Злодіям потрібна тиснява. У франківських маршрутках «працюють» чоловіки, а на ринку – жінки

Якщо вам доводилося їздити в набитому транспорті, то скоріш за все про кишенькових злодіїв знаєте не з чуток. Витягли гаманець, а з ним гроші, водійське, службове чи пенсійне посвідчення, банківські та дисконтні картки – рано чи пізно це може трапитись з кожним.

Вам подзвонять

«Була злива, сильний вітер, я з двома дітьми заскочила в автобус і вже там дістала гроші на проїзд – на зупинці було неможливо: вітер все з рук виривав, Геля ревіла, Саша кричав на всю зупинку «Мамо, це торнадо!», люди реготали, – згадує калушанка (прізвище просила не називати), яка втратила гаманець у франківській маршрутці. – І так образливо, бо я завжди пильную речі, і сто разів чула про ці крадіжки. Я того мужика добре запам’ятала, бо він зайшов лиш на одну зупинку і вийшов одразу, але в тій тисняві навіть нічого не відчула».

Ці чи схожі історії ми час від часу чуємо від друзів, колег, знайомих, пише Репортер. В таку ж халепу потрапили одразу кілька моїх знайомих в період новорічно-різдвяних свят. Колега позбулася дорогого їй гаманця, ще й з авансом та картками. Знайома дівчина-студентка не поїхала в омріяний тур Європою, бо з сумки витягли дбайливо відкладені 50 євро, які вона мала доплатити за броньовану поїздку. А минулого тижня до списку потерпілих потрапила і я – як талановита роззява, яка ще й не одразу помітила, що гаманця в сумці немає.

Везла дитину в садок, ми поспіхом запхалися в переповнену маршрутку № 25. Чотирирічна донька була не в захваті від такої поїздки і протестувала як могла. Я однією рукою намагалася відгородити її від людей, щоб не притисли, за сумку навіть не думала – вона бовталася десь внизу. На наступній зупинці почалася штовханина – багато людей вийшли і нам вступили місце. Десь тоді, напевно, гаманець і зник…

Та я це помітила аж на роботі. Одразу викликала патрульних. Екіпаж приїхав хвилин за 15. Пояснили, що треба писати заяву і відвезли у міський відділ поліції на Бельведерській.

Там вже було цікавіше. Мене залишили біля приймального чекати на слідчого, який прийме мою заяву. Хвилин за 15 провели в кабінет. Спочатку слідчий допитувався, на що я розраховую, бо, мовляв, злодія не знайдуть, документи не повернуть. Ще годину ставив запитання, уточнював. Здається, він вважає, що всіх, хто стоїть поряд у забитій маршрутці, треба роздивитися і запам’ятати. Інакше підозрювати не буде кого.

Далі приніс на впізнання цілий каталог ймовірних злочинців, заповнив від руки купу паперів та й по всьому.

«Ми зареєструємо заяву, вам призначать слідчого. Ймовірно, вам подзвонять», – на цьому й розпрощалися.

Тепер зрозуміло, чому люди не поспішають писати заяви про крадіжку гаманця: часу на це треба багато, а повернути втрачене навряд чи вдасться.

Наступного дня я знову повернулася до відділу, щоб отримати довідку про втрату документів. Виявилося, що моєю справою вже займається інша слідча, тож я застрягла ще на годину – давала їй ті самі свідчення. А вона методично вносила дані й покази, але вже в комп’ютер.

І якщо попереднього дня слідчий переконував мене, що документи все одно не знайдуть, то слідча вже казала, що у 90 % випадків гаманці знаходять або ж підкидають: «Запишіть мій номер, наберете мене, як вам підкинуть гаманець».

Ну, ще не повернули, чекаю, ага.

На ринку «працюють» жінки, в транспорті – чоловіки

У патрульній поліції розповідають, що повернути гаманець чи документи шанс таки є. Злодії одразу викидають гаманці, бо це доказ їхньої вини, мобільні телефони здають у ломбарди чи перепродають.

«Крадіжок у маршрутках вистачає. Буває й по чотири за день, а буває – жодної, – говорить Микола Гурак, прес-секретар патрульної поліції. – Були випадки, коли під час поверхневих перевірок пі­дозрілих осіб патрульні виявляли вкрадені речі. Так затримували людей з ключами, відмичками, викрутками, ліхтариками, рукавицями. Можуть виявити і крадені телефони, посвідчення водія чи пенсійні одразу кількох потерпілих. Знайдені речі передають до міського відділу. Злодії звично викидають гаманці в смітники».

Гурак каже, що не пригадує, щоб за викрадені документи вимагали гроші. Буває, злодії зберігають банківські картки, бо сподіваються з них зняти гроші. Так, в одного чоловіка виявили понад 20 карток різних людей.

Начальник сектору комунікації ГУНП в Івано-Франківській області Мирослава Белдик пояснює, що окремої статистики по кишенькових крадіжках немає. Усі випадки кваліфікують за статтею 185 Кримінального кодексу України – крадіжка, яка карається штрафом у розмірі від 170 до 850 грн або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі до трьох років.

«Кишенькові крадіжки завжди були і є. У нас їх звично скоюють мешканці Франківська та навколишніх сіл, – розповідає начальник управління карного розшуку ГУ НП в області підполковник поліції Роман Чекмарьов. – На ринку грабують в основному жінки, і ми там неодноразово затримували жінок ромської національності. Цьогоріч затримали вже двох. У маршрутках – це переважно чоловіки, які працюють по двоє-троє: поки одні відволікають увагу, інший краде».

Спіймати за руку

Кишенькові крадіжки – особ­ливий вид злочину, де треба спіймати за руку, каже Чекмарьов. Якщо злодій вийшов з маршрутного автобуса і кинув вкрадений гаманець, то довести, що саме він його вкрав – важко.

Цьогоріч при реформуванні управління карного розшуку створили окремий підрозділ – оперативно-пошуковий сектор, який займається виключно кишеньковими крадіжками і крадіжками з автомобілів. Чекмарьов визнає, що новоствореному сектору для ефективної роботи ще треба напрацювати базу, та переконаний – за два-три місяці ситуацію в місті вдасться покращити.

«Хлопці лише розпочинають роботу і значних результатів поки немає, – говорить він. – Тиждень тому вони затримали чоловіка, який одразу викинув гаманець на землю. Запросили понятих, слідчо-оперативну групу. Тепер проводимо експертизу ДНК. Скоріш за все це кримінальне провад­ження піде до суду».

Ще одна проблема в тому, що такі злочини не відносяться до категорії тяжких. Тож якщо людина на момент розгляду не перебуває на умовному терміні, дуже рідко вироки пов’язані з позбавленням волі. Найчастіше – штраф, умовне засудження, відстрочка виконання вироку чи громадські роботи.

«Ми їх затримуємо, порушуємо провадження, оголошуємо підозри, а вони далі продовжують красти, – додає Чекмарьов. – Здебільшого це алко- чи наркозалежні особи, які таким чином заробляють».

Крадіжки на речових, продуктових ринках і в маршрутках перед святами частішають, бо там стає більше людей. Тому Чекмарьов радить перш за все пам’ятати про загрозу, слідкувати за речами, звертати увагу на підозрілих людей та інформувати поліцію.

За два тижні – Великдень. Нам свято, а злодіям – гаряча пора. Тож збираючись на ринок чи сідаючи в набитий транспорт, сумку, гаманець і телефон краще тримати в полі зору, подалі від гріха.