замахнувся, ніби намагаючись вибити телефон, а отримавши відкоша, намагався закрити своє обличчя. Хоча зображення вдалося отримати, і наразі намагаємося його ідентифікувати. Щодо інших, то вразила їхня риторика в дусі російської пропаганди. «Порошенко розв’язав війну», «Якби Путін захотів, то одним стрибком завоював би Україну», – чули від них. Навіть дивувався: невже це українці?! А одна особа з них прямо заявила, що не вважає себе громадянкою України.

Коли ж емоції вляглися, просто пригадав, що в недалекому нашому минулому також були особи, що служили москалям-завойовникам. Так звані «яструбки», які допомагали «енкаведешникам» вбивати патріотів. Видавали їх схрони, родини, тих, хто допомагав партизанам. Складали списки для вивезення наших людей до Сибіру. Та цієї нечисті було обмаль, і Україна знову з’явилася на світ і тепер вкотре виборює право на своє існування. А щодо них, то хай нас розсудить Богѕ.

P. S. 1 жовтня депутат обласної ради Святослав Никорович звернувся із заявою до керівництва управління СБУ в області у зв’язку із поширеною сайтом УПЦ МП інформацією щодо подій в Богородчанах про притягнення до відповідальності осіб, які поширюють неправдиву інформацію, використовують це у протистоянні Росії проти України та вносять конфлікт у мирне життя жителів Богородчан.